Тема: Будова органів розмноження самок.

До статевих органів самок належать

жіночі статеві залози — яєчники, в яких утворюються жіночі статеві клітини — яйцеклітини та жіночі статеві гормони (естрогени);

яйцеводи (маткові труби), де відбувається запліднення яйцеклітини;

матка, де розвиваються зародок і плід;

піхва і сечостатевий присінок — органи парування і виведення сформованого плода назовні;

зовнішні статеві органи (статеві щілини зі статевими губами і клітор).

Мал. Органи розмноження самок свійських тварин:

А — кобили, Б — корови, В — вівці, Г— свині: 1 — яєчник;

2 — спеціальна зв'язка яєчника;

3 — яйцепро­від; 4 — роги матки (у кобили розтятий лівий ріг матки, у корови та вівці — правий);

5 — тіло матки; 6 — шийка матки;

7 — піхвовий отвір шийки матки;

8 — піхва (розрізана); 9 — дівоча пліва; 10 — отвір сечів­ника;

11 — присінок піхви, або сечостатевий синус;

12 — отвори вентральних і дорсальних присінкових залоз;

13 — клітор; 14 — статеві губи;

15 — брижа матки, або широка маткова зв'язка з артеріями, що проходять у її товщі;

16 — сечовий міхур

1. Будова і топографія яєчників.

Яєчники (ovaria) — парні паренхіматозні органи, які лежать у поперековій ділянці черевної порожнини позаду нирок і підвішені на брижі.

У кобил яєчники довгі, гладенькі, бобоподібної форми, в діаметрі досягають 1-7, 5 см і в масі — 24-40 г, мають овуляційну ямку.

У корів яєчники зовні гладенькі, овальної форми, становлять у діаметрі 0, 8—1, 5 см і в масі — 12—16 г. У свиней яєчники бугристі, округлі, досягають у діаметрі 0, 7—1 см і в масі — 7—9 г.

Поверхня яєчників вкрита (у кобил тільки в овуляційній ямці) одношаровим кубічним, або зачатковим, епітелієм. Під ним знаходиться тверда фіброзна білкова оболонка з щільної сполучної тканини, вона становить строму яєчника.

На розрізі яєчника видно два шари: зовнішній — кірковий, або фолікулярний, і внутрішній — мозковий, або су­динний (рис. 79). У кірковій зоні яєчника знаходяться фолікули на різних стадіях свого розвитку. У фолікулах відбувається овогенез — процес утворення і розвитку яйцеклітин. Спочатку яйцеклітини зароджуються в первинних (премордіальних) фолікулах, потім проходять ряд стадій розвитку і стають дозрілими фолікулами, так званими граафовими міхурцями, стінка яких побудована із сполучнотканинної оболонки-теки і вистелена фолікулярним епітелієм, здатним виділяти естрогени. Стінка в цих міхурцях під тиском рідини, що накопичується, потоншується, внаслідок чого міхурець розривається і яйцеклітина разом з рідиною та фолікулярним епітелієм виходить у лійку яйцепроводу, цей процес називається овуляцією.

У кобил овуляція відбувається тільки в овуляційній ямці, у самок інших видів — по всій поверхні яєчника.

Мал. Схема будови яєчника (на розрізі):

1 — поверхневий епітелій; 2 — паренхіматозна й

3 — судинна зони; 4 — ворота яєчника; 5 — судини;

6 — край переходу поверхневого епітелію в перитонеальний; 7 — міхурцеподібний фолікул

Після виходу з фолікула яйцеклітини його порожнина заповнюється кров'ю і епітеліальними клітинами — лютеоцитами, які починають виробляти гормон прогестерон. Так утворюється жовте тіло, яке стає тимчасовою залозою внутрішньої секреції. Якщо жовте тіло утворилося після запліднення яйцеклітини, то воно зберігається протягом вагітності, і називають жовтим тілом вагітності. Якщо яйцеклітина не була запліднена і вагітність не настала, то таке жовте тіло називають жовтим тілом статевого циклу, воно протягом 10—14 діб розсмоктується і на його місці залишається рубець. Жовте тіло вагітності після родів також поступово зникає.

Якщо названі типи жовтих тіл з різних причин не розсмоктуються, а залишаються в яєчниках, то їх називають патологічними (персистентними) жовтими тілами. Вони є однією з причин перегулів і неплідності маточного поголів'я.

У кірковій зоні яєчників одночасно з розвитком фолікулів відбувається також зворотний процес, тобто їх загибель, або атрезія фолікулів.

У проміжках між фолікулами яєчника в пухкій сполучній тканині є скупчення інтерстиціальних клітин. Ці клітини, як і клітини фолікулярного епітелію, виробляють гормон естроген, який разом з прогестероном жовтого тіла впливає на ріст і дозрівання яйцеклітин, на процес овуляції.

Мозкова зона розташована у всіх самок (крім кобил) у центрі яєчника. У кобили вона знаходиться на периферії яєчника, за винятком овуляційної ямки. У мозковій зоні в пухкій сполучній тканині міститься значна кількість кро­воносних судин, які є розгалуженням яєчникової артерії.

2. Будова і топографія яйцепроводів.

