Індикатори сталого розвитку

Адаптовано автором за [ ].

Перетворення знання на продуктивну силу призводить до формування нового способу виробництва, ознаки якого лише вимальовуються. Володіння певними знаннями розкриває лідерській потенціал, який закладений в кожній людині, та змушує її до активної участі у житті суспільства та глобальної спільноти. А тому поряд з кількісними та якісними критеріями сталого розвитку, на нашу думку, слід визначити такі сутнісні критерії сталого розвитку, які пов’язані з постіндустріальним способом виробництва, та визначити необхідні передумови, зумовлені глобальним рівнем реалізації цієї моделі, зокрема:

· зайняття знаннями вагомого місця у системі продуктивних сил;

· зростання рівномірності розподілу власності та доходів;

· створення глобального координаційного механізму;

· підпорядкування національних інтересів глобальним;

· утвердження глобального економічного мислення;

· збільшення частки глобальних публічних благ у глобальному виробництві та споживанні;

· формування систем моніторингу та оцінки глобальних ризиків майбутніх та тих, що існують нині (вплив ГМО, причини мутації, наслідки генної інженерії тощо);

· глобальна інституціалізація довіри, яка може полягати у створенні таких систем, які дозволять забезпечувати контроль глобальної громадськості за станом планети без втручання у внутрішні справи держав, особливо у сфері безпеки;

· втрата значного ефекту від масштабу, яка призведе до зміна моделей транснаціоналізації;

· зміна моделей освіти через більш глибоку інтеграцію освіти у виробництво;

· посилення міждисциплінароності знання та настання нової ери філософії;

· структурна перебудова за рахунок розвитку нових видів послуг в існуючих галузях (наприклад, в сфері туризму відбуватиметься зростання обсягів послуг зеленого, технологічного, космічного, круізного туризму тощо), створення нових галузей як в сфері виробництва товарів, так і надання послуг переважно соціального характеру;

· залежність темпів економічного зростання від темпів зростання кількості населення у світі, що дозволить відмовитись від політики обмеження зростання кількості населення;

· збільшення питомої ваги відновлювальних ресурсів та скорочення частки споживання не відновлювальних ресурсів.

Запропоновані положення дозволяють розвинути методологічні підходи до розуміння постіндустріальних моделей розвитку та визначають вектор економічного розвитку, якому необхідно слідувати країні, яка прагне посісти місце серед розвинених країн. Розуміння закономірностей постіндустріального способу виробництва, що формується нині, багато в чому спирається на концепцію сталого розвитку, яка на сьогодні є тієї ниткою Аріадни, що веде світову економіку до гармонійного конкурентоспроможного економічного розвитку.

Україна

Для оцінки сталості розвитку запропоновано використання двох основних показників: якості життя людей і якості навколишнього природного середовища.

Якість життя людей визначається як відповідність природного і соціального середовищ людським потребам. У контексті сталого розвитку якість життя суспільства має в основі сталу забезпеченість зазначеної відповідності для всього людського загалу, чия життєдіяльність відбувається на відповідній території.

Оцінка якості життя в соціальному аспекті може ґрунтуватися на індексі соціального розвитку. Він має відображати два шари життєдіяльності: біотичний (необхідний) і соціальний (достатній), які розглядаються як у поточному, так і в перспективному періоді. До верхнього рівня показників, що формують індекс соціального розвитку, належать як необхідні: захищеність життєдіяльності населення і забезпеченість людськими ресурсами; як достатні — життєвий рівень населення і забезпеченістьінтелектуальними ресурсами.

Ці чотири показники агрегуються з показників другого рівня.

Структура показника захищеності життєдіяльності населення. Агрегований показник захищеності життєдіяльності населення структурно складається з трьох макропоказників:

• показник техноприродної безпеки (характеризується індикаторами природної, технічної і технологічної безпеки);

• показник соціального захисту (включає показник зайнятості, різні соціальні виплати);

• показник правового захисту (залежить від криміногенної ситуації, діяльності судових органів, забезпеченості кадрами органів внутрішніх справ, судових та інших органів, а також обсягів інвестицій у правову сферу).

Структура показника забезпеченості людськими ресурсами. Агрегований показник забезпеченості людськими ресурсами структурно складається з трьох макропоказників:

• демографічного показника (агрегується із вихідних індикаторів, що характеризують рівні природного репродукування населення, зовнішньої міграції та демографічного навантаження);

• показника здоров’я населення (визначається параметрами загальної захворюваності населення, середньою тривалістю життя, показниками загальної непрацездатності і генетичного ризику для людини);

• показника зайнятості (структурно скла дається із показників явного безробіття, використання трудових ресурсів згідно з рівнем кваліфікації і коефіцієнта використання номінального фонду робочого часу).

