Аналіз екологічної ситуації підприємства

Основними джерелами шкідливих викидів у навколишнє середовище на ПрАТ «Cентравіс Продакшн Юкрейн» є:

- викидами в атмосферу:

1) травильне відділення (випар);

2) відділення термообробки (продукти горіння);

3) стани холодної, гарячої прокатки (випар емульсії, змащення);

4) шліфувальні верстати (абразивний пил металу);

5) металорізальні верстати (випар емульсії).

- викиди у водойми:

1) травильне відділення;

2) прокатні стани.

Шкідливі викиди умовно розділяються на:

1) зважені речовини (пил, аерозолі);

2) окисли азоту (при всіх процесах спалювання палива);

3) окисли вуглецю (у викидах аераційних ліхтарів);

4) сірчана кислота, водень (при травленні труб).

Концентрація шкідливих речовин в атмосфері над заводом і клас їхньої небезпеки наведені в таблиці 5.1

Таблиця 5.1 - Гранично припустимі концентрації шкідливих речовин

Значення ПДК наведені по " Перелік забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць" № 1929-79.

Вплив прокатних цехів на навколишнє середовище проявляється в результаті виділення пилу й газів в атмосферу й утворення забруднених стічних вод.

При спалюванні в нагрівальних пристроях утвориться дим, що складається з газів (азот, окис і двоокис вуглецю, сірчистий ангідрид) і твердих часток (зола, сажа). Для очищення газів від пилу застосовуються фільтруючі пристрої різних типів, у тому числі електростатичні. Однак треба відзначити, що при використанні як паливо природного газу, що в цей час зустрічається часто,

продукти згоряння очищенню не піддаються, тому що тверді частки в них майже відсутні.

На окремих ділянках прокатного цеху виділення в атмосферу можуть бути більше шкідливими: наприклад, гази, що виділяються із травильних ванн, містять пари сарною або соляною кислотою, оксиди азоту й інші токсичні домішки. Ці гази відсмоктуються з кабанів, що відводять, і направляються в скрубери, де проходять хімічне очищення (зрошення циркулюючим вапняним розчином і ін.).

Прокатні цехи споживають велика кількість води для охолодження елементів нагрівальних печей, інтенсивного охолодження валків, гідросбива й змивання окалини, термічної обробки металу, готування травильних розчинів і мастильно-охолодних рідин. Стічні води прокатних цехів можна розділити на умовно чисті й забруднені. До умовно чистого ставиться вода, використовувана для охолодження елементів нагрівальних пристроїв; вона піддається тільки нагріванню й після охолодження в градирнях або бризкальних басейнах використається повторно.

У більшості випадків стічні води прокатних цехів є забрудненими. Вони містять шматочки окалини, нафтопродукти (масла), клаптики дрантя й інші речовини. Для видалення забруднень застосовуються різні системи очищення. Звичайно в прокатному цеху є первинний відстійник, що служить для осадження окалини й виділення (спливання) основної частини, масла. Окалина періодично вивантажується з відстійника грейферним краном, а масло віддаляється з поверхні води за допомогою нафтоловушек. Потім вода надходить у другий відстійник, що перебуває за межами цеху, якщо буде потреба проходить через фільтрувальні пристрої й подається в бризкальні басейни, градирні або ставки-охолоджувачі; звідси вода знову надходить у прокатний цех.

Таким чином, у сучасних прокатних цехах діють системи оборотного водопостачання. Це раціонально й дуже важливо з погляду захисту навколишнього середовища. Добавки свіжої води із природних ресурсів (джерел) у таку систему (для компенсації випару) становить 3-5% від загального спожитого об'єму.

Складній обробці, що включає процеси регенерації, піддаються відпрацьовані травильні й електролітичні розчини, а також мастильно-охолодні рідини.

При сірчано-кислотному травленні стали травильний розчин поступово збагачується сульфітом заліза (залізним купоросом) FeSO₄, а концентрація сірчаної кислоти H₂SO₄ знижується. Коли зміст FeSO₄ досягає встановленої межі (близько 16-18%), відпрацьований розчин із травильних ванн надходить у регенераційну установку, де з нього шляхом випарювання й інших методів виділяє залізний купорос. Матковий розчин піддається очищенню від механічних домішок, у нього додається свіжа сірчана кислота, і він знову йде на травлення. Отриманий як вторинна сировина залізний купорос використається в хімічній промисловості й інших галузях народного господарства. Промивні води із травильних агрегатів перед скиданням у каналізацію нейтралізуються вапном.

У цей час одержав поширення соляно-кислотний спосіб травлення стали. При цьому в травильному розчині накопичується хлористе залізо (хлорид заліза) FeCl₂.У процесі регенерації відпрацьованих розчинів хлористе залізо розкладається з утворенням соляної кислоти HCl, що повністю повертається в травильне відділення, і оксидів (окислів) заліза. Останні використаються в металургійному виробництві, а також для одержання хімічно чистого залізного порошку.

Відпрацьовані водно-водно-маслені емульсії, що утворилися в цехах холодної прокатки, обов'язково піддаються розкладанню на масло й воду. Із цією метою відпрацьована емульсія заливається в бак відстійник, туди ж уводиться відпрацьований розчин у кількості 10-15% від об'єму емульсії. Після ретельного перемішування з підігрівом до 80-90⁰С уміст бака відстоюється протягом 1, 5-2 доби.. масло, Що Виділилося, з верхньої частини бака надходить у маслосбірник; воно може бути використане як паливо замість мазуту. Очищена від масла водна частина емульсії після нейтралізації кальцинованою содою йде в оборотну систему водопостачання.

Для зменшення викидів шкідливих речовин в атмосфери необхідно скоротити виділення їх через аераційні ліхтарі цехів. Із цією метою необхідно застосовувати бездимні або малодимні мастильні речовини, використати безокисний отжиг трубної заготівлі.

На робочих місцях, обладнаних шліфувальними й розточувальними верстатами, застосовувати примусову витяжну вентиляцію з наступним очищенням повітря в циклонах.