Тема. Підготовка вчителя до використання технічних засобів навчання в навчально-виховному процесі

Лекція 11

При підготовці вчителя (вихователя) до занять з дітьми з використанням ТЗН йому необхідно виконати велику роботу і врахувати не тільки, психологічні і дидактичні вимоги, але і цілий ряд інших моментів.

Педагогічна діяльність включає пізнавальний, конструктивний, організаторський і комунікативний компоненти, що виявляються і при використанні ТЗН.

Пізнавальна діяльність, направлена на вивчення можливостей, форм і методів включення ТЗН в навчально-виховний процес, визначає всі подальші компоненти діяльності вчителя при застосуванні ТЗН в цьому процесі.

Конструктивна діяльність пов'язана з відбором, композицією, проектуванням навчально-виховного матеріалу. Спираючись на навчальні плани, програми, підручники, методичні посібники і керівництво, визначальні загальні рамки процесу навчання, викладач в той же час перетворює, творчо будує, конструює його програму з урахуванням завдань, що стоять перед ним, і конкретних умов, можливостей і інтересів учнів, своїх особистих можливостей. Використання ТЗН вимагає ретельнішого підходу до проектування системи власних дій і дій учнів. Така система має дві сторони: організаційно-педагогічну і методичну. Організаційно-педагогічна сторона припускає проведення аналізу по певному предмету і розподіл ТЗН по темам, тобто створення системи включення ТЗН у вивчення матеріалу по всьому курсу або великому розділу. Методична сторона полягає в розробці і створенні певної методичної системи застосування ТЗН, яка може бути індивідуальною для кожного викладача, але повинна базуватися на загальних принципах використання ТЗН на уроці.

Організаторська діяльність вчителя, здійснювана в ході навчання, припускає організацію викладацької діяльності і діяльності учнів. Застосування ТЗН дозволяє творчо підійти до рішення організаційних питань. Тут можуть бути застосовані як інформаційні, так і контролюючі і інформаційно-контролюючі ТЗН. Вони істотно впливають на організацію діяльності викладача в дуже широкому діапазоні: від простого, елементарного включення їх в пояснення (при провідній ролі викладача) до передачі всієї організаційної функції повчальному комплексу, що працює на базі ЕОМ. Природно, що в другому випадку основної буде конструктивна діяльність викладача, в результаті якої повинна бути створена модель учбового процесу.

Застосування ТЗН робить значний вплив і на організацію діяльності учнів. Використання ТЗН у вигляді навчального комплексу дозволяє досягати високого рівня індивідуалізації навчання, будувати його відповідно до можливостей кожного учня. ТЗН можна застосовувати для організації і колективної, і груповий, і індивідуальної діяльності учнів. Вони вносять чинник обов'язковості дій, що важливо в організаційному плані. Забезпечуючи як зовнішню, так і внутрішній оперативний зворотний зв'язок, ТЗН дозволяють здійснювати контроль, самоконтроль, коректування організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Комунікативна діяльність, охоплююча область взаємостосунків викладача і учнів, при використанні ТЗН також зазнає певні зміни. Замість діалогу викладач - учень, частіше всього словесного характеру, з'являється можливість організувати раціональну комунікацію педагога з учнем за допомогою ТЗ. ТЗН знімають елементи напруженості, що часто виникають у учнів при безпосередній взаємодії з вчителем (вихователем), смислові бар'єри, розширюють діапазон контактів і варіантів взаємодії, особливо при виготовленні довідників для ТЗН і використанні ПК.

ТЗН, як витікає з самого їх назви, є засобами навчання, тобто носіями інформації різного плану. Використовуються вони в учбово-виховному процесі за допомогою методів. У деяких посібниках з педагогіки, що з'явилися в кінці 90-х років, робиться спроба представити використання ТЗН як новий метод - відеометод (див. Подласий І. П. Педагогіка. -М.1999), що представляється неправомірним.

З багатьох класифікацій методів навчання візьмемо класифікацію, запропоновану М. Н. Ськаткіним, і розглянемо, як з позицій цих методів треба використовувати технічні засоби, що потрібно враховувати в процесі підготовки до занять. Класифікація включає наступні групи методів:

1) пояснювально-ілюстративні, або інформаційно-рецептивні;

2) репродуктивні;

3) проблемного викладу;

4) частково-пошукові, або евристичні;

5) дослідницькі.