Яйцепроводи, або маткові труби (oviductus), — тонкі довгі звивисті трубки, що містяться в яйцепровід-ній складці і з'єднують яєчник з рогом матки. В яйцепроводах відбувається дозрівання яйцеклітин, їх запліднення і утворення зиготи, дроблення зиготи. Довжина яйцепроводу в кобили становить 10- ЗО см, у корови — 20-30, у свині — 15-30, у вівці — 15- 20 см. Починається яйцепровід широкою лійкою. Краї лійки порізані - бахрома яйцепроводу. Другий кінець без різких меж переходить у ріг матки.

Стінка яйцепроводу складається з трьох оболонок; слизової, м'язової і серозної. Слизова вистелена одношаровим циліндричним миготливим епітелієм, серед клітин якого клітини з війками на кінці і безвійчасті секреторні клітини, які виробляють слиз. Завдяки мерехтінню війок яйцеклітина та зигота переміщуються по яйцепроводу. Цьому сприяє також скоротливість м'язової оболонки з гладенької м'язової тканини. Серозна оболонка побудована з одношарового плоского епітелію.

3. Будова і топографія матки.

Матка (uterus, metra) — порожнистий орган, в якому розвивається зародок і плід. Розрізняють чотири типи маток: подвійна — у гризунів, слона; двороздільна — у деяких гризунів; дворога — у жуйних, кобил, свиней, сук, у ній розрізняють два роги, тіло та шийку; проста — у приматів, у ній рогів немає. Стінка матки також побудована з трьох оболонок: слизової, м'язової і серозної.

Слизова оболонка — ендометрій — вкрита одношаровим циліндричним епітелієм, що виробляє слиз. Є війчасті клітини, яких багато в слизовій рогів матки. У підслизовій основі розміщені трубчасті залози, секрет яких використовується для живлення зародка на ранніх етапах його розвитку, сітка кровоносних судин. У ділянці каналу шийки матки слизова оболонка утворює складки, поздовжні — у кобил і корів; хвилеподібні — у свиней.

М'язова оболонка — міометрій — складається з трьох шарів гладенької м'язової тканини: зовнішнього і внутрішнього — м'язових і середнього — судинного. Внутрішній м'язовий шар у стінці шийки утворює сфінктер. Скорочення м'язової оболонки сприяють виведенню плода та плідних оболонок (посліду) з матки під час родів.

Серозна оболонка — периметрій — побудована з одношарового плоского епітелію з прошарком пухкої сполучної тканини, вкриває матку зовні і утворює маткову зв'язку, яка прикріплюється до хребта і підвішує матку.

У кобил дуже розвинене тіло матки, воно довге, а роги, навпаки, короткі і дугоподібно зігнуті. Шийка товстостінна, циліндрична, її задня частина виступає в піхву втулкоподібно. У жуйних тварин роги матки загострені йзігнуті подібно до полозів саней. Тіло матки відносно коротке. Шийка матки товстостінна, виступає в піхву і має на слизовій оболонці складки. У свиней роги матки дуже довгі, досягають 2—3 м і утворюють численні петлі, подібні до петель кишок. Тіло матки коротке (до 5 см). Шийка без різких меж переходить у піхву, її слизова оболонка утворює досить великі складки - виступи. У сук роги матки довгі, тонкі й прямі, розходяться у вигляді вилки. Тіло матки коротке, шийка матки також коротка та товстостінна, різко виступає в піхву і має на слизовій оболонці поперечні й поздовжні складки.

Невагітна матка розміщується більшою своєю частиною в тазовій порожнині під прямою кишкою й над сечовим міхуром. У період вагітності матка збільшується в об'ємі і опускається в черевну порожнину, а після родів набуває попереднього розміру.

4. Будова і топографія піхви і зовнішніх статевих органів

Піхва (vagina) - порожнина мішкоподібної форми, розміщена в тазовій порожнині, під прямою кишкою, є органом парування і родовим шляхом.Поділяється на присінок піхви і власне піхву Стінка її складається з слизової, м'язової і адвентиціальної оболонок. Слизова оболонка піхви вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, утворює поздовжні складки. У підслизовій основі немає пристінкових залоз. У місці переходу в присінок слизова оболонка утворює поперечну складку — дівочу пліву, яка під час першого парування розривається. М'язова оболонка побудована з двох шарів гладенької м'язової тканини. Між слизовою і м'язовою оболонками добре розвинена сітка венозних судин. Зовні піхва вкрита адвентицією з пухкої сполучної тканини. Присінок піхви (vestibulum vaginae) — це порожнина, що є продовженням піхви після впадіння туди сечівника, отвір якого відкривається на вентральній стінці. Назовні присінок піхви відкривається статевою щілиною, яка обмежена статевими губами і лежить вентрально від заднього проходу. Стінка його утворена такими самими оболонками, як і стінка піхви, тільки в підслизовій основі присінка піхви знаходяться кавернозний шар і пристінкові залози, секрет яких у вигляді слизу виділяється з присінка під час тічки. М'язова оболонка в каудальній частині присінка доповнюється кільцевим шаром поперечносмугастої скелетної м'язової тканини, з волокон якої формується стискувач присінка піхви.

Зовнішні статеві органи самки (vulva) складаються з двох статевих губ, які є складками шкіри і утворюють статеву щілину.У товщі статевих губ є потові й сальні залози і м'яз, що стискує статеву щілину. Статеві губи сходяться у верхній і нижній кути. У нижньому куті статевої щілини є клітор — це рудимент чоловічого статевого члена, в ньому міститься дуже багато нервових за­кінчень і печеристі тіла.