Соціальна природа мислення

Мислення нерозривно пов’язане з мовою та мовленням. Думка об’єктивується у мові та мовленні. Мовлення є способом, а мова – засобом вираження думки і формою її існування. Будь-яка думка виникає і набуває свого розвитку у слові, а вдало дібране слово вдосконалює, уточнює думку. Чим більше продумана думка, тим чіткіше буде виражена у мовленні.

З огляду на особливості взаємозв’язку і взаємодії мислення та мовлення, П.Я.Гальперін розглядає формулювання думок уголос, закріплення думки або судження в слові як один із послідовних етапів формування розумових дій. Так, якщо вчитель пропонує учневі думати вголос, це поліпшує контроль за «маршрутами» думки та вдосконалює її.

Особливу роль у процесі взаємодії мислення і мовлення відіграє внутрішнє мовлення. Воно обслуговує думку, сприяє виникненню її і готує до вираження у зовнішньому мовленні.

Наголошуючи на специфічності взаємодії мови і мислення, німецький філософ Й.Діцген говорив, що мислення відображає світ як художник, а мова служить для цього художника пензлем, яким він змальовує загальну спорідненість усіх речей.

Отже, мислення людини в будь-якій формі не існує поза мовою. Мислення існує в матеріальній, словесній оболонці, що є однією з принципових відмінностей психіки людей та тварин. Завдяки слову думка не зникає. Л.Виготський зазначав, що слово не лише називає предмет, тобто є його ярликом, але й завжди характеризує цей пред­мет чи явище, тобто є одночасно актом мовлення і мислення.

Мислення – це соціально зумовлений процес, виникнення і розвиток якого зумовлені суспільними потребами. Суспільний характер має і мета мислення (наприклад, актуальними для людства є екологічні проблеми планети).

Для розв’язання проблем люди використовують історичний досвід, засвоюють знання, закріплені у слові. У процесі засвоєння знань розвивається і мислення.

Сенека передбачав: " Прийде час, коли нащадки наші будуть дивуватися, що ми не знали того, що так очевидно". Сьогодні це зрозуміло, адже інформаційний запас людства, набутий за час його існування завдяки мисленню, значно розширився.

Отже, мислення є продуктом суспільно-історичного розвитку. Водночас розвиток мислення суб’єктів зумовлює суспільний прогрес, виконує роль його детермінанти.

Щоб підготуватися до життя, молоді потрібно опанувати досвід людства, вчитися. Цей досвід певним чином організований і поданий у навчальних планах, програмах, підручниках і посібниках для різних рівнів існуючої в суспільстві системи освіти.

Успішне засвоєння досвіду може відбутися на основі активної цілеспрямованої мисленнєвої діяльності, за умови виявлення творчості та самостійності школяра.

Отже, мислення − це соціально зумовлений, пов’язаний з мовленням психічний процес самостійного відображення істотно нового, тобто процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здатний виходити далеко за його межі (О.В.Брушлінський).

Визначення мислення, які можна знайти в більшості підручників, охоплюють дві − три ознаки. О.В. Брушлінський прагне збільшити кількість специфічних рис у визначенні мислення.