Але раніше нагадаємо, які рівні засвоєння знань виділяються в дидактиці.

Перший рівень - знання-знайомства, що дозволяють усвідомлено розрізняти явища і пов'язану з ними інформацію.

Другий рівень - знання-копії, що дають можливість репродукувати засвоєну частину учбової інформації.

Третій рівень - знання-уміння, що дозволяють застосовувати одержану інформацію в практичній діяльності.

Четвертий рівень знання-трансформації, через які одержані раніше знання переносяться на рішення нових завдань, нових проблем, - рівень творчості.

Основне призначення пояснювально-ілюстративних методів -передачаі організація засвоєння інформації для учнів. Готова інформація повідомляється різними способами викладачем, а учні сприймають, усвідомлюють і фіксують її в пам'яті (перший рівень засвоєння матеріалу). ТЗН в цьому випадку збільшують кількість джерел інформації.

Виконуючи інформаційну функцію при пояснювально-ілюстративному навчанні, ТЗН можуть використовуватися як наочно-ілюстративний матеріал при іншому основному джерелі інформації або як основне джерело інформації, що пред'являє різні вимоги до їх використання.

Для формування навиків і умінь користуватися знаннями, тобто для застосування знань про світ в знайомій ситуації і для здійснення способів діяльності за зразком, учні навчаються відтворенню цих знань і способів діяльності. Це репродуктивне навчання. Для того, щоб організувати його, використовуються різні завдання, вправи і т.д.

В цьому випадку крім усних пояснень, безпосереднього показу широко застосовують різні ТЗН. Це може бути і демонстрація кінофрагменту як інструктаж, і використання тренажерів для відробітку практичних дій, і застосування технічних засобів автоматизованого контролю в поєднанні з програмованими довідниками, що дозволяють здійснювати контроль і самоконтроль (зовнішній і внутрішній зв'язок).

Застосування ТЗН при репродуктивних методах найдоцільніше тоді, коли воно дозволяє створити нові варіанти організації діяльності учнів, направленої на досягнення рівня засвоєння матеріалу (застосування знань на практиці за зразком, показаному викладачем), або значно скоротити час, необхідне для досягнення цього рівня у відомих варіантах, або при цих варіантах і звичних витратах часу значно збільшити ефективність, якість навчання.

Проблемний виклад дозволяє не тільки передавати учбовий матеріал, але і показувати можливий шлях пізнання, хід розумового процесу при рішенні проблеми.

В даний час з'явилися екранні, звукові і екранно-звукові довідники, які побудовані так, що їх можна органічно вводити в проблемний виклад.

Перехід до дослідницького методу відбувається поступово, через частково-пошуковий (евристичний) метод. Цей метод наближає учнів до самостійного рішення проблеми шляхом навчання окремим етапам дослідницької діяльності. І вживані тут ТЗН повинні допомогти учням побачити проблему, сформулювати її, знайти доказ, зробити висновки з результатів, виробити самоконтроль і т.д., тобто виконати ті самостійні кроки, які і визначають пошуковий характер їх діяльності. Ці етапи пошуку повинні бути заплановані, варіативно передбачені.

Дослідницький метод забезпечує засвоєння знань на найвищому рівні (застосування знань в новій ситуації) і одночасно є досвідом творчої діяльності. Основна його функція - учити самостійно виконувати пізнавальну діяльність. При використанні цього методу викладач може застосовувати різні засоби навчання, у тому числі і ТЗН. ТЗН допомагають йому побудувати такі завдання, виконуючи яких учнів прикладають свої знання для вирішення нових проблем, дозволяють організувати диференційований підхід при рішенні цих проблем, контролювати і направляти хід роботи, перевіряти підсумки дослідницької діяльності.

Учні можуть застосовувати ТЗН на таких етапах своєї дослідницької діяльності: при спостереженні і вивченні фактів і явищ; при постановці проблеми, пов'язаної з виявленням невивчених явищ; при здійсненні плану дослідження; при перевірці знайденого рішення.

