Методичні вказівки до вивчення питань теми. Витрати — це зменшення еко­номічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіта­лу (за винятком

Витрати — це зменшення еко­номічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіта­лу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилу­чення або розподілу власниками).

Облік витрат на виробництво продукції в промисловості здійснюється на підставі Типового положення про плануван­ня, облік і калькуляцію собівартості продукції (робіт, по­слуг), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 26 квітня 1996 р. № 473, а також Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджено­го Постановою Верховної Ради України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво та збут. Витрати на вироб­ництво продукції (робіт, послуг) утворюють виробничу (за­водську) собівартість, а сукупні витрати на виробництво і збут — повну собівартість промислової продукції. Со­бівартість товарної (реалізованої) продукції характеризують витрати на виробництво і збут протягом усього операційно­го циклу. Операційний цикл — це проміжок часу між прид­банням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використо­вуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства загалом, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, а також для планово-економі­чних і аналітичних розрахунків.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративне відокремленими структурними підрозділа­ми виробництв. Залежно від характеру та призначення процесів, що виконуються, виробництво поділяється на основ­не, допоміжне виробництво з обслуговування тощо.

До основного виробництва належать цехи та дільниці, безпосередньо задіяні у виробленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основ­ного виробництва: здійснення робіт з ремонту основних за­собів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту обладнання, різними видами енергії, надання транспортних послуг. Такими є, наприклад, ремонтні, екс­периментальні цехи, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. До виробництв і господарств з обслуговування належать транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства, інші структурні підрозділи, не задіяні у ви­робленні товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у тому числі окре­мих виробів, виготовлених за індивідуальними замовлення­ми) чи груп однорідних виробів. Витрати на виробництво продукції класифікуються за економічними елементами, статтями калькуляції, за засобами перенесення вартості на продукцію, за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, за періодичністю.

Під економічними елементами розуміють економічно од­норідні витрати з такою класифікацією: матеріальні витра­ти; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні по­треби; амортизація; інші операційні витрати.

Одним із основних завдань обліку виробництва є правиль­не виявлення втрат від браку, простоїв, нестач та псування матеріалів, напівфабрикатів тощо. Облікові дані дозволя­ють встановити не тільки обсяг збитків, а й причини та осіб, винних у невиробничому використанні державних коштів.

У разі виявлення браку працівники відділу технічного контролю складають акт про брак, де вказують характер де­фектів, шифри продукції і операції, на яких встановлено брак, винних осіб, причини та інші дані, необхідні для об­ліку браку і визначення збитків. На підставі первинних до­кументів облік втрат від браку здійснюється на спеціально­му калькуляційному рахунку «Брак у виробництві». У цьо­му разі робиться такий запис: дебет рахунку 24 «Брак у виробництві», кредит рахунку «Виробництво».

Втрати від простоїв поділяють на два види: внутрішні, що виникають від внутрішніх неполадок, та зовнішні, що зумовлені порушеннями в поставці матеріалів, палива, енергії. До складу втрат від простою включають оплату праці робітників за час простоїв, вартість сировини, мате­ріалів, палива, енергії, що непродуктивне витрачалися в пе­ріод простою, а також відповідну частку втрат на утриман­ня та експлуатацію обладнання.

Втрати від псування матеріалів і готової продукції, не­стачі матеріальних цінностей на складах, а також незавер­шеного виробництва з вини матеріально відповідальних та інших посадових осіб відшкодовуються ними в сумі завда­них збитків. У разі не виявлення винних осіб втрати можуть бути списані на собівартість продукції. У синтетичному об­ліку ці операції вказуються за дебетом рахунку «Нестачі і втрати від псування цінностей» і за кредитом рахунків «Си­ровина і матеріали», «Паливо», «Виробництво», «Напів­фабрикати» та ін.

Після перерахування витрат зі збірно-розподільних ра­хунків до дебету рахунку «Виробництво» по завершенні звітного місяця важливим етапом є розподіл витрат між готовою продукцією та продукцією, яка ще перебуває у ста­ні виготовлення. Правильно організований облік вироб­ництва має дуже важливе значення в боротьбі з випуском необлікованої продукції.

Одним із основних показників, що характеризують діяльність підприємств, є загальний обсяг реалізації товар­ної продукції.

