Історія та значення компліменту.

Широкого поширення мистецтво компліменту, як обов'язкова форма придворного етикету, отримало при дворі Людовика XIV. У менуеті комплімент вважався невід’ємним атрибутом танцю і набув характеру цілої спеціальної мови яка вимовлялася під час виконання танцювальних па. Слід, мабуть, відзначити, що комплімент, як елемент мовленнєвої поведінки, був гідно оцінений вже в 17 столітті: у 1623 році у Німеччині з'явилися перші листівки-компліменти (das Complimentbrief), а пізніше і перша збірка компліментів (das Complimentbuchlein).

На питання про те, з якої мови українська мова запозичила слово «комплімент» поки що важко відповісти однозначно. Більшість словників стверджують, що це французьке слово і суперечки стосуються, в основному, питання про його пряме або опосередковане запозичення.

На перший погляд, комплімент - це найпростіше в спілкуванні. Але зробити його майстерно - мистецтво. Сказане прямо: " Які ви сьогодні красиві", - призводить лише до зворотного ефекту. Будь-яка жінка може обуритись: " Як? Тільки сьогодні?! " А чи легко зробити комплімент чоловікам, яких, начебто, не прийнято хвалити за красу?

У розвинених країнах, де бізнес давно вийшов за межі човникових поїздок до Туреччини та створення шахрайських акціонерних товариств, ділове спілкування є філософською дисципліною зі значною домішкою психології. Історія знає приклади створення величезних корпорацій практично на самому оптимізмі й умінні спілкуватися з людьми засновників цих корпорацій. Найцинічніший «грошовий мішок» дивитиметься на вас як на загубленого в дитинстві брата, якщо ви зумієте просто по-людському привернути його до себе. А з чого починається наша симпатія до людини? Найчастіше з того, що вона вміло наголосила на якійсь нашій перевазі. Отже, вміння зробити комплімент (а не грубо підлеститися), що торкається потрібних прихованих струн душі адресата, до якого він звернений, — половина успіху. Ось кілька простих правил.

По-перше, комплімент має бути гранично конкретним. Потрібно цілком чітко уявляти, що саме вам сподобалося в цій людині: розріз очей, поєднання кольору волосся з новим костюмом, удало накладена косметика чи характер. Інакше ваш «психологічний фокус» буде шитий білими нитками і перетвориться на ті ж таки небажані лестощі. Щоб попрактикуватися, спробуйте використати словосполучення «тому що».

Воно допоможе вам конкретизувати ваші думки і, головне, глибше зосередитися на співрозмовникові. Наприклад: «Лізо, ви розумна жінка, тому що завжди вмієте розподілити свій робочий час так ефективно». Зауважте, комплімент перестав бути безпідставним, а Ліза зашарілася, тоді як просто констатація її розуму не справила б і наполовину такого враження. Роблячи такий щирий комплімент, ви не тільки допомагаєте людині відчути вашу повагу, а й (сюрприз!) самі розумієте, чому її поважаєте, і це дасть вам змогу відчувати щирість сказаного. А це дуже важливо. Нещирість завжди помітна й неприємна.

По-друге, уникайте зосереджувати увагу тільки на очевидному, звертайте увагу на приховані риси. «Ви так чудово виступили! Дивовижно, як ви змогли в п'ятихвилинній доповіді так вичерпно розкрити цю тему! Наш відділ б'ється над нею третій тиждень». Пригадайте, чи був у вашому житті випадок, коли ви відчувалися особливо потішеним? Напевно це було тоді, коли хтось примудрявся помітити у вас якийсь прихований талант.

Ну, і, нарешті, попрактикуйте з тиждень, роблячи компліменти всім поспіль: секретарці, офіціантові, двірнику, нетямущому колезі, клієнтам, кому завгодно. Після тижневого досвіду можна спробувати зробити його й начальнику. І, продовжуючи сіяти компліменти, ви на собі відчуєте дію відомого принципу «Добро повертається бумерангом».

По-третє, бажано уникати незрозумілих слів (іншомовних, діалектних), якщо мовцю заздалегідь невідомо, знає їх співрозмовник (співрозмовниця) чи ні.

Комплімент повинен відповідати ситуації спілкування. Уявімо собі: дружина зайнята прибиранням у квартирі, а чоловік їй каже: " У тебе такий гарний вигляд ". Недоречність подібних слів очевидна.

