Схема 1. Взаємодія внутрішніх і зовнішніх МЕВ

Тема 3

ЗАКОНИ І ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ (МПП) ЯК ОБ`ЄКТИВНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ МЕВ

План лекції

1. Особливості дії економічних законів і закономірностей на міжнародному рівні.

2. Головні економічні закони розвитку СГ і МЕВ.

3. Суть і фактори розвитку МПП.

4. Особливості МПП в сучасних умовах.

5. Міжнародні спеціалізація і кооперування виробництва як форми прояву МПП.

6. Проблеми і передумови участі України в МПП.

1. Процес відтворення у будь якій країні визначається перед усім законами, що діють у межах окремих господарств. Водночас міжнародний поділ праці (МПП), розвиток світової торгівлі, міграції робочої сили тощо все більшою мірою залежать від зовнішніх (щодо окремої країни) факторів. Крім того, розгортання НТР значно посилило інтернаціоналізацію продуктивних сил, капіталу, поглибило МПП, процес суспільного відтворення і, отже, дію загальних законів та закономірностей у межах світового господарства (СГ).

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився ще в XVI ст. в період великих географічних відкриттів.

Світовий ринок — сукупність національних ринків окремих країн у їх взаємодії, пов'язаних міжнародними економічними відносинами. На його основі в XVII ст. почав формуватися МПП, для якого формою реалізації були торговельні угоди між країнами. Усі ці процеси зумовили виникнення й розвиток світового господарства.

У сучасних умовах світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цьому сприяє розвиток відповідної інфраструктури: прокладання трансконтинентальних залізниць, світових систем зв'язку та ін.

Процес утворення світового господарства не завершився, він триватиме ще певний час. Звідси випливає характер дії економічних законів світового господарства: уci вони розвиваються i функціонують як закони-тенденції.

Інтернаціональні інтереси не завжди стоять вище національних. І для просування до вищого ступеня цілісності світового господарства слід домагатися оптимального поєднання не лише національних інтересів, а й їх раціонального узгодження з інтересами особи, окремого колективу. Їх узгодженню та досягненню оптимальних рішень сприяють економічні закони, що діють у сфері виробництва і обігу: закон вартості, закон конкуренції, закон зростання продуктивності праці, закон попиту i пропозиції, закон інтернаціоналізації виробництва.

1нтернаціоналізація виробництва — економічна форма розвитку МПП та міжнародного усуспільнення виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню ефективності МПП в окремих країнах, прискореному розвитку науки i техніки, підвищенню життєвого рівня населення. Тому вона стала економічно необхідною для кожної країни, що свідчить про таку рису закону інтернаціоналізації виробництва, як необхідність i внутрішній характер таких зв'язків.Інтернаціоналізація виробництва й обміну зумовлює дію закону вартості в його інтернаціональній формі, зокрема формування інтернаціональної вартості, яка залежить:

1) від середньої інтенсивності праці у масштабі світового господарства, та інтенсивності національної праці в різних країнах;

2) від середньої продуктивності праці в межах світового господарства, з одного боку, i продуктивності національної праці — з іншого;

3) важливим фактором формування інтернаціональної вартості є ступень складності праці, що залежить насамперед від рівняосвіти та кваліфікації працівників.

У процесі інтернаціоналізації виробництва й o6iry категорії вартості наповнюються елементами якісно нового змісту, модифікується. За умов, коли для виробництва кінцевого продукту на поставки по кооперації в окремих галузях припадає до 60% вартості готової продукції, причому значну частину її створюють зарубіжні фірми, вартість як суспільне відношення виражає виробничі зв'язки й відносини міжпромисловими компаніями з багатьох країн. Зокрема, у межах багатонаціональних монополій елементи виробництва втрачають своє національне походження, а товари, що виробляються, стають носіями інтернаціональної вартості.

Інтернаціональна вартість залежить від інтернаціональних витрат суспільно необхідної праці на виробництво товарів. Ці витрати визначаються національними витратами суспільно необхідної праці у тих країнах, які експортують на світовий ринок переважну більшість продукції. Тому залежно від питомої ваги товар в окремих країн у загальному обсязі cbitoboi торгівлі національна вартість впливає на інтернаціональну. Отже, у формуванні інтернаціональної вартості беруть участь лише ті товари, які надходять на світовий ринок. Оскільки Україна експортує переважно продукцію паливно-сировинних галузей, то вона практично не може впливати на формування інтернаціональної вартості на товари й послуги, пов'язані з розгортанням НТР у галузях машинобудування та інших наукомістких сфер виробництва.

Економічні вигоди, отримувані країнами з різним рівнем продуктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участи в міжнародному поділі праці, у процесі інтернаціоналізації виробництва.