Структура показника життєвого рівня населення. Агрегований показник життєвого рівня населення структурно складається з трьох соціальних макропоказників:

• територіального доходу (визначається базовими показниками, що характеризують вироблений та спожитий дохід, а також співвідношення спожитого доходу міськими та сільськими мешканцями);

• індивідуального доходу (залежить від базових соціометричних індикаторів, по в’я заних з часткою населення, яке має дохід, менший прожиткового мінімуму;

співвідношенням між доходами 10 % най багатших та 10 % найбідніших мешканців,

а також величиною середньої заробітної плати);

• забезпеченості житлом (характеризується базовими показниками, що відображають середню забезпеченість житловою площею; часткою населення, яке не має індивідуального житла, а також забезпечене житлом нижче встановленої норми).

Структура показника забезпеченості інтелектуальними ресурсами. Інтегральний показник забезпеченості інтелектуальними ресурсами структурно складається з трьох макропоказників:

• показник освіти (враховує обсяг інвестицій в освіту, її середню тривалість і чисельність тих, хто навчається в усіх навчальних закладах);

• показник розвитку науки (залежитьвід індикаторів, що характеризують обсяг інвестицій у наукову сферу, чисельність науковців і результативність наукових досліджень);

• показник розвитку культури (визначається інвестиційною активністю у сфері культури, чисельністю працівників культури і кількісними показниками відвідуваності закладів культури).

Останні показники, в свою чергу, агрегуються з показниками третього і четвертого рівнів, які можуть уточнюватися та змінюватися, залежно від обставин, особливостей регіону і статистичної інформації.

Для оцінки показника якості навколишнього природного середовища використовуються агреговані показники якості атмосфери, поверхневих і підземних вод та ґрунтів.

Для характеристики якісного стану атмосфери застосовуються такі макропоказники:

• показник хімічних (фізико-хімічних) змін (забруднення);

• показник фізичних змін (забруднення).

Таким чином, макропоказник хімічного та фізико-хімічного забруднення формується в результаті агрегування показників забруднення:

• пилового;

• специфічними газоподібними речовинами;

• речовинами, що руйнують озоновий шар;

• парниковими газами.

Макропоказник фізичних змін в атмосфері складається з показників зміни:

• радіаційного стану;

• електромагнітного стану;

• шумового стану;

• теплового стану.

Агрегований показник якісного стану поверхневих вод структурно складається з двох макропоказників:

• забруднення водних ресурсів;

• вилучення та використання водних ресурсів.

Макропоказник забруднення водних ресурсів складається з показників:

• забруднення хімічного та фізико-хімічного (базові індикатори характеризують

забруднення завислими речовинами, мінеральними солями, солями важких металів,

штучними органічними сполуками);

• зміни фізичного (радіоактивного та теплового) стану;

• забруднення мікробіологічного.

Кількісний склад базових індикаторів, що характеризують хімічне та фізико-хімічне забруднення поверхневих вод, як і атмосфери, визначається конкретними умовами господарської діяльності в регіоні.

Він має охоплювати найпоширеніші (характерні) забруднювальні речовини, що містяться в скидах стічних вод підприємств території.

Макропоказник вилучення та використання водних ресурсів визначається показниками:

• вилучення водних ресурсів (для цілей господарсько-питних, технічного водопостачання, зрошення);

• коефіцієнта зарегульованості річок.

Інтегральний показник якісного стану підземних вод структурно складається з трьох макропоказників: • забруднення водних ресурсів;

• вилучення та використання водних ресурсів;

• вплив на ґрунтовий покрив і рослинність.

Макропоказник забруднення водних ресурсів складається з показників:

• забруднення хімічного (базові індикатори характеризують забруднення мінеральними солями, солями важких металів, органічними сполуками);

• змін фізичного (радіоактивного) стану;

• забруднення мікробіологічного.

Кількісний склад базових індикаторів, що характеризують хімічне забруднення підземних вод, також визначається конкретними умовами господарської діяльності в регіоні і повинен охоплювати найпоширеніші (характерні) забруднювальні речовини.

Макропоказник вилучення та викори стання водних ресурсів визначається показниками:

• вилучення водних ресурсів (для цілей господарсько-питних, технічного водопостачання, зрошення);

• показника водозабезпеченості.

Агрегований показник якісного стану ґрунтового покриву структурно складаєть ся з чотирьох макропоказників:

• родючості ґрунтів (визначається двома базовими показниками: безпосередньоодючістю ґрунтового покриву та вмістом гумусу);

• забруднення ґрунтів (залежить від базових показників, що характеризують забруднення легкорозчинними та токсичними солями, пестицидами, нафтопродуктами);

• пошкодження ґрунтів (характеризується базовими показниками, які відображають ступінь розмитості ґрунтового профілю, площу, зруйновану екзогенними процесами та гірничими виробками, а також зайняту відходами і техногенними об’єктами);

• функціонального використання території (визначається базовими показниками, що характеризують питому вагу площ урбанізованих територій, сільськогосподарських угідь, територій, які охороняються, а також лісів та луків).

Крім того, для оцінки стану навколишнього середовища можуть бути використані

показники біоти, у тому числі:

– втрата видового складу рідкісних рослин і тварин України;

– поява адвентивних видів (біологічне забруднення);

– зростання кількості видів, занесених до Червоної книги України;

– відсоток площі природоохоронних об’єк тів;

– кількісна оцінка біотичного і ландшафтного різноманіття нових територій;

– запаси біотичних ресурсів.