Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Витратна частина сімейного бюджету ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6
Маючи певні прибутки, кожна сім'я має дбати про раціональне та економне здійснення витрат. Витрати повинні обліковуватись і контролюватись. Облік витрат має проводитись у сім'ї регулярно. Структура витрат залежить насамперед від величини сімейного бюджету. Мінімальний бюджет формує витрати на рівні задоволення найелементарніших людських потреб. Зростання прибутків дає змогу певну частину коштів витрачати на забезпечення кращого харчування, товари соцкультурного побуту, організацію відпочинку, для духовного збагачення членів родини, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня. У сімейному бюджеті виділяється чотири групи основних витрат. Обов'язкові платежі. Харчування. Придбання промислових товарів. Задоволення культурно-побутових потреб. До обов'язкових платежів відносять: внески в громадські та кооперативні організації, різноманітні членські внески, погашення позики та кредитів, плата за квартиру, опалення, газ, воду, електроенергію та інші. Квартплата, платня за комунальні послуги і телефон. Якщо молода сім’я починає жити у батьківській сім’ї, що трапляється досить часто, то необхідно домовитися з батьками про свій внесок у цю загальну статтю витрат. Обов’язково треба наполягти на своїй участі у бюджеті родини, навіть якщо батьки і будуть заперечувати. Невеликий внесок витрат за цією статтею із перших днів самостійного життя додасть упевненості молодятам. Інша річ, якщо сім’я починає жити у квартирі, яку доводиться знімати. У такій ситуації витрати за цією статтею будуть дуже серйозними і потребуватимуть суворішого ставлення до грошей. Харчування -це друга основна стаття витрат. Багато досвідчених господинь, коли їм потрібно заощадити, резерви шукають саме тут. У середньому на їжу наші люди витрачають від 35 до 40 % від загальних доходів сім’ї. Бажано, щоб витрати на харчування не перевищували 35 відсотків усіх витрат, але досягти цього не завжди і не всім вдається. Останнім часом багато популярних видань друкують таблиці калорійності продуктів і рекомендації з раціонального харчування різних груп населення, які допомагають правильно харчуватися і планувати свої витрати. Особливу увагу бажано приділити витратам на харчування. Адже частка витрат саме на харчування в структурі бюджету певною мірою може вважатись показником рівня життя людей. Чим нижчий цей показник, тим вищий рівень добробуту сім'ї. Абсолютні ж розміри витрат на харчування збільшуються. Визначаючи розміри витрат на харчування, не слід забувати, що частина продуктів може бути заготовлена з городу, саду, присадибного господарства. Значна частина бюджетних витрат йде на придбання промислових товарів (до 25%). До промислових товарів, звичайно, відносимо взуття, одяг, господарчі товари, побутову техніку, теле- і радіоапаратуру, меблі, різні предмети благоустрою квартири. Вирахувавши з доходів усю суму передбачуваних витрат, отримують залишок, який за рішенням усіх членів родини можна виділити для придбання чогось. Якщо ж цих грошей не вистачає для придбання необхідних речей, то їх можна на якийсь час відкласти. Як бачимо, у сучасних умовах основними витратами з сімейного бюджету є витрати на харчування. У структурі усіх витрат їх частка становить понад 90 %, що в усьому світі вважають ознакою бідності. Однак на харчуванні не варто заощаджувати. Харчовий раціон сім’ї, особливо дітей, має бути повноцінним. Структура витрат сім’ї змінюється під впливом різних чинників, а саме: · величини номінальної зарплати робітників; · динаміки роздрібних цін; · наявності тих чи інших товарів у каналах товарного обігу; · середньодушового прибутку сім’ї. Усі ці показники вивчаються для того, щоб держава могла через політику цін, податки, індексування прибутків, компенсації впливати на життєвий рівень трудящих. Із цією метою розраховується так званий прожитковий мінімум, або мінімальний споживчий бюджет. Прожитковий мінімум, або мінімальний споживчий бюджет — це комплексний показник, який виражає у грошовій і натуральній формах той рівень споживання, що забезпечує відтворення робочої сили, задоволення в мінімально припустимих розмірах основних фізіологічних і соціальних потреб за рахунок індивідуальних прибутків населення. Він характеризує соціальну захищеність населення і виражає ту межу споживання, нижче від якої робоча сила починає відтворюватися недостатньо. За сучасних умов, коли купівельна спроможність гривні падає, споживчий бюджет може бути стабільним лише протягом нетривалого періоду. Індекс вартості життя (індекс споживчих цін) невпинно зростає. Цей індекс розраховують за споживчим кошиком, що включає близько 300 необхідних для людини товарів і послуг Крім мінімального, розраховують також оптимальний (раціональний) бюджет. Він відображує ту величину і структуру споживання матеріальних і духовних благ, які забезпечують найбільш повне і розумне задоволення потреб людини за певного рівня розвитку продуктивних сил. Цей бюджет є важливим критерієм оцінки фактичного рівня і структури споживання, розрахунку основного показника рівня життя — міри задоволення потреб населення, а також є основою прогнозування загального обсягу і структури матеріальних благ і послуг. Для успішнішого ведення «домашньої бухгалтерії» доцільно завести господарську книгу, до якої заносять перелік усього майна: посуд, меблі, предмети домашнього вжитку (килими, картини, телевізор, музичний центр тощо), ліжка, постільну і натільну білизну, верхній одяг; запаси продуктів, харчові заготовки та ін. До господарської книги заносять і щоденні витрати за розділами: дата витрат, вид витрат, сума. За допомогою такої книги можна легко підрахувати витрати за місяць, квартал, рік. Досить велику частину сімейних витрат складають витрати на різні види послуг. Послуга — це будь-який захід або вигода, яку одна сторона може запропонувати іншій, і яка, як правило, невідчутна і не призводить до привласнення чого-небудь. Послуги суттєво відрізняються одна від одної, їх розрізняють за різними ознаками. Їх можна розділити на такі групи: побутові, транспортні, зв'язку, культурно-масові та оздоровчі. До побутових послуг відносять такі: ремонт та технічне обслуговування побутових машин і приладів, меблів; прання білизни; хімічне чищення, фарбування речей, хутра; ремонт житла; послуги фотографів, фотолабораторій; послуги перукарень та інші. Транспортні послуги та послуги зв'язку - це проїзд у різних видах транспорту, поштові та телеграфні відправлення, міжміські переговори, встановлення телефонів, передплата на журнали та газети. До послуг культурно-масових та оздоровчих закладів відносять послуги: кіно, театрів, виставок; спортивних секцій; стоматологічних поліклінік; косметологічних кабінетів; санаторіїв, будинків відпочинку тощо. Окрім основних чотирьох статей витрат слід врахувати й інші витрати: придбання подарунків, різних дрібниць. Треба передбачити і наявність резерву для компенсації непрогнозованих витрат (купування ліків, виклик таксі, незапланований ремонт холодильника і тощо).
Питання для закріплення знань студентів 1. Розкрийте поняття " бюджет" та охарактеризуйте його складники. 2. Які види бюджетів ви знаєте? 3. Назвіть основні джерела сімейних прибутків. 4. Які сім′ ї одержують фіксовані прибутки? Змінні прибутки? 5. Поясніть, як пов'язаний сімейний бюджет з рівнем економічного розвитку країни? 6. Назвіть основні групи витрат. Дайте їм характеристику. 7. Які види послуг складають значну частину сімейних витрат?
ІV. Домашнє завдання. Опрацювати конспект. Підготуватися до практичної роботи №7. Підготувати питання для самостійного опрацювання.
|