Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продук­цію передати її у власність заготівельнику (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими в договорі цінами.(ч. 1 ст. 713 ЦК)

Договір контрактації є одночасно різновидом договору купівлі-продажу, договору поставки. Тому на нього, відповідно, поширюються загальні норми купівлі-продажу поставки, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір контрактації — це типовий консенсуальний, сплатний двосторонній договір.

Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельник (контрактант).

Виробником може бути юридична особа або фізична особа-підприємець, яка вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію.

Заготівельником (ко­нтрактантом) є також юридична особа або фізична особа-підприємець, яка закуповує сільськогосподарську продукцію для наступного продажу або на­ступної переробки.

В деяких випадках до суб'єктів договору контрактації сільськогосподар­ської продукції, крім сторін, може також належати визначений заготівельни­ком (контрактантом) одержувач.

Предмет договору контрактації — будь-яка продукція сільськогоспо­дарського виробництва (рослинництва, тваринництва, тощо) як в необробле-ному вигляді (зернові, картопля, овочі), так та, що пройшла первинну оброб­ку (масло; вершки).

Особливості договору контрактації щодо його предмету полягають, у наступному:

— предметом договору є сільськогосподарська продукція, яка ще підлягає вирощуванню (зерно, овочі тощо) або виробництву, розведенню в умовах сільської о господарства (жива худоба, птахи т.ін.);

— вирощування (розведення) пов'язане з різними стадіями сільсько­господарського виробництва (обробкою грунту, посівом, збиранням тощо) його умовами, що іноді не залежать від волі виробника (посуха, непередба­чені розміри повенів, хвороби тварин тощо).

В договорі обов'язково зазначаються:

— види продукції (асортимент), номер державного стандарту або техні­чних умов, граничне допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

— кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у вироб­ника:

— ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

— обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації вироб­ництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти підприємства;

— взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов дого­вору.

Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково. Оплата за договором, як правило, здійснюється у вигляді повного чи часткового авансування.

На заготівельника покладається низка додат­кових обов'язків: не тільки прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару. Заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору знаходиться у визначеному місці здачі.

Державна закупівля сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції, відповідно до Типового договору контрактації.

За­купівля сільськогосподарської продукції і продовольства для за­гальнодержавних потреб регулюється Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 62/96 " Про задоволення державних і регі­ональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" (див. лист Вищого арбітражного суду України від 22 березня 1996 р. № 01-8/110 " Про Закон України " Про поставки продукції для державних потреб").

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, що цілком або частково відбувається за рахунок державних коштів, за умови, коли вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тис. євро, а робіт — 100 тис. євро, то до таких відносин застосовується Закон України від 22 лю­того 2000 р. " Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 6 цього Закону, у разі, якщо предметом закупівлі є сільськогосподарська продукція чи продукти харчування вітчизняного виробництва, брати участь у тендерах можуть виключно вітчизняні сільськогосподарські товаро­виробники та підприємства харчової або переробної промисловос­ті. Відповідно до ч. З ст. 14 Закону України " Про закупівлю това­рів, робіт і послуг за державні кошти" замовник не має права діли­ти закупівлю на частини з метою уникнути застосування процедур, передбачених цим Законом, з урахуванням ч. 1 зазначеної статті, яка визначає основною процедурою закупівлі відкриті торги. Тоб­то замовник зобов'язаний здійснювати закупівлю, враховуючи не­обхідність раціонального й економічного витрачання бюджетних коштів, забезпечення максимальної конкуренції та прозорості під час здійснення закупівлі.

Контрактант зобов'язаний вчасно і цілком розрахуватися за от­риману продукцію. В іншому разі відповідно до ст. 4 Указу Прези­дента України від 16 березня 1995 р. № 227/95 " Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві Укра­їни" підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності сплачують пеню у розмірі 1, 5% від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та про­довольства за кожен банківський день прострочення платежу, як­що більший розмір пені не обумовлено угодою сторін.

Для договорів контрактації встановлено обов'язковий авансо­вий порядок оплати отриманої продукції. Сторони зобов'язані виз­начити в договорі розмір такого авансу і терміни його виплати. Так, для закупівель сільськогосподарської продукції за держкон­трактом встановлено обов'язковий порядок авансового платежу в розмірі 50% вартості законтрактованої продукції.

Для договору контрактації є обов'язковими положення про від­повідальність сторін, а також вимога реального виконання зо­бов'язань. За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором настає відповідальність у вигляді неустойки і/чи відшкодування збитків.