Отруйні речовини загальноотруйної дії

До групи ОР загальноотруйної дії належать синильна кислота і хлорціан. У ролі ОР синильна кислота застосовувалась у період Першої світової війни, але через тяжкість створення високих стійких концентрацій у повітрі, які б забезпечували можливість масового ураження живої сили супротивника, швидко поступилася місцем іншим видам ОР, хоча і досі залишається на озброєнні армій деяких держав. Пізніше військові спеціалісти робили спроби створення на основі синильної кислоти нових рецептур, придатних для використання в ролі бойових ОР.
Синильна кислота в уражаючих концентраціях викликає швидкий розвиток клінічної картини отруєння і смерть від паралічу дихального центру. На відміну від ФОР та іприту, отруєння синильною кислотою можливе тільки при вдиханні її парів, які практично не проникають через непошкоджену шкіру і слизові оболонки. В окремих випадках у бойовій практиці можуть виникати ураження синильною кислотою при її надходженні в шлунково-кишковий тракт у вигляді рідини або солей.
При застосуванні синильної кислоти виникає осередок ураження нестійкими швидкодіючими ОР. Механізм їх дії добре вивчений. Синильна кислота, з’єднуючись із тривалентним залізом дихальних ферментів тканин, блокує дихання і призводить до розвитку кисневого голодування, яке супроводжується зміною газового складу крові, розладами функції центральної нервової системи, а також порушеннями дихання, кровообігу та інших органів і систем.
Основні клінічні форми перебігу отруєння такі: блискавична (апоплексична) і сповільнена.
При блискавичній формі симптоми ураження розвиваються надзвичайно швидко: ядуха, рухове збудження, непритомність, клініко-тонічні судоми. Смерть настає в перші хвилини після зупинки дихання. При сповільненій формі перебігу отруєння чітко проявляється стадійність розвитку патологічного процесу, в якому виділяють три ступені тяжкості.
Легкий ступінь отруєння. Уражений відчуває неприємний смак гіркоти в роті. Виникають загальна слабість та запаморочення. Пізніше приєднуються відчуття оніміння в роті, слинотеча. Незначні фізичні зусилля викликають сильну м’язову слабкість, ядуху. Після виходу із зараженої атмосфери описані явища поступово зникають. Протягом певного часу зберігаються головний біль, загальне нездужання, розлади сну. Після цього навіть при відсутності лікування настає повне видужання.
Ураження середнього ступеня тяжкості. Крім названих симптомів, приєднуються загальне збудження, почуття страху. Шкіра і слизові оболонки починають набувати характерного для отруєння синильною кислотою червонуватого забарвлення. Дихання стає частим і поверхневим. Артеріальний тиск підвищується, пульс сповільнюється, стає напруженим. На фоні вираженого збудження можуть виникати окремі короткочасні напади клонічних судом, а також виявляються симптоми розладу функції серцево-судинної системи, зокрема стенокардія, які можуть зберігатися від декількох днів до декількох тижнів.
Тяжкий ступінь ураження. На відміну від блискавичної форми картина ураження розвивається поступово, в декілька стадій.
Початкова стадія за характером проявів відповідає легкому ступеню ураження.
Диспноетична — характеризується наростанням симптомів кисневого голодування з типовим для отруєння синильною кислотою червонуватим забарвленням шкіри і слизових оболонок. З’являється ядуха без звичайних для кисневого голодування явищ синюшності. Виникає біль у ділянці серця, пульс сповільнюється. Зіниці, як правило, розширені. Потерпілі відчувають страх, неспокій.
У судомній стадії різко погіршується стан ураженого. Порушується функція дихання — воно стає нечастим, аритмічним. Виникають напади клоніко-тонічних судом, які супроводжуються непритомністю. Головним симптомом ураження синильною кислотою в цій стадії залишається почервоніння шкірних покривів. Рогівковий рефлекс різко знижений, реакція зіниць на світло послаблена або відсутня. З боку серцево-судинної системи спостерігають деяке підвищення артеріального тиску при вираженому сповільненні серцевих скорочень. Дуже часто спостерігається випинання очних яблук (екзофтальм). Зіниці розширені. Можливі мимовільні сечовипускання і дефекація.
