Договір міни, його різновиди.

За договором міни або бартеру кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший (ст. 715 ЦК). Догово­ром може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обміню­ється на товар меншої вартості.

Сторонами договору міни є покупець та продавець - фізичні та юриди­чні особи, які є власниками обмінюваного майна (якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, коли власник не має права вимагати його повернення). При цьому кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, покупцем товару, який вона одержує взамін.

Предметом договору міни є товари (речі, майнові та особисті немайно-ві права, призначені для продажу), роботи (діяльність, результати якої мають матеріальний вираз можуть бути реалізовані для задоволення потреб фізич­них чи юридичних осіб) та послуги (діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального виразу, а реалізуються споживаються в процесі здій­снення самої діяльності).

За загальним правилом товари, послуги та роботи, що становлять пред­мет договору міни, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, мають бути рівноцінними. В іншому разі, договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності (право повного господарського відання або право опе­ративного управління) на товари, які підлягають обміну, переходить до сто­рін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обом сто­ронам, якщо інше не встановлено умовами договору або законом. Договір міни спрямований» а невідворотне відчуження кожною зі сторін належного їй майна.

За своїми юридичними ознаками договір міни є оплатним, двосторон­нім та консенсуальним. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю продаж, положення про договір поставки, контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. На відміну від договору купівлі-продажу, у якому вартість проданого майна має грошовий вираз, за договором міни у разі нерівноцінно­сті майна, що підлягає обміну, сторона, яка отримує річ більшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною грошовою сумою.

Відповідно до положень ЦК України поняття " міни" та " бартеру" є то­тожними. Проте слід зазначити, що не зважаючи на таку позицію законодав­ця, правове регулювання бартерних операцій, зокрема у галузі зовнішньо­економічної діяльності, має низку особливостей, визначених ЗУ" Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.1998 р1. Відповідно до ст. 1 названого Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономіч­ної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Закон України " Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" передбачає оцін­ку товарів за бартерними договорами з метою створення умов для забезпе­чення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій.