Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів

Для наочності варіанти виробництва двох альтернативних продуктів можна зобразити графічно у вигляді межі виробничих можливостей (МВМ), або кривої трансформації. По горизонтальній осі відкладемо кількість виробленого масла (споживчі блага), а по вертикальній – кількість тракторів. Кожна нанесена точка є графічним вираженням певного максимального обсягу виробництва обох продуктів. Сполучимо точки і отримаємо криву виробничих можливостей (рис. 2.2). Ця крива фактично зображує певну межу національної економіки за наявних ресурсів. Досягнення будь-якої точки на цій кривій передбачає і повну зайнятість, і повний обсяг виробництва. Відмінність полягає лише в різній комбінації продуктів. Точки, що лежать на кривій, як і точки всередині кривої, досяжні. Проте, точки, що лежать усередині кривої, не такі бажані, як точки на кривій. Точки, що лежать поза кривою виробничих можливостей (такі як точка W), за наявної кількості ресурсів і за незмінної технології є недосяжними.

Рис. 2.2. Крива виробничих можливостей

Альтернативна вартість. Крива виробничих можливостей, як видно з рис. 2.2нахилена вправо і вниз. Це означає, що в умовах повної зайнятості збільшення виробництва одного продукту означає відмову від іншого. Людям доводиться вибирати між альтернативним застосуванням ресурсів. Ця крива є опуклою лінією, а не прямою. Це пов’язано з дією закону зростання альтернативної вартості. Альтернативна вартість – це кількість певного продукту, від якої відмовилися, щоб отримати деяку кількість даного продукту. Альтернативна вартість – найцінніша після вибраної альтернатива, від якої відмовилися. Щойно хто-небудь ухвалює рішення про використання обмежених ресурсів, тобто здійснює економічний вибір, перед ним одразу постає питання альтернативної вартості.

Суть закону зростання альтернативної вартості можна сформулювати так: для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовитися від щораз більшої кількості іншого продукту.

Як видно з таблиці 2.2, щоб виробити першу одиницю масла, необхідно відмовитися лише від однієї одиниці тракторів. Проте вже для отримання другої одиниці масла треба пожертвувати двома одиницями тракторів, третьої – трьома і т.д. Кожна додаткова одиниця масла стає дедалі дорожчою, тобто доводиться відмовлятися від виробництва щоразу більшої кількості тракторів. Крива виробничих можливостей, переміщуючись від альтернативи А до альтернативи F, стає чимдалі крутішою.

Закон зростання альтернативної вартості однаковою мірою стосується і виробництва масла. Збільшення виробництва тракторів вимагає також відмови від щоразу більшої кількості масла. Цей закон поширюється і на виробництво будь-яких інших продуктів.

Економічний зміст закону зростання альтернативної вартості пов’язаний з тим, що економічні ресурси не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних продуктів. Коли ми намагаємося збільшити виробництво масла, то насамперед використовуємо ті ресурси, які найпридатніші для цього. Переміщуючись від альтернативи А до В (рис. 2.2) ми спочатку маємо змогу вибрати ресурси, найпридатніші для виробництва масла. Однак, коли переміщуємося від В до С, від С до D і т.д., доводиться залучати щоразу менш придатні для виробництва масла ресурси. Зрозуміло, що для виробництва додаткової одиниці масла потрібно дедалі більше таких ресурсів, а отже, треба вилучати чимраз більшу кількість ресурсів із виробництва тракторів. Відсутність повної взаємозамінюваності ресурсів або, як кажуть економісти, досконалої еластичності ресурсів, є основою для дії закону зростання альтернативної вартості.

Що ж відбувається в національній економіці, якщо припущення, що лежать в основі побудови кривої виробничих можливостей, порушені? Наприклад, якщо ми маємо справу з економікою неповної зайнятості.

Наявність незалучених ресурсів (безробітні працівники, незавантажені фабрики і заводи, необроблена земля) та неефективно організоване господарство свідчать, що економіка перебуває не на кривій, а всередині кривої трансформації. Шість альтернатив (рис. 2.2) відображали максимальні обсяги виробництва масла і тракторів за умови, що національна економіка функціонує на повну потужність.

Рис. 2.3. Незайнятість ресурсів і крива виробничих можливостей

Як видно із рис. 2.3, за неповного використання ресурсів економіка перебуватиме у точці К. У цій точці економіка не досягає максимальних комбінацій виробництва масла і тракторів, відображених усіма точками на кривій виробничих можливостей. Є три можливих варіанти досягнення точки на кривій виробничих можливостей (показані на графіку стрілками). По-перше, можна спрямувати усі незалучені ресурси на виробництво тракторів, різко збільшити їх випуск, залишаючи виробництво масла на попередньому рівні. По-друге (протилежний варіант), можна різко збільшити виробництво масла за попереднього рівня виробництва тракторів. По-третє, можна розподілити незалучені ресурси між виробництвом тракторів та масла й одночасно збільшити виробництво обох цих продуктів. Важливо при цьому пам’ятати, що використання у виробництві незалучених ресурсів за незмінних їх обсягів та технології може вивести економіку тільки на криву виробничих можливостей.