Тривалість судомної стадії, залежно від дози отруйної речовини, може бути від кількох хвилин до кількох годин. Своєчасне лікування, як правило, дає позитивні результати.
Паралітична стадія супроводжується розвитком глибокого коматозного стану. Судоми припиняються, настає м’язова адинамія, що є несприятливим симптомом для життя ураженого. Дихання стає поверхневим, аритмічним, спочатку з короткочасними перервами, потім дихальні рухи повністю припиняються. Пульс частішає, стає неритмічним. Артері-альний тиск знижується. Серце зупиняється через декілька хвилин після паралічу дихання.
Діагноз ураження синильною кислотою базується на таких ознаках: раптова поява симптомів ураження, запах гіркого мигдалю у видихуваному повітрі, червонувате забарвлення шкірних покривів обличчя і тулуба, видимих слизових оболонок, розширені зіниці, екзофтальм. При отруєнні чадним газом також виникають судомний синдром, коматозний стан і може відзначатись рожеве забарвлення обличчя. У цьому випадку, на відміну від ураження синильною кислотою, у крові потерпілого буде виявлятися карбоксигемоглобін на тлі відповідного анамнезу.
При отруєнні хлорціаном у перші хвилини виникають явища подразнення дихальних шляхів і очей, що супроводжується сльозотечею, різким кашлем, розладами дихання. Пізніше проявляється така ж симптоматика, як при дії синильної кислоти. Через декілька годин після дії отрути можуть виникнути ознаки токсичного набряку легень.
Перша медична допомога полягає в припиненні подальшої дії отрути (одягання протигаза) і використанні антидоту — пропілнітриту (амілнітриту), який застосовують інгаляційно (ампула роздавлюється під маскою протигаза) (рис. 10.7). Необхідно уникати його повторного застосування у зв’язку з утворенням великої кількості метгемоглобіну і зниження артеріального тиску. Долікарська допомога доповнює вищевказані заходи введенням судинних і дихальних аналептиків, інгаляцією кисню та штучною вентиляцією легень при зупинці дихання. По можливості фельдшер зобов’язаний ввести 1 мл 20 % розчину антиціану внутрішньом’язово.
Перша лікарська допомога полягає у проведенні подальшого антидотного лікування: послідовно вводять метиленову синьку 1 % у 25 % розчині глюкози (хромосмон) внутрішньовенно, натрію тіосульфат— 50 мл 30 % розчин внутрішньовенно, глюкозу — до 50 мл 40 % розчин внутрішньовенно, за показами — дихальні аналептики і серцево-судинні засоби, а також проводиться киснева терапія або штучна вентиляція легень за допомогою кисневодихальних апаратів при зупинці дихання. Евакуація на інші ЕМЕ можлива лише після зняття судом і відновлення нормального дихання. Під час транспортування треба передбачити надання допомоги у випадку рецидивів інтоксикації.
Кваліфікована медична допомога
Невідкладні заходи:
— повторне введення антидотів (хромосмон, натрію тіосульфат);
— при зупинці дихання — переведення на штучну вентиляцію легень
за допомогою автоматичних кисневодихальних апаратів;
—застосування дихальних аналептиків і серцево-судинних засобів.
Заходи, які можуть бути відкладені:
— профілактика інфекційних ускладнень (антибіотики);
— призначення десенсибілізуючих і загальнозміцнюючих засобів.
Нетранспортабельними на етапі кваліфікованої медичної допомоги є уражені, які перебувають у коматозному стані, при наявності судомного синдрому. Їх залишають на цьому етапі до повного вилікування.
Спеціалізована медична допомога проводиться у терапевтичних та неврологічних шпиталях до повного усунення ускладнень і наслідків гострих отруєнь.