Колоїдні розчини.

Колоїдний розчин являє собою ультрамікрогетерогенну систему, в якій структурною одиницею комплекс, що скл. з молекул, атомів та іонів. Цей комплекс наз міцелою. Ядро міцели утв-ся внаслідок скупчення окремих молекул гідрофобної р-ни. Подвійний шар іонів, що оточують ядро (адсорбційний і дифузний) виникає в результаті адсорбції іонів або внаслідок дисоціації поверхнево розміщених молекул ядра під впливом зовн середовища. Сполуки, з яких утв-ся іони подвійного шару наз іоногенними групами. На поверхні ядра адсорбуються переважно ті іони, що мають з ядром спільні хім ел-ти. Ці іони - потенціаловизначаючі. Електрично заряджені частки обмежені адсорбційним шаром - гранула. Іони, що нейтралізують гранулу утв-ть навколо ядра іонну атмосферу, розподіляючись між адсорбційним і дифузним шарами, наз протиіонами. Як правило, в адсорбційному шарі міцели розміщуються потенціаловизначаючі іони, а в дифузному - проти іони. У фарм практиці заст-ся гідрозолі, тобто дисп системи, де дисп серед-ще - вода. Вл-ті колоїдних розчинів: мала дифузна здатність, низький осм тиск, мала здатність до діалізу, здатність розсіювати світло. Для міцел хар-й броунівський рух. Колоїдні розчини - седиментаційно стійкі системи, агрегативно і термодинамічно нестійкі (бо частки мають надлишкову поверхневу енергію. В рез-ті зменш-я поверхневої енергії частки можуть злипатись, укрупнюватись – процес коагуляції колоїдних розчинів). Колоїдні р-ни можуть бути стійкими тільки в присутності 3-го компоненту - стабілізатора, який адсорбуючись на поверхні розділу частка-середовище, попереджує коагуляцію. Колоїдні р-ни є нерівноважними системами: може відбуватися так зване " старіння" - злипання часток що призводить до їх коагуляції. Стійкість колоїдних р-нів може порушуватись за рах-к самовільного злипання часток, дод-я електроліту, зміни температури, рН середовища, дії світла. Агрегатна стійкість системи забезпечується наявністю заряду на поверхні частки (дисоціація р-ни, адсорбція одноіменних іонів) сольватним шаром, оболонкою з вмс, пар навколо часток дисп фази, що перешкоджає їх злипанню. Механізм стабілізуючої дії вмс і пар полягає в тому, що вони адсорбуються на поверхні часток і орієнтуються на межі розділу фаз т.ч., що полярною частиною повернені до полярної рідини, а неполярною - до неполярної, утв-чи на поверхні фази мономолек-й адсорбційний шар. Іони ПАР, адсорб-сь на поверхні розділу, мають поверхневу активність, при цьому підвищуються сили відштовхування між частинками і зниж-ся їх поверхневий натяг, що сприяє агрегатній стійкості. Крім того навколо плівки пар, оточуючої частинку, орієнтуються молекули сольватного шару (у воді - гідратна оболонка). Такі колоїди наз захищеними. Оскільки розмір часток захищених колоїдів такий, що вони не проходять крізь фізіологічні мембрани, вони позбавлені здатності всмоктуватись і препарати проявляють тільки місцеву дію. Заст-ть в основному коларгол, Протаргол, іхтіол. Коларгол і протаргол викор-ть як антисептики, в'яжучі, протизапальні. Їх розчини заст-ть для змазування слиз об. верхніх дих-х шляхів, в очній практиці, для промивання сечового міхура, гнійних ран.