Поняття системи та системного підходу, умови виділення систем.

Система – це певна цілісність, внутрішньо організована сукупність взаємопов’язаних елементів, що створюють одне ціле, і взаємодіють для досягнення поставленої мети. При цьому не яка-небудь, а тільки така сукупність елементів (об’єктів) становить систему, яка утворює ціле і має якісно нові особливості.

Теорія систем вперше була застосована в точних науках та в техніці. Застосування теорії систем в управління в кінці 50-х років стало важливим вкладом школи науки управління. Системний підхід – це не є набір якихось керівництв або принципів для управлінців – це спосіб мишлення по відношенню до організації та управління.

Застосування теорії систем до управління полегшило для керівників задачу побачити організацію в єдинстві складаючих її частин, які неразривно переплетаються із зовнішнім світом. Ця теорія також допомогла інтегрувати вклади всіх школ, які в різний час домінували в теорії та практиці управління.

В системному управлінні підкреслюється, що керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.

Елемент – це відокремлена частина системи, що має специфічні особливості та значення. Він виконує певну відповідну функцію та не ділиться при вивченні процесу функціонування системи. Збільшення кількості елементів, що входять у склад системи обумовлюють ріст її складності та внутрішніх зв’язків.

Основні типи систем:

- відкриті – ті, що обмінюються із зовнішнім середовищем;

- закриті – ті, що не мають взаємообміну із зовнішнім середовищем.

Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дає змогу уникнути ситуацій, коли вирішення в одній галузі перетворюється в проблему для іншої. Системний підхід у менеджменті передбачає обґрунтування загальної цілі та її розподіл за певними підрозділами на основі побудови дерева цілей: система поділяється на підсистеми, організація – на підрозділи.

Умови виділення системи:

1. Наявність певної кількості елементів;

2. Наявність зв’язку між елементами;

3. Наявність внутрішньої структури або упорядкованості елементів;

4. Цілеспрямованість;

5. Необхідність взаємодії елементів;

6. Кожна система повинна мати властивості, які не притаманні кожному з елементів, що складають її.

Основні властивості елементів:

- елементи складають структуру системи;

- кожний елемент виконує певні конкретні функції, завдяки яким система функціонує;

- на всі елементи системи впливає прямо чи опосередковано зовнішнє середовище, а вони впливають на нього і в тому числі система утримує рівновагу;

- всі елементи в силу виконуваних функцій можуть створювати певні підсистеми, за допомогою яких на практиці розглядається доцільність всієї системи.