Вперше теоретично обґрунтував вигоди, які отримують всі учасники світової торгівлі, Д.Рікардо в теорії порівняльних витрат. Вона була удосконалена спершу в працях економістів Е.Хекшера i Б.Оліна, пізніше — П.Самуельсона, П.Портера. Тому її називають моделлю Хекшера—Оліна—Самуельсона, а також концепцію конкурентної переваги країни Портера.

2. Закон інтернаціоналізації виробництва — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між процесом переростання виробництвом меж національних країн, з одного боку, i поступовим формуванням механізму поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні — з іншого.

Країни колишньої соціалістичної системи, у тому числі Україна, ще мало залучені до МПП, до міжнародного усуспільнення виробництва.

Закон інтернаціоналізації виробництва діє з неоднаковою інтенсивністю у різних регіонах світового господарства. Для повноти дій цього закону слід насамперед створити належні умови: розвинути транспортну інфраструктуру, розгалужену мережу інформаційних комунікацій, домогтися якісних змін у кредитно-валютній сфері, прийняти відповідні закони, усунути нестабільність у сфері національних, політичних, соціальних відносин, запровадити конвертовану валюту тощо.

Дія закону інтернаціоналізації виробництва органічно пов’язана з процесами, що відбуваються на світовому ринку, зокрема з інтернаціоналізацією ринку, якому теж властиві риси закону.

Закон інтернаціоналізації обігу — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між процесом інтернаціоналізації безпосереднього виробництва, формуванням інтернаціональної вартості у цій сфері та її перетворення на інтернаціональну ціну виробництва в процесі конкуренції між підприємствами різних країн на основі випереджаючого зростання світової торгівлі на регіональному та глобальному рівнях.

Таким чином, конкретизацією цього закону є дія закономірності випереджаючого зростання зовнішньої торгівлі порівняно зі зростанням виробництва.

Інтернаціональні форми дії законів інтернаціоналізації виробництва і обігу проявляються достатньо гостро в нерівномірності економічного розвитку.

Як відомо, первинними, найпростішими формами нерівномірного розвитку економки є нерівномірність i стрибкоподібність розвитку окремих підприємств, які переростають у нерівномірність розвитку окремих галузей, сфер економіки. Більш зріла форма дії цього закону — неpiвнoмipний розвиток окремих країн.

В останні десятиріччя серед первинних форм нерівномірного розвитку економіки на передній план виходить нерівномірний розвиток монополістичних об’єднань, i насамперед ТНК, які є головними носіями стрибкоподібності.

В умовах НТР специфічний характер дії цього закону виявляється у нерівномірності освоєння досягнень науки i техніки, нерівномірності розгортання самої науково-технічної революції. 3 утворенням світового каталітичного господарства, завершенням територіального поділу світу сферою дії закону нерівномірності економічного розвитку стає нерівномірність розвитку регіонів світового каталітичного господарства, зокрема країн, що розвиваються, та промислово розвинутих країн.

Однією зі специфічних рис дії закону нерівномірності економічного розвитку є те, що боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери вкладання капіталу тощо — важливий фактор посилення нерівномірності розвитку капіталістичних, слаборозвинутих, а також окремих країн колишньої соціалістичної системи господарства. Новими суперечливими сторонами економічних законів, що діють на міжнародному рівні, є національне та інтернаціональне: національні потреби, інтереси й цінності, з одного боку, та інтернаціональні (загальнолюдські) потреби й цінності— з іншого. Від їх взаємодії, узгодженості, взаємопроникнення залежить реалізація законів на інтернаціональному рівні. Важливо, щоб національні інтереси не приносилися при цьому в жертву інтернаціональним. Для цього необхідно за допомогою певного комплексу міжнародних регулюючих механізмів домагатися пристосування національних господарств до вимог дії законів на інтернаціональному рівні.

3.. У світі нема жодної країни-автаркії. Навіть найбільш розвинені країни вимушені приймати участь у міжнародному співробітництві задля забезпечення високого рівня ефективності власної національної економіки.

Відомо, що міжнародне співробітництво базується в першу чергу на МПП, як і інших факторів виробництва. Отже дослідження МПП, його суті, факторів розвитку, особливостей в сучасних умовах, форм прояву тощо, є необхідною передумовою глибокого вивчення сутності МЕВ.

МПП – є якісною диференціацією трудової діяльності на міжнародному рівні. Здійснюється МПП в процесі суспільного розвитку. МПП є об’єктивним явищем. Первісні прояви його мали місце ще у стародавні часи (Китай виробляв шовк, Єгипет – папірус, Ліван – кедр, Фінікія спеціалізувалася на транзитній торгівлі). Сформованого вигляду МПП набув за умов машинної індустрії. В цей час утверджувалось підприємництво.