Для вчителя дуже важливі пошуки ефективної методики застосування аудіовізуальних засобів навчання. Урок може бути насичений найсучаснішими технічними засобами, але бажана результативність - зростання якості знань, умінь і навиків - досягнута не буде. Більш того, вона може бути нижче, ніж в паралельних класах, де такі засоби не використовувалися.

Типові педагогічні помилки, що знижують ефективність застосування технічних засобів:

а) недостатня методична підготовленість вчителя;

б) неправильне визначення дидактичної ролі і місця аудіовізуальних засобів на уроках, невідповідність виразних можливостей аудіовізуальних засобів їх дидактичної значущості;

в) безплановість, випадковість їх застосування;

г) перевантаженість уроку демонстрацією (прослуховуванням), перетворення його в зорово-звукову, літературно-музичну композицію.

На такому уроці, по суті, відсутня учбово-виховна робота вчителя, порушуються елементарні дидактичні вимоги, переважає пасивне сприйняття учбової інформації учнів, нераціонально витрачається учбовий час.

Аудіовізуальні засоби забезпечують лише одну сторону процесу навчання - підсилюють сприйняття учнів учбовій інформації, що в значній мірі визначає якість розуміння і засвоєння учбового матеріалу. Для глибокого засвоєння знань необхідне формування понять і художніх образів в процесі активної розумової діяльності. Цього можна досягти лише при поєднанні аудіовізуальних засобів із словом вчителя. На уроці із застосуванням аудіовізуальних засобів важливо, щоб працював не тільки екран телевізора, кінопроектор або магнітофон, головне, щоб активно працював учень. Слово вчителя необхідна умова і засіб підвищення дієвості аудіовізуальних довідників, усвідомленості сприйняття і засвоєння їх змісту що учнів, управління їх пізнавальною діяльністю. Вчитель виділяє основні об'єкти і явища, розкриває їх суть, зосереджує увагу на змісті аудіовізуальних засобів, активізує розумову діяльність учнів, встановлює зв'язки між змістом аудіовізуальних засобів і темою уроку, підводить учнів на основі сформованих уявлень до виявлення складних внутрішніх зв'язків і закономірностей - формуванню понять.

Управління пізнавальною діяльністю учнів при використанні аудіовізуальних засобів, можливо завдяки застосуванню різноманітних управляючих дій. Така дія обумовлена вже самої організацією подання матеріалу, що вивчається: певна послідовність, логіка його подачі в матеріалах для ТЗ впливають на сприйняття, осмислення і запам'ятовування.

Управляюча дія на процес пізнання може відбуватися за допомогою слова, що дозволяє створити проблемну ситуацію і включити таким чином учня в активний пізнавальний пошук, звернути увагу на якусь сторону або деталь об'єкту, що вивчається, викликати відтворення відображених раніше образів, тобто створити опору на уявлення, які необхідні в якийсь певний момент пізнання, і т.д.

Як управляючі дії в аудіовізуальних довідниках використовуються різноманітні покажчики (знаки, символи) і прийоми, що дозволяють виділити, підкреслити, порівняти в певні моменти потрібні сторони об'єкту, що вивчається.

Виконання контролю знань при використанні аудіовізуальних довідників можливо двома способами:

1) наявність елементів організації контролю знань в інформативній допомозі;

2) створення спеціальних засобів і ТЗ для контролю знань.

Відповідно до дидактичних особливостей ТЗ їх доцільно застосовувати при вивченні складних тем або питань курсу: для сприйняття мікро- або макрооб'єктів, надмірно швидко або поволі протікаючих процесів, унікальних явищ і т. п.; для осмислення тем, що містять багато нових понять, складних для аналізу і синтезу, і т.п.

Перш ніж відібрати для уроку той або інший вид наочності, необхідно продумати місце його застосування залежно від дидактичних можливостей, закладених в цьому посібнику. При цьому слід мати на увазі в першу чергу цілі і завдання конкретного уроку і відбирати такі наочні допомоги, які чітко виражають найбільш істотні сторони явища, що вивчається на уроці, і дозволяють учням виокремлювати і групувати ознаки, лежачі в основі формованого на даному уроці уявлення або поняття.