Комплімент повинен бути щирим. Штучно й неприродно звучатимуть слова, сказані, наприклад, поганому акторові: " Ви неперевершений! ". Фальш ніколи не була окрасою спілкування і компліментарності.

Оскільки комплімент - це здебільшого не лише похвала, а й лестощі, що містять у собі елемент перебільшення, то дуже важливо це перебільшення правильно " дозувати", аби не спровокувати небажану для адресата реакцію або й комунікативний конфлікт. Скажімо, якщо у дівчини не надто красива зачіска або не новий і не модний костюм, то обирати їх об'єктом для компліменту не варто.

У компліменті не бажано обмежувати позитиви адресата коротким проміжком часу (сьогодні, вчора, тепер тощо). Замість Ви сьогодні співали неперевершено варто сказати Ви, як завжди, співали неперевершено.

Стиль компліменту залежить від статі, соціального становища адресата, від характеру взаємин з ним, від ситуації спілкування і попереднього змісту розмови.

Втішаючи чи хвалячи когось, варто уникати займенника " я", надаючи перевагу " ти" або" ви":

Ви прекрасний майстер!

Ви рідкісний фахівець!

З тобою так цікаво розмовляти!

Приємно бачити, як Ви посвіжішали, відпочили!

Однак займенник " я" цілком можливий у структурі компліменту, побудованого на зіставленні, що посилює міру " таланту" адресата, як-от: " Ти — унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитись».

Існують такі типи компліментів:

1. Опосередкований комплімент. Ми хвалимо не саму людину, а те, що їй дороге, цінне: бізнесмену - офіс, " звихненому на псах" - його собаку, батькам - їх дітей. Достатньо, зайшовши до жінки-менеджера в кабінет, між іншим помітити, з яким смаком підібрана обстановка і як затишно тут себе почуваєш, щоб заробити цим деяку прихильність до себе.

2. Комплімент " мінус-плюс". Ми даємо співрозмовнику спочатку маленький " мінус", а потім - величезний " плюс". Наприклад: " Я не можу сказати, що ви хороший працівник... Ви висококласний фахівець! " Після " мінуса" людина губиться і готова вже обуритись, а потім на контрасті говориться досить приємне для людини. Психологи вважають такий комплімент найбільш емоційним і таким, що найбільше запам'ятовується, проте, як і всі сильнодіючі засоби, він ризикований. Якщо " мінус" виявиться сильнішим " плюса", - наслідки можуть бути для нас плачевними.

3. Людина порівнюється з кимось найдорожчим для того, хто робить комплімент. " Я хотіла би мати таку ж красиву доньку, як ви". Цей комплімент найделікатніший і найбільш приємний для співрозмовника. Але рамки його застосування обмежені:

А. Щоб він не виглядав штучним, необхідне існування близьких і довірливих стосунків між співрозмовниками.

Б. Партнер повинен знати, як важливо для нас те, з чим або з ким ми порівнюємо.

4. Комплімент може нам допомогти і тоді, коли потрібно когось покритикувати. Оскільки мета критики - змінити поведінку іншої людини, а не просто зіпсувати їй настрій, принизити, образити. " Зрівнявши людину із землею", можна примусити її зробити щось так, як нам хочеться, але ніколи потім вона не захоче це робити сама. В цьому полягає продуктивний результат критики.

5. Можна використати наступний прийом. За формою робиться комплімент, а за змістом - критика: " Ігор, ти просто зачаровуєш мене своєю постійністю! Ніколи не приходиш на роботу вчасно! "

Розглядаючи компліменти як мовленнєву діяльність, спрямовану на соціальні цілі, слід розглядати їх як два основних класи - етикетні компліменти та інструментальні компліменти, залежно від того, у склад якої соціальної, дії - етикетної чи інструментальної - входить той чи інший акт компліменту. Найбільш очевидним критерієм, що дозволяє досить чітко визначити приналежність конкретного компліментарного висловлювання до одного з класів, є обов'язковість вживання компліменту, продиктована соціально-культурними нормами, етикетними приписами. Якщо мовець не має на меті якось змінити поведінку адресата і здійснює акт компліменту тому, що цього вимагає ситуація, якщо він знає, що адресат очікує саме такої поведінки зі сторони мовця і що невиконання очікувань адресата призведе до негативних в їхніх стосунках наслідків, то такий комплімент називається етикетним. У випадку, коли з точки зору норм і правил спілкування вживання компліменту необов'язкове, і даний акт здійснюється з власної ініціативи мовця з метою, щоб позитивно вплинути на адресата і тим самим вплинути на його поведінку, такий комплімент називається інструментальним.

