Організація звільнення персоналу

Звільнення персоналу — це комплекс заходів з дотримання правових норм та організаційно-психологїчної підтримки з боку адміністрації при звільненні працівників. Звільнення вимагає дотримання трудового законодавства, максималь­но об'єктивних критеріїв відбору мінімізації затрат, відкритості та інфор­мації, компенсації і допомоги в працевлаштуванні.

Класифікація випадків звільнення:

—звільнення за ініціативою працівника;

—звільнення з ініціативи адміністрації;

—вихід на пенсію.

Відповідно до законодавства про працю в Україні звільнення за ініціа­тивою адміністрації може відбуватися з таких причин:

—ліквідація підприємства, скорочення штату працівників;

—невідповідність працівника робочому місцю, посаді;

—невиконання працівником своїх службових обов'язків без поважних
причин;

—прогули, в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох го­дин протягом робочого дня, і невихід на роботу протягом чотирьох місяців
у зв'язку з хворобою;

—поява на роботі в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння;

—розкрадання майна;

—порушення керівником організації або його заступником своїх служ­бових обов'язків;

—аморальні вчинки.

Для попередження невиправданих звільнень адміністрація повинна всесторонньо аналізувати причини порушення трудової дисципліни, які можуть бути:

—виробничо-технічні, тобто ненормальні умови праці, неправильні
режими праці і відпочинку, та несприятливий графік роботи;

—соціальні — несприятлива структура колективу, невідповідні для осо­бистості традиції та стиль керівництва;

—психологічні — невідповідність характеристик особистості вимогам
професійної діяльності.

Система заходів щодо звільнення включає три етапи:

- підготовка (всебічне обгрунтування, оформлення всіх потрібних документів);

- доведення до відома працівників про їх скорочення;

- консультації відносно пошуку нового робочого місця.

Згідно з трудовим законодавством України при звільненні в умовах ско­рочення певної кількості працівників право залишитися в організації ма­ють працівники з більш високим рівнем кваліфікації та продуктивності праці. У випадку однакової кваліфікації персоналу віддають перевагу сімей­ним та тим, які мають на утриманні двох або більше утриманців; праців­никам з великим трудовим стажем у даній організації; тим хто одержав про­фесійне захворювання чи інвалідність; тим, хто навчається заочно.