Від навчальних завдань залежить і вибір форми поєднання наочності і слова вчителя. У одних випадках джерелом знання виступає наочна допомога, а слово вчителя виконує функцію керівництва сприйняттям учнів. Наочні допомоги можуть служити опорою для усвідомлення недоступних безпосередньому спостереженню зв'язків між фактами, явищами, а слово вчителя повинне спонукати до спостереження і направляти учнів на осмислення, інтерпретацію побаченого.

Відповідно до різноманіття навчально-виховних цілей і змістом процесу навчання реалізуються різні дидактичні можливості сучасних засобів навчання. Це джерело нових знань і уявлень як зорова, слухова або зорово-слухова опора для сприйняття і засвоєння навчального матеріалу; допомога для самостійної роботи; засіб ілюстрації; інструктажі; повторення, узагальнення і систематизації знань. При визначенні можливих методичних прийомів в роботі з аудіовізуальними засобами важливо встановити як їх дидактичну функцію (наприклад, на уроці повідомлення нових знань використовуються ТЗН - джерела нових знань: фільм, транспаранти для кодоскопа), так і їх місце на уроці (на початку уроку, перед поясненням навчального матеріалу, як узагальнення після пояснення). Не тільки довідники в цілому, але і окремі їх частини, фрагменти, кадри можуть мати неоднозначні дидактичні функції. Відповідно змінюється місце довідників на уроці, а також методика їх застосування - форми поєднання із словом вчителя.

Значна частина аудіовізуальних посібників містить документально достовірну інформацію і може бути використана як джерело нових знань і уявлень про об'єкти, події або явища, що які учнів не можуть безпосередньо спостерігати. Використані на початку уроку, перед вивченням теми або розділу, допомоги дають матеріали для створення проблемних ситуацій, виконання самостійної роботи, рішення пізнавальної задачі; допомагають викликати необхідний емоційний настрій на уроці, порушити інтерес учнів до пізнання нового, готовність до засвоєння учбового матеріалу. Це полегшує роботу вчителя, звільняє його від необхідності давати тривалі і не завжди достатньо конкретні описи.

Окремі допомоги можуть бути використані як кінофотодокументи (серія кінофрагментів Громадянська війна, учбові фільми національно-революційна війна в Іспанії, Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-1945 рр.).

Використання аудіовізуальних посібників як джерела знань привчає учнів привертати додаткові джерела до учбового матеріалу (науково-популярні і хронікально-документальні фільми, телевізійні і радіопередачі) для самоосвіти і розширення кругозору.

В процесі навчання аудіовізуальні допомоги можуть бути використані як ілюстрація, як засіб додаткової інформації в цілях поглиблення і конкретизації знань і збагачення уявлень учнів, одержаних на основі інших джерел. Основними джерелами знань в таких випадках є пояснення вчителя, демонстровані на уроці досліди, підручник, практичні і лабораторні роботи, а аудіовізуальні допомоги - допоміжними, додатковими.

Якість навчання визначається тим, наскільки учні підготовлені до виконання практичної роботи, уміють застосувати теоретичні знання з практики. Учбові кінофільми і фонозаписи в цьому випадку можуть служити засобом інструктажа. Вони знайомлять з прийомами виконання роботи, показують послідовність операцій або містять вказівки до учбових завдань, допомагають формувати у учнів практичні уміння і навики.

При узагальненні, повторенні вивченого, як правило, джерелом знання про факти, явища або їх зв'язки виступає слово вчителя, а наочність виконує функцію його підтвердження, ілюстрації, конкретизації або є відправним пунктом повідомлення, зведення про явища і зв'язки, недоступні безпосередньому сприйняттю, що містить.

Узагальнення і систематизація знань, втілені за допомогою ТЗН, можуть бути найбільш ефективними, оскільки ТЗН, передбачаючи різноманітні форми і методи навчання, дозволяють чітко виділити головне, встановити взаємозв'язки між окремими елементами, глибше осмислити структуру учбового матеріалу, охопити обширний матеріал в певній системі і т.д. Завдяки використанню ТЗН час, витрачене на узагальнення і систематизацію знань, може бути значно скорочено в порівнянні з іншими варіантами виконання цієї складної діяльності.