Готова продукція — це матеріальний результат вироб­ничої діяльності підприємства, коли запаси набувають нової якості. Крім випуску речової продукції (машини, одяг тощо), підприємство може виконувати роботи для інших підприємств або надавати послуги (ремонтні роботи, пере­везення вантажів замовників своїм автотранспортом тощо). На відміну від тієї, яка в обліку зазначається як «готова про­дукція», цей вид продукції називають «виконані роботи і послуги». Отже, продукція підприємства складається з го­тової продукції та виконаних робіт і послуг.

Готова продукція на підприємстві проходить такі опе­рації:

— випуск продукції з виробництва і здавання на склад;

— зберігання продукції на складах підприємства;

— відпуск продукції покупцям з одного місця або відван­таження покупцям із кількох місць;

— відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів;

— реалізація продукції.

Готова продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція безпосередньо з виробництва, минаючи склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи і послуги оформлюються актом.

Готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі вказується назва продукції, її номенкла­турний номер, одиниці виміру, розмір, ціна за одиницю, марка. Облік готової продукції на складі здійснюється у міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В книгах складського обліку або картках робляться записи про над­ходження та відпуск готової продукції і щоденно підрахо­вуються її залишки.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску готової продукції. Здавальні накладні складаються рахівниками цеху-відправника, підписуються представниками цеху та відділу технічного контролю і разом з продукцією відправ­ляються на склад. У накладних мають бути відображені такі реквізити: порядковий номер, час і місце здійснення опе­рації, прізвище представника, який здає продукцію, прізви­ще представника, який одержує продукцію, прізвище кон­тролера ВТК, одиниці виміру, шифр групи виробів, ціна, кількість зданих виробів. Один примірник накладної з підписом особи, яка прийняла продукцію, повертається ви­робникові.

Готова продукція відображається в бухгалтерському об­ліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вар­тістю або чистою вартістю реалізації. Первісною вартістю готової продукції є собівартість виробництва, що визна­чається за Положенням (стандартом) бухгалтерського об­ліку 16 «Витрати».

Собівартість виготовленої продукції складається з таких фактичних витрат:

— на придбання запасів для виготовлення продукції;

— сума, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

— сума ввізного мита;

— непрямі податки у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

— на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їхнього використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комер­ційний кредит постачальників;

— прямі матеріальні витрати;

— на оплату праці;

— на доопрацювання і підвищення якісно-технічних ха­рактеристик готової продукції;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з виготовлен­ням та доведенням продукції до стану, придатного для ви­користання за призначенням.

Готова продукція в бухгалтерському обліку відображуєть­ся за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу її ціна знизилась, або продукція зіпсована, застаріла, або вона якось інакше втратила первісну очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації готової продукції визначаєть­ся за кожною одиницею продукції шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість продукції перевищує чи­сту вартість її реалізації, є втраченою і списується на ви­трати звітного періоду з відображенням указаної вартості в позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які ма­ють відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або до інших активів) і доходу звітного періоду.

Для синтетичного обліку готової продукції використо­вується активний балансовий рахунок 26 «Готова продук­ція.

Продукція, що не відповідає умовам договору і техніч­ним вимогам та стандартам (крім браку), а також не прий­няті замовником роботи, відображаються на синтетичному рахунку 23 «Виробництво»; брак готової продукції — на синтетичному рахунку 24 «Брак у виробництві».

Для правильного обрахування фактичної собівартості го­тової продукції, виконаних робіт і послуг доцільно на кінець звітного періоду визначати залишки незавершеного вироб­ництва, тобто продукції в незавершеній стадії виробницт­ва. Залишки незавершеного виробництва відображаються за дебетом рахунку 23 «Виробництво».

Якщо готова продукція підприємства повністю пере­дається для використання на цьому ж підприємстві, то вона на рахунку 26 «Готова продукція» може не обліковувати­ся, а вказується на рахунку 20 «Виробничі запаси» або на інших рахунках залежно від її призначення. Готова продук­ція відвантажується покупцям відповідно до договорів по­стачання. Відпуск готової продукції зі складу покуп­цеві здійснюється згідно з наказом відділу збуту. На при­значену для реалізації продукцію виписується накладна, яку підписують працівники складу і представник покупця (або транспортно-експедиційного відділу). В кінці дня всі оформлені на відвантажену продукцію документи переда­ються до бухгалтерії.

Джерела, рекомендовані до заняття: