Поняття про мозок і психіку

Психічні явища, психологічні риси особистості та особливості діяльності людини у сукупності характеризують свідомість або, у більш широкому розумінні, психіку.

Термін “ свідомість” вживається для позначення психічних процесів і психологічних особливостей, властивих лише людині. Для визначення психічних процесів і психологічних особливостей, властивих тваринам, вживається термін “психіка”.

Тварини не здатні виготовляти знаряддя праці, що відокремлює тваринну працю від праці людини. На відміну від мови тварини, мова людини – відкрита система, яка розвивається і збагачується новими поняттями.

Психіка – це системна властивість високоорганізованої матерії (мозок), що полягає у активному відображенні суб’єктом об’єктивної дійсності; це суб’єктивний образ об’єктивного світу.

Головні тенденції розвитку психіки:

1. Ускладнення форм поведінки (форм рухової активності).

2. Удосконалення здатності до індивідуального научіння.

3. Ускладнення форм психічного відображення.

Стадії розвитку психіки:

1. Елементарної сенсорної психіки (відображення окремих властивостей зовнішнього впливу, поведінки визначається уродженими інстинктами).

2. Перцептивної психіки (відображення зовнішньої діяльності у цілісних образах речей, здатність навчатися, з’являються індивідуально набуті навички поведінки).

3. Інтелекту (здатність відображати міжпредметні зв’язки, ситуацію в цілому, інтелектуальна поведінка тварин не виходить за рамки біологічної потреби, діє тільки у межах наочної ситуації).

Психіка людини – якісно вищий рівень, ніж психіка тварини. Людська психіка формується тільки протягом життя, у процесі засвоєння людиною культури, створеної попередніми поколіннями. Вона включає такі складові: зовнішній світ, повноцінну діяльність мозку, взаємодію з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.

Основними функціями психіки є пізнавальна (відчуття та сприйняття), регулятивна (мислення, діяльність, мотивація), комунікативна (мова, мовлення).

Праця і мовленнєве спілкування стали передумовою виникнення і розвитку людської свідомості.

Свідомість – це властива лише людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються у ньому, своїх дій і передбачені наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Свідомість – це вища форма психічного відображення дійсності.

Структурними елементами свідомості є емоції, воля, самосвідомість, інтуїція. Людська свідомість має суспільний характер, оскільки сама людина є суспільною істотою.