Засоби наочності, демонстровані за допомогою технічних пристроїв, можуть служити основою для самостійної роботи учнів. Застосування їх дозволяє:

- навчити учнів працювати з різними джерелами інформації;

- різноманітити форми самостійної роботи;

- навчити самоконтролю і самокорекції пізнавальної діяльності.

ТЗН на учбових заняттях і у позанавчальний час можуть бути застосовані для самостійної роботи: з метою отримання нових знань; вдосконалення знань (на основі придбаних знань, при узагальненні і систематизації знань); перевірки і самоконтролю знань, умінь і навиків.

ТЗН при самостійній роботі з метою отримання нових знань на учбових заняттях можуть бути використані як джерела цих знань - основного або допоміжного. Наприклад, це можуть бути різні види самостійної роботи учнів при використанні ТЗН викладачем, коли він висловлює матеріал.

ТЗН можуть бути використані при самостійній роботі на основі набутих знань і на етапі, пов'язаному з вдосконаленням знань, який припускає навчання застосуванню знань, виробітку умінь і навиків. ТЗН можуть застосовуватися при виконанні різного роду вправ, рішенні і складанні завдань, інструктажі, самостійній роботі для формування трудових умінь і навиків, при оволодінні навиками проведення лабораторних робіт і т.д.

Особливо може бути виділена самостійна робота при узагальненні і систематизації знань.

Самостійна робота на основі використання ТЗН з метою узагальнення і систематизації знань забезпечує міцність знань, тому що, як правило, при цьому повторення виробляється в іншому порядку, чим при первинному ознайомленні з учбовим матеріалом, що вимагає нового осмислення і поглиблення наявних знань.

Застосовувати ТЗН при самостійній роботі з метою перевірки і самоконтролю знань, умінь і навиків можна і при первинному ознайомленні з навчальним матеріалом, і при роботі на основі набутих знань, і при узагальненні і систематизації знань. Наприклад, одним з варіантів може бути використання спеціальних контрольних карт або повчальних програм з окремих питань або тем, де передбачений контроль після вивчення кожної дози інформації.

Контроль дозволяє покращувати знання, удосконалювати їх. Крім того, його треба розглядати і як одне із засобів виховання відчуття відповідальності в будь-якій роботі, і здібності безпомилково виконувати дії інтелектуального або трудового характеру. Самоконтроль за допомогою ТЗН можна виконати в самих різних варіантах: записати відповідь на магнітофон, а потім прослуховувати, перевіряючи по підручнику; зняти свої дії на відеоплівку, а потім проаналізувати при перегляді, виконати схеми, таблиці на кодотранспарантах, а потім порівняти з готовими або виготовленими вчителем, і т.д.

Останнім часом стали розроблятися такі універсальні ТЗН, як комп'ютерні підручники. Новий комп'ютерний підручник по історії Росії XX століть складається з 4 компакт-дисків і базового паперового тому. Завантаживши диски, можна прослуховувати і продивитися за 24 уроки всю історію країни за останні сто років. У комп'ютерному підручнику уміщалися 6000 ілюстрацій, кінохроніка і забавна анімація. Можна розглянути в подробицях карту військових дій або рідкісний архівний документ, можна скласти конспект, розгадати історичний кросворд або пройти тестування. При цьому програма пропонує в кінці кожної лекції відповідати на каверзні питання. За відповіді, природно, ставляться оцінки, об'єктивність яких гарантована.

Засвоєні лекції і оцінки за них заносяться в комп'ютерну пам'ять. Вчителю ж залишається тільки відкрити відповідний файл в програмі і упевнитися в результаті самостійного навчання. Рівень складності вибирається самим учнем: від 9-го класу школи до рівня абітурієнтів і студентів-першокурсників.

Система діє і в комп'ютерному шкільному класі, в мережевій версії і в інтернетівському варіанті.