Розглянемо ситуації, в яких правила етикету чи, інакше кажучи, правила нормативної ввічливості досить суворо передбачають вживання компліменту.

1. „Реакція на елемент новизни". Потрібно обов'язково сказати комплімент комунікативному партнеру, якщо в його зовнішності чи серед його речей з'явилось щось нове, наприклад, зачіска, одяг, автомобіль тощо. Це необхідно зробити незалежно від вашої справжньої оцінки зміни зовнішності чи нової покупки і вашого ставлення до цієї події.

2. „Вечірка". На вечірках комплімент незмінно входить до ритуалу привітання, при цьому формули привітання як такі нерідко опускаються.

3. „Зустріч після довгої розлуки". При зустрічі друзів, родичів, знайомих, колег, які не бачились довгий час, після привітання практично завжди іде комплімент.

4. „Вираження вдячності". В ситуаціях, коли треба якимось чином відреагувати на зроблену вам послугу, виявлену до вас турботу (мова, в основному, йде про сферу побуту), комплімент заміняє формули подяки, будучи найбільш прийнятним способом вираження вдячності.

5. „Прийняття подарунка". До етикетних також відносяться компліменти, які супроводжують формули подяки у відповідь на зроблений подарунок.

6. „Поздоровлення". Ще однією типовою ситуацією, в якій комплімент постійно вживається, є поздоровлення.

Мовець також включає комплімент до складу мовленнєвих ходів, соціальними цілями яких є певні стереотипні варіанти зміни поведінки комунікативного партнера. Розглянемо різні типи інструментальних компліментів.

1. „Встановлення/зміцнення дружніх стосунків". У спілкуванні малознайомих людей комплімент дозволяє мовцю проявити своє дружнє ставлення до адресата, дати йому зрозуміти, що він цікавий і симпатичний мовцю і тим самим прихилити його до себе. Кажучи комплімент хорошому приятелеві чи приятельці, показуючи йому (їй), що ви помічаєте, цінуєте його (її) успіхи, радієте їм, ви піднімаєте йому (їй) настрій, створюєте сприятливу атмосферу спілкування.

2. „Переконання". Комплімент спроможний здійснити такий вплив на адресата, в результаті якого він діяв би в інтересах мовця.

3. „Заохочення". Комплімент може вживатися як заохочення, „підсилення" бажаної для мовця поведінки адресата. Прикладом такого використання компліменту є висловлювання, що носять позитивну оцінку і виражають схвалення, задоволення, заохочення, промовлене дорослими на адресу дітей, які добре себе ведуть, роблять те, про що їх просять.

4. „Соціальне згладжування". До класу інструментальних відносяться також компліменти, які мовець використовує в якості так званого „соціального згладжування" для пом'якшення критики чи претензій до адресата, коли необхідно зберегти гармонію взаємовідносин між комунікантами.

5. „Психологічна підтримка". Комплімент може використовуватись також для надання психологічної допомоги і підтримки адресату, який зневірився у собі, своїх силах і можливостях.

6. „Маніпуляція ходом розмови". Під цим умовним позначенням мається на увазі, що комплімент може використовуватися як інструмент, що дозволяє мовцю контролювати хід розмови, змінювати його тему.

Окрему категорію, що стоїть за рамками класифікацій складають так звані „саркастичні компліменти". Вони є непрямими мовленнєвими актами зі смислом насмішки, докору, засудження, зневаги тощо. Принциповою відмінністю цих мовленнєвих актів від компліментів всіх описаних вище типів є те, що вони виражають негативне ставлення мовця до адресата.

Найважче в компліменті - це гідно на нього відповісти, а зробити це необхідно відразу. Вдалий комплімент завжди спонукає до зворотної люб'язності: " У Вас — чудовий смак " — " Ваша наука ". Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові.

Спасибі!

Дякую за комплімент!

Це Вам тільки так здається (на перебільшену похвалу)

О, ні, це не про мене!

Спасибі, але Ви явно перебільшуєте!

Дякую, але я цього не заслуговую!

Я радий/ рада це чути.

Мені приємно це почути від Вас.

Я це саме можу сказати про Вас.

Іншими словами, необхідно повернути психологічний " плюс" тій людині, яка дала його вам. При цьому важливо похвалити співрозмовника за його позитивні якості, за те, що він такий ввічливий: похвалив вас, помітив хороше.