Правове регулювання господарської діяльності в сфері транспорту.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулю­ються, крім Цивільного та Господарського кодексів, в пер­шу чергу, загальним Законом України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт», Законами України від 15 травня 1996 р. «Про трубопровідний транспорт», від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт», від 20 жовтня 1999 р. «Про транзит вантажів», від 5 квітня 2001 р. (вред. Закону Украї­ни від 23 лютого 2006 р.) «Про автомобільний транспорт», від 20 жовтня 1998 р. «Про функціонування єдиної транс­портної системи України в особливий період»⁶, від 1 липня 2004 р. «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Значне коло транспортних відносин регулюється транс­портними кодексами і статутами окремих видів транспор­ту: Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р., Кодексом торговельного мореплавства України від 23 трав­ня 1995 р., Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР, Статутом автомобільного транспорту УРСР, Ста­тутом залізниць України. Серед інших актів транспортного законодавства України варто виділити правила пере­везення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполу­чення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимо­ги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транс­порту та шляхами сполучення.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регу­люються Законом України «Про трубопровідний транс­порт», дія якого поширюється на відносини в галузі трубо­провідного транспорту, призначеного для транспортуван­ня вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших про­дуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберігання до місць їх пере­робки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування, а також іншими нормативно-правовими актами України.

Особливості застосування Закону «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопро­відного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію дер­жавної політики в галузі транспорту і дорожнього госпо­дарства, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення море­плавства, є Міністерство транспорту та зв'язку України. (Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Указом Президента України від 27 серпня 2004 р)

Кожна з підгалузей єдиної транспортної системи Ук­раїни має свої органи управління, а також транспортні і інші організації, які входять до цієї підгалузі. Певне уяв­лення про них може дати система організацій залізнично­го транспорту.

З метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспорт­них послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визна­чає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріори­тетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізниць у рухомому складі, матеріально-технічних і па­ливно-енергетичних ресурсах.

Крім Міністерства транспорту та зв'язку, яке здійснює Державне управління транспортним комплексом, управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту Украї, ни (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту та звязку України. Укрзалізниця діє на підставі Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262