Структуризація уроку має на увазі включення початкового учбового матеріалу в дидактичну структуру, що є складовою частиною системи організації пізнавальної діяльності. Дидактична структура уроку об'єднує переданий учням зміст, всі використовувані засоби навчання, діяльність викладача і діяльність учнів у визначеній їх послідовності і взаємозв'язку. Наприклад, на екрані можна дати учням план, основні положення, визначення, цитати, передати інформацію за допомогою образно-знакових систем (малюнки, фото, аплікаційний спосіб зображення і т. д.) або умовно-знакових систем (схеми, діаграми, таблиці і т.д.). Це дозволяє в процесі викладу матеріалу викладачем і самостійної роботи учнів поєднувати усну і письмову мову, ілюстративні образи, передавані різними інформаційно-знаковими системами.

Структура навчального заняття відноситься до числа елементів, що істотно впливають на організацію пізнавальної діяльності. Зміна структурної побудови заняття обов'язково спричиняє за собою і нову побудову пізнавального процесу. У сучасному учбовому процесі ТЗН впливають на структуру будь-якої організаційної форми навчання. Ця дія, як правило, пов'язана із специфікою вживаного засобу. Дидактична структура уроку, утворена за допомогою ТЗН, визначає логічну послідовність передаваної учбової інформації, порядок і види діяльності викладача і учнів, а це значить, що вона тісно взаємозв'язана з поєднанням і чергуванням управління і самоврядування пізнавальною діяльністю.

Під час уроку можуть застосовуватися різні форми організації пізнавальної діяльності учнів: колективна, групова, індивідуальна. Можливості поєднання цих форм збільшуються при використанні ТЗН. ТЗН дозволяють створити варіативність викладу учбового матеріалу для різних груп, допомагають вирішити численні завдання організації учбово-пізнавального процесу, що індивідуалізувався, в умовах колективного навчання.

Дидактичні матеріали технічних засобів навчання, повинні:

- мати конкретне дидактичне призначення, відповідати певному етапу процесу навчання;

- відповідати науковому рівню матеріалу підручника і його логічній побудові;

- забезпечувати наукові і методичні зв'язки між структурними елементами посібника;

- враховувати спадкоємність знань, застосовувати і використовувати раніше одержані знання;

- створювати умови для вирішення комплексу освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку;

- містити в собі програму управління пізнавальною діяльністю учнів;

- враховувати рівень підготовленості учнів;

- повніше використовувати виразні засоби для передачі інформації різного вигляду.

На кожному етапі уроку склалися певні прийоми роботи з технічними засобами. Наприклад, на етапі пояснення нового матеріалу найбільш характерні наступні способи включення ТЗН в урок:

1) демонстрація окремих діапозитивів для вказівки теми і мети заняття, для постановки проблеми, для ілюстрації;

2) демонстрація фрагментів кіно- або діафільмів для постановки проблеми і створення проблемної ситуації;

3) демонстрація фрагментів кінофільму або діафільма із за мету рішення поставленої проблеми, вивчення матеріалу по етапам формування понять;

4) демонстрація кінофільму дозами для ілюстрації динамічного процесу;

5) демонстрація окремих кадрів діафільма в поєднанні з кінофільмом для пояснення кадрів фільму, що швидко промайнули;

6) демонстрація кінофрагментів і кинокольцовок для ілюстрації виконаних дослідів або розповіді вчителя при вивченні яких-небудь явищ;

7) використання кодоскопа для проектування на екран виконуваних вчителем на стрічці приладу малюнків і схем;

8) використання кодопозитивів методом накладення для розгляду того або іншого процесу, для побудови складних схем синхронно з поясненням;

9) поєднання фрагментів діафільма або кінофільму з іншими наочними посібниками.

При підготовці до уроку або позакласного заняття з використанням ТЗН вчитель перш за все дивиться учбову програму, підручники і додаткові посібники, з'ясовує наявність технічної апаратури, ступінь її справності і перевіряє наявні до неї необхідні по темі уроку (заняття) дидактичні матеріали: діапозитиви, кодосхеми, кино- і відеофільми і т.п., встановлює апаратуру в потрібному кабінеті або робить відповідну заявку в технічний центр школи. До уроку або заняття необхідно прослуховувати і проглянути весь відібраний матеріал, оскільки не завжди тема допомоги відповідає його змісту. Нерідко зі всього фільму вчителю потрібне всього декілька кадрів; чи ж візуальний ряд екранного засобу задовольняє вимогам вчителя відповідно до теми, структури уроку і інших умов, але текст підписів або дикторський коментар треба прибрати, і т.д.

