Обробка матеріалів лісовпорядкування.

Лекція № 13

Тема. Інвентаризація лісового фонду

План

Лісові знімальні роботи.

Колективне тренування таксаторів.

Таксація лісу.

Обробка матеріалів лісовпорядкування.

1. Інвентаризація лісу складається з двох видів робіт – знімальних та таксаційних.

Задачею знімальних робіт є складання плану лісових масивів підприємства. При їх проведенні обов’язково використовують:

· планово-картографічні матеріали попереднього лісовпорядкування;

· всі матеріали аерофотозйомки, особливо матеріали останніх років;

· геодезичні дані границь суміжних землекористувачів;

· матеріали геозйомок, проведених іншими відомствами;

· топографічні карти масштабу 1: 100000 і крупніші.

Відновлення окружних границь об’єкту лісовпорядкування здійснюють за старими матеріалами, а при їх відсутності виконують необхідні геодезичні роботи за допомогою теодоліта, мірної стрічки та інших приладів. Згідно із затвердженим на першій лісовпорядній нараді проектом проводять розбивку лісових масивів на планшетні полігони та квартали. При зйомці планшетних рамок кути вимірюють з точністю не менше 1¢, а внутрішньої ситуації - 10¢. Довжини ліній вимірюють в одному напрямку з точністю 0, 1 м. Кути нахилу враховують при їх величині 4° і більше (при промірах всередині полігону - 6° і більше). Через кожні 100 м промірів забивають пікетні кілки з відповідними позначками. Напрями прорубаних візирів перевіряють через кожні 500-600м і при відхиленні більше 2° вони прорубуються заново.

За даними геозйомки складається планшет, на якому показують границі лісових масивів, квартальні просіки та ситуацію всередині кварталів. Масштаб планшетів – 1: 10000. На одному планшетному аркуші розміром робочої частини 50х50см може бути зображений лісовий масив площею 2500га. Виходячи з цього, проводять поділ лісового масиву на планшетні полігони з тим, щоб кожен з них був зображений на окремому аркуші – планшеті.

Кожен планшетний полігон знімають окремо. У геодезичному журналі вказують номери точок стоянки теодоліта, виміряні кути, азимути і румби сторін, довжини ліній і кути нахилу

Одночасно з поділом лісу на планшетні полігони, його ділять на квартали. Квартали обмежують просіками. При природному поділі їх замінюють природні рубежі – річки, струмки, дороги, водорозділи, яри і т.п. Квартальні просіки орієнтують з півночі на південь та із заходу на схід, розчищаючи їх на ширину 0, 5м. Границі планшетних полігонів суміщають з границями лісництв.

Одночасно з квартальними просіками прорубують візири шириною 0, 3м. Їх розмішують паралельно до квартальних просік і позначають в натурі затісками на деревах, а на просіках ставлять візирні стовпи.

2. Підготувавши квартальну та візирну мережу, лісовпорядники приступають до таксаційних робіт. Перед їх початком усі таксатори під керівництвом начальника партії мають пройти тренування. Воно проводиться на тренувальних пробних площах і таксаційних ходах, закладених підчас підготовчих робіт.

Метою тренування є набуття навичок у окомірній таксації насаджень, використанні таксаційних приладів та таблиць, набуття досвіду в призначенні господарських заходів і тренуванні в дешифруванні аерофотознімків.

Колективне тренування обов’язкове для всіх інженерно-технічних працівників лісовпорядної експедиції, спеціалістів і керівників держлісгоспу. Воно проводиться протягом тижня не менше як на 15 пробних площах, 5 з яких закладені на рубки догляду. Пробні площі мають бути закладені у найбільш характерних насадженнях, а також там, де важко провести окомірну таксацію.

На перших п’яти пробних площах таксують насадження, користуючись мірними приладами і ці площі в залік не входять. На решті – проводять окомірну таксацію, дані записують в порівняльну відомість і здають її керівнику тренування для порівняння з результатами інструментальної таксації даного насадження. Допустимі норми відхилення результатів таксації представлені в таблиці 1.

Табл.1. Допустимі норми відхилення

Особливе значення надається правильному визначенню типів лісу чи типів умов місцезростання, а також правильному призначенню господарських заходів.

Після таксації 10 пробних площ таксатори проходять 3-7км таксаційного ходу.

Після тренування кожному учаснику вказують на його помилки. Тренувальна таксація вважається задовільною, якщо допустимі відхилення встановлені не менше ніж на 70% всіх пробних площ і на 65% виділів, описаних на тренувальному таксаційному ході. Особи, що отримали незадовільні оцінки, повинні пройти додаткове тренування і після цього вирішується питання допуску їх до таксації насаджень. Матеріали тренування зберігаються в справах партії чи експедиції.

3. Таксація лісу. Перед виходом в ліс таксатор повинен мати журнал таксації та фотоабрис або абрис на кожен квартал окремо. На лицьовій стороні фотоабрису повинні бути позначені:

· просіки, візири з позначеним пікетажем (парні пікети позначають точками, кілометрові – хрестиками), довжини ліній із вказаними напрямами промірів;

· границі таксаційних виділів;

· упізнані точки та орієнтири, обведені кільцями діаметром 4 мм;

· номер кварталу та суміжних з ним;

· рамки робочої площі аерофотознімку, обмежені кольоровою тушшю.

На зворотній стороні фотоабрису позначають:

− проколи упізнаних точок та орієнтирів;

− просіки та візири з довжинами ліній та напрямами їх промірів;

− прив’язку ходових ліній до границь, просік, упізнаних точок та орієнтирів;

− розрахунок середнього масштабу аерофотознімку;

− назву лісництва, номер кварталу, дату виготовлення фотоабрису та підпис виконавця.

