![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Цикл парової компресорної холодильної машини
На рис.15 показана принципова схема парокомпресорної холодильної машини. Вона складається з наступних компонентів: Рис.15. Схема парокомпресорної холодильної машини 1 – дросельний вентиль (адіабатне розширення РТ, що супроводжується зменшенням температури РТ); 2 – конденсатор (ізотермічно – ізобарне відведення теплоти q1 від РТ у навколишнє середовище, що супроводжується зміною стану РТ); 3 – компресор (адіабатне стискуван- ня робочого тіла за рахунок підведення зовні роботи lз); 4 – привід компресора (електричний або тепловий двигун); 5 – випаровувач (ізотермічно – ізобарне підведення теплоти q2 до РТ). Випаровувач 5, як і конденсатор 2, являє собою теплообмінник для підведення або відповідно відведення теплоти до робочого тіла. Зображення циклу парокомпресорної холодильної машини у координатах Т– S наведене на рис. 16.
Рис. 16. Цикл парокомпресорної холодильної машини в координатах T – S
Характеристика процесів циклу: – процес 1-2 – адіабатний або ізо-ентальпний незворотний процес дроселювання робочого тіла, у ході якого тиск і температура зменшуються Р2< Р1; Т2< Т1; l1-2=0; i1=i2; або dS=0; – процес 2-3 – ізобарно – ізо-термічне підведення теплоти q2 до робочого тіла – Р2=Р3, Т2=Т3, що супроводжується зміною фазового стану робочого тіла і відбором теплоти від охолоджуваного об’єк-, та, х3 > х2, S3 > S2. У випаровувачах реальних холодильних машин відбір теплоти від охолоджуваних тіл здійснюють до тих пір, поки температура пари холодоагенту не буде перевищувати його температуру кипіння на 5− 6о Це дає можливість підвищити холодопродуктивність холодильної машини на 3 – 5 % на кожний 1 0С збільшення температури випаровування і нормалізувати роботу компресора, запобігати гідродинамічним ударам. У такому разі в компресор надходить не волога насичена пара із крапельками рідкої фази, а суха при х = 1 або дещо перегріта. Такий режим називається “режимом сухого ходу”; – процес 3 - 4 – адіабатне стискування робочого тіла у компресорі від Р3 до Р4, P4 > Р3, Т4 > Т3, S3 = S4; – процес 4 - 1 – ізобарне відведення теплоти q1 від РТ, Р4 = Р1, що супроводжується зміною його фазового стану (конденсацією), S1 < S4. Різниця між температурою конденсації і температурою навколишнього середовища повинна бути якомога меншою. Зниження температури на 1 0С збільшує холодопродуктивність на 1%.
У холодильній техніці при розрахунках частіше використовують не діаграму T – S, а lgP – i - діаграму. По осі аргументів відкладають lgP, а по осі абсцис – питому ентальпію і, кДж/кг. На рис.17 показана побудо- ва циклу парокомпресорної холодильної машини у координатах lgP – i.
Рис. 17. Цикл парокомпресорної холодильної машини в координатах lgP – i
На діаграмі нанесені граничні криві КА (х = 0) та КВ (х = 1), що розділяють площину діаграми на однофазну область рідини (лівіше від кривої КА), двофазну область вологої пари (між лініями АК і ВК) та однофазну область перегрітої пари (правіше кривої КВ). У межах усієї площини діаграми нанесені ізотерми (Т = const) і адіабати (S = const). В області рідини (лівіше від пограничної кривої х =0) ізотерми практично збігаються з вертикальними прямими і = const. В області перегрітої пари ізотерми зі зростанням ентальпії круто падають, а в критичній точці К мають точку перегинання. Кількість теплоти, що підводиться у процесі 2 – 3 до 1 кг робочого тіла (питома холодопродуктивність), визначається за його основними термодина - мічними характеристиками за залежністю
q2 = i3 – i2 = T2 (S3 – S2) = r (x3 – x2), кДж/кг.
Указана вище кількість теплоти q2 буде відводитись від охолоджуваного об’єкта, і величина її залежить від потреби об’єкта в охолодженні де С0 – масова теплоємність охолоджуваного тіла, кДж/кг гр.; М0 – масові секундні витрати охолоджуваного тіла, кг/с;
α 0 – прихована теплота фазового переходу “рідина – тверде тіло” для охолоджуваного об’єкта у разі зміни його фізичного стану, кДж/кг;
М – масові витрати холодоагенту, кг/с.
Величина холодопродуктивності залежить значною мірою від термодинамічних властивостей холодоагенту – перепаду ентропій ∆ S і прихованої теплоти пароутворення r. Кількість теплоти, яка відводиться від 1 кг робочого тіла у конденсаторі в процесі 4–1, визначається за залежністю
q1 = i4 – i1, кДж/кг.