При прогляданні інформаційних матеріалів слід провести хронометраж, щоб визначити час, необхідне для демонстрації цих засобів навчання.

Потім визначають головне - з якою метою, для вирішення яких завдань буде використано вибраний екранний, звуковий або екранно-звуковий засіб; у якій частині уроку найдоцільніше показати цей матеріал: для постановки проблеми на початку уроку, як ілюстративний матеріал при викладі нової теми, при закріпленні нового матеріалу, в цілях активізації пізнавальної діяльності учнів і організації їх самостійної роботи або при перевірці домашнього завдання. Далі корисно з'ясувати, на які відомості, факти, учням, потрібно буде спертися, що слід відновити в пам'яті учнів перед початком або в ході перегляду, до чого направити пошуки учнів після нього. Далі треба розбити матеріал допомоги на порції (кроки) відповідно до характеру учбового матеріалу, знайти спосіб реалізації кожної порції, форму поєднання кадрів (фонозапісей і ін.) із словом, досвідом, лабораторною роботою; підготувати питання і завдання по кожній порції і за всім матеріалом, продумати роботу з підручником в поєднанні з ТЗН, розмножити необхідний роздатковий матеріал, адаптувати при необхідності наявні допомоги до віку і можливостей своїх вихованців. При підготовці до заняття і уроку продумується ідея діафільма або діапозитивної серії; виділяється головне, навколо чого слід зосередити увагу учнів, щоб перегляд допоміг формуванню нових понять або виробленню певного відношення до героїв художнього твору.

Місце технічних засобів на заняттях, тривалість їх використання багато в чому визначаються індивідуальними особливостями учнів дітей, стилями їх учбової діяльності: аналітичний, аудіальний, візуальний, інтуїтивно-розумовий і т.п.

У правильному виборі цілей, завдань, а також методів і прийомів їх рішення на уроці за допомогою ТЗН в процесі підготовки до уроку окрім спеціальної методичної літератури істотну допомогу можуть надати науково-методичні журнали за профілем вибраної спеціальності, анотовані каталоги навчальних посібників для ТЗН, методичні рекомендації в документах того або іншого ТЗН.

При використанні ТЗН в практиці роботи важливо зрозуміти, що екранні, звукові і екранно-звукові засоби треба застосовувати лише тоді, коли це методично виправдано, бо це непрості і достатньо дорогі засоби, що вимагають від вчителя, особливо при перших спробах їх використання, додаткового часу і зусиль. Надмірне насичення ними уроків в збиток опрацьовуванню основних ідей теми, що вивчається, їх осмисленню, вправам, самостійним роботам і т.п. приводить до небажаних результатів.

Для правильного використання ТЗН необхідно встановити взаємозв'язок з іншими засобами навчання, вживаними на уроці. Від того, наскільки вдалої буде взаємозв'язок всіх цих засобів, багато в чому залежить ефективність учбового процесу. Знайти можливість виконати логічний перехід від одного засобу навчання до іншого, ввести в урок саме ті засоби, які разом з ТЗН можуть дати найбільший ефект, визначити оптимальний варіант поєднання різних засобів - найважливіші положення застосування ТЗН, що вимагають досвіду і майстерності.

Питання і завдання

1. У чому полягають пізнавальна, конструктивна, організаційна і комунікативна діяльність вчителя при застосуванні ТЗН.

2. Які рівні засвоєння знань виділяють в дидактиці і як на них впливають ТЗН?

3. Наведіть класифікацію методів навчання і вплив на них ТЗН?

4. У чому полягають типові педагогічні помилки при використанні ТЗН?

5. Яким чином ТЗН можна використовувати для управління пізнавальною діяльністю учнів?

6. Яким чином ТЗН може впливати на організацію самостійної роботи учнів?

7. Як ТЗН можуть впливати на різні форми організації пізнавальної діяльності учнів?

8. Які вимоги ставлять до дидактичних матеріалів ТЗ?

9. Як можна використовувати ТЗН під час уроку на етапі пояснення нового матеріалу?

10. Обґрунтуйте поняття «правильне використання ТЗН» у навчальному процесі?