При величині кварталу 25 і 50 га дозволяється складати один загальний абрис на 2 чи 4 суміжних квартали.

Проходячи таксаційними лініями, таксатор описує виділені на знімку ділянки. При цьому заповнюється картка таксації. Таксаційна картка складається на кожен виділ окремо. Таксація насаджень ведеться за ярусами, а у різновікових насадженнях – за поколіннями. До покритих лісовою рослинністю земель відносять усі молодняки з повнотою 0, 4 та всі інші насадження з повнотою 0, 3 і вище.

Поділ насаджень на таксаційні виділи проводиться, якщо вони відрізняються за походженням (природне – насіннєве, вегетативне: порослеве, коренево-паросткове та відсадкове; штучне – створене посівом чи посадкою), за формою (просте – одноярусне; складне – 2-3-хярусне). Яруси виділяють, якщо повнота кожного з них не менша 0, 3, різниця у середніх висотах не менша 20%. Основним вважають ярус, який має найбільше господарське значення.

Порідний склад насадження визначають за процентним відношенням запасів окремих деревних порід у загальному його запасі і записують у вигляді формули, наприклад 6С4Б+Ос. Склад визначають для кожного ярусу окремо. Породи поділяють на головні (ті, що відповідають меті господарства) та переважаючі (ті, що мають найбільший запас). Головна порода є переважаючою, якщо її частка у запасі в достигаючих, стиглих та перестійних насадженнях складає не менше 0, 4, а у молодняках та середньовікових деревостанах – не менше 0, 3.

Середній вік визначають для кожної породи, якщо різниця у віці складає 1 і більше класів віку. У різновікових насадженнях вказується верхня та нижня межі віку, напр. 10Кл (60-90р.).

Бонітет встановлюють за середнім віком та середньою висотою основного елементу лісу. Для молодняків до 10 років бонітет визначають за ТУМ або за сусідніми старшими деревостанами. Насадження виділяють, якщо вони відрізняються на 1 клас бонітету.

Відносна повнота визначається окомірно або через відношення суми площ поперечних перерізів даного деревостану до суми площ поперечних перерізів нормального деревостану. Насадження відносять до різних виділів, якщо вони відрізняються за повнотою на 0, 2 і більше.

Запас на 1 га обчислюють для кожного ярусу за допомогою таблиць ходу росту.

Сухостійні та поодинокі крупномірні дерева та повалені дерева враховують при наявності їх не менше 5м³/га.

Підріст характеризують за його густотою, середнім віком та висотою, характером розміщення по площі, надійністю.

Описуючи підлісок, вказують основні види чагарників, їх густоту. Трав’яний покрив характеризують основними видами рослин-індикаторів (не менше трьох). Для лікарських та ягідних рослин вказують процент проективного покриття.

Грунти описують за їх механічним складом, ступенем опідзоленості і вологості, наприклад: свіжі лісові суглинки.

Характеризуючи рельєф місцевості, описують, як розташований виділ відносно його елементів. У гірських лісах вказують напрям та стрімкість схилів.

Описуючи лісові культури, визначають категорію земель, на яких вони створені, спосіб обробітку грунту, схему розміщення і змішання порід, приживленість та зімкненість, оцінюють їх якість.

Для пристигаючих, стиглих та перестійних насаджень вказують класи товарності за процентом участі у них ділових дерев (табл. 1):

Табл.1. Класи товарності насаджень

При потребі, дають додаткові відомості про таксаційний виділ: придатність насадження до виділення його як еталона; кількість мурашників на 1га; пошкодження хворобами та шкідниками і т.п.

4. Обробка матеріалів лісовпорядкування. Картки таксації, складені для всього лісництва, відправляють в обчислювальний центр. На їх основі складають таксаційні описи на кожен квартал.

Складені таксаційні описи використовують для підготовки зведених відомостей. Найголовнішою з них є таблиця класів віку, бонітетів, повноти і товарності насаджень за переважаючими породами. В сучасних умовах ЕОМ видає не повністю таблицю, а лише підсумки розподілу площ і запасів за класами віку та іншими таксаційними показниками.

Крім таблиці класу віку складають:

· Відомість розподілу кварталів за категоріями захисності;

· Відомість поквартальних підсумків розподілу земель за категоріями та загальних запасів (складається по лісництвах, категоріях захисності);

· Відомість розподілу загальних запасів за групами віку і розподілу запасів стиглих та перестійних насаджень за складовими породами;

· Відомість пробних площ і модельних дерев;

· Відомість обстеження природного відновлення на непокритих лісом землях;

· Відомість насаджень-еталонів.

Крім таблиць та відомостей лісовпорядкування виготовляє ряд планово-картографічних матеріалів:

§ Планшет(масштаб 1: 10000);

§ План лісництва (масштаб 1: 25000);

§ План лісових насаджень (масштаб 1: 25000);

§ Оглядові плани лісництва: запроектованих заходів; розміщення експлуатаційного фонду; розміщення ягідників, технічної та лікарської сировини. (масштаб 1: 25000);

§ План лісовин насаджень обходу. (масштаб 1: 25000);

§ Карта-схема лісогосподарського підприємства. (масштаб 1: 100000);

§ Карта-схема лісових насаджень лісогосподарського підприємства (масштаб 1: 100000);

§ Карта-схема протипожежних заходів лісогосподарського підприємства (масштаб 1: 100000) та інші.

Загальні відомості про об’єкт лісовпорядкування даються в пояснювальній записці до проекту організації та розвитку лісового господарства лісогосподарського підприємства на ревізійний період.