Величина зовнішньої роботи на приведення в дію холодильної машини обчислюється за формулою lз = q1 – q2 = (i4 – i1) – (i3 – i2) = i4 – i3, кДж/кг.
Холодильний коефіцієнт згідно з (118)
Робоче тіло, що виконує роль холодоагенту в компресорних холодильних машинах, повинно задовольняти низку вимог. Основні з них такі: - тиск насичення Рн при мінімальній температурі у випаровувачі не повинен бути меншим за атмосферний тиск. Це дає можливість запобігти необхідності підтримувати вакуум у випаровувачі й унеможливлює шкідливе підсмоктування повітря у випаровувач; - при максимальній температурі робочого тіла у конденсаторі тиск насичення не повинен бути надто високим для запобігання підвищенню товщини стінок комунікацій; - низька температура кипіння, що дає змогу одержати низькі температури у випаровувачі. Так, для скраплення метану при тиску 0, 1 МПа необхідна температура у випаровувачі становить – 160 0С, а температура кипіння такого поширеного холодоагенту, як аміак NH3, дорівнює тільки –34оС при тиску близько 0, 1 МПа. Таким чином, використання аміаку як холодоагент ту не дає можливості розв’язати задачу переведення метану у рідкий стан; - відношення величини тиску насичення робочого тіла при найбільшій і найменшій температурах циклу Р1/Р2 повинно бути мінімально можливим. Це дає змогу зменшити витрати зовнішньої роботи у циклі на привід компресора. Такий же вплив на витрати роботи у циклі має показник адіабати k; - значна величина прихованої теплоти пароутворення r.. Наприклад, величина r для NH3 приблизно в 3 рази більша, ніж для фреонів, тому NH3 забезпечує значно більшу холодопродуктивність на 1 кг холодоагенту порівняно з фреонами; - холодоагент не повинен бути токсичним, корозійно-активним, розчинятися у маслі, має бути екологічно – і вогнебезпечним; - холодоагент повинен мати незначну величину густини, що зменшує витрати роботи на його стискування.
Екологічна чистота холодоагенту визначається потенціалом руйнування озону шару стратосфери, що залежить від вмісту хлору в холодоагенті. Одна молекула хлору зруйновує до 100 тис. молекул озону. В зв’язку з цим в 1992 р. у Копенгагені прийняте рішення про припинення використання озоноруйнівних холодоагентів R11, R12, R502 і заміни їх на екологічно безпечні холодоагенти, що не містять хлору: R32, R134а, R125 та їх суміші. Холодоагенти, котрі одержують змішуванням декількох хімічних речовин, не повинні мати властивість селективної випаровувальної здатності з різними температурами кипіння. У таблиці 5 наведені деякі властивості найбільш поширених холодоагентів парових компресорних машин. Для холодоагентів R11, R12, Ф–13 характерна значна озоноруйнівна активність. Більшість холодоагентів добре розчиняється в маслі, має шкідливий вплив на організм людини, фреони в присутності відкритого полум’я дисоціюють з утворенням отруйного газу – фосгену. Таким чином, жоден з існуючих холодоагентів не задовольняє вказані вище умови. Основні витрати енергії при виробленні холоду здійснюються для приведення в дію компресора. Потужність приводу залежить в основному від витрат роботи на процес стискування. Дійсні витрати роботи і потужність реального компресора будуть завжди більшими порівняно з ідеальним у зв’язку з наявністю внутрішніх витрат на тертя й теплообмін із навколишнім середовищем, втратами в самому приводі компресора. Ефективність роботи реальних компресорів порівняно з ідеальними оцінюють величиною відносного термодинамічного ККД hк . Для компресорів із процесом стискування, близьким до ізотермічного (поршневі), величина hк = =0, 6 …0, 9, а для компресорів із стисненням, близьким до адіабатного (турбокомпресори), hк = 0, 75 …0, 85. Величина hк показує, наскільки робота, що витрачається у реальному компресорі, буде більшою порівняно з ідеальним і визначається за залежностями
де
Механічні втрати (тертя, привід) ураховуються механічним ККД компресора hм. Він приймається на рівні 0, 85…0, 9. Дійсна потужність, що споживається двигуном компресора для стискування m (кг/с) газу, визначається за формулою
де lK має розмірність кДж/кг, m – кг/с, hм і hк – частки одиниці.
Таблиця 5 Фізичні властивості холодоагентів
Секундні витрати палива для теплового двигуна привода компресора обчислюються за залежністю
де hд – ККД теплового двигуна част. од.
|