Аналіз сутності МПП здійснила класична політекономія. А. Сміт першим поставив питання про найефективніший міжнародний поділ праці між окремими країнами у зв’язку з початком промислового перевороту в Англії. Його теорія отримала у літературі назву “Теорія абсолютних переваг”. Він писав: “Якщо яка-небудь чужа країна може постачати нам будь-який товар за більш дешеву ціну, ніж ми самі у змозі виготовляти його, набагато краще купувати його у неї, на певну частину продукції нашої власної промислової праці, що застосовується у тій галузі, в якій ми маємо певну перевагу”. Модель Сміта не врахувала можливість отримання економічної вигоди для тих країн, які не мають абсолютних переваг у витратах виробництва. Д. Рікардо обґрунтував ефективність обміну між окремими країнами товарів з різними національними витратами виробництва. Його теорія отримала назву “теорія порівняльних витрат”.

МПП являє собою спеціалізацію деяких країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Наприклад: в Аргентині та Австралії розвинуто тваринництво, у Японії – виробництво електронної техніки.

Розрізняють три послідовні форми МПП: загальну, часткову та одиничну.

Загальна означає поділ праці за сферами виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок та ін.).

Часткова форма МПП передбачає спеціалізацію певних галузей виробництва, видів готової продукції (приміром, виготовлення літаків, тракторів тощо).

Одинична форма МПП – це спеціалізація різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, комплектуючих, або на технологічних стадіях виробництва.

Раніше МПП ґрунтувався на різниці в наявності в країні природних ресурсів (клімат, грунт, надра, водні ресурси, ресурси лісу тощо).

Після промислового перевороту посилюється спеціалізація, що базується на різниці в наявності капіталу, праці, підприємницьких здібностей, знань.

Саме вони сьогодні й визначають “обличчя” спеціалізації певної країни.

Україна має можливості розвивати виробництво літаків, танків, бронетранспортерів, турбін та іншої складної продукції.

Сьогодні участь кожної країни у МПП - передумова її нормального виробництва.

У сучасному світі автаркія, або “закрите” суспільство приречене на загибель або вимушене трансформуватися. У зв’язку з цим зростає значення вивчення іноземних мов. Міжнародне співробітництво неможливе без удосконалення знань іноземних мов. Кожен український чиновник повинен знати як мінімум одну іноземну мову.

Інтегрування національних економік у МПП виявляється у переході від торгово-економічних форм співробітництва до глибоких взаємовідносин у науці, техніці та виробництві на основі кооперації та спеціалізації. Інтернаціоналізація виробництва розпочалась з міжгалузевої міжнародної спеціалізації. Продовжувалася вона завдяки внутрішньогалузевої предметної, подетальної та технологічної спеціалізації.

Одночасно відбувалася інтернаціоналізація науки.

Взагалі інтернаціоналізація виробництва є потужним чинником підвищення ефективності суспільного виробництва. Сьогодні процес інтернаціоналізації охоплює як речовий, так й особистий фактори виробництва.

Все більшого інтернаціонального характеру набуває підготовка кваліфікованих кадрів. Багато провідних вузів перетворилися на міжнародні центри з підготовки практичних і наукових спеціалістів.

Інтернаціоналізація господарського життя зароджується передусім у сфері виробництва. Інтернаціоналізація є переростання продуктивними силами меж національних кордонів деяких країн. Процес цей пов’язаний із зростанням масштабів виробництва. Останньому сприяє його концентрація й централізація, а також поглиблення суспільного поділу та кооперація праці. З часом внутрішній ринок насичується предметами споживання і засобами виробництва. Зазначена тенденція у наш час набула сталого характеру.

Розглянемо деякі приклади.

США в останні роки експортують п’яту частину своєї продукції авіаційної промисловості, електронно-обчислювальної техніки, наукових приладів і точної вимірювальної апаратури.

До 40% ВВП експортують такі країни як Бельгія, Нідерланди, Данія.

У світі сьогодні існую понад 40 тис. ТНК. Вони демонструють великий розмах зарубіжної діяльності. Приміром: “Дженерал Моторс” (США) має річний оборот 96 млрд. дол.. у 38 країнах світу ця компанія має 50 підприємств.

Нафтова корпорація “Ексон” (США) з річним оборотом 87 млрд. дол.. має за кордоном 4 тис. свердловин у 22 країнах; Британсько-нідерландська компанія “Роял датч Шелл” створила 275 зарубіжних філіалів.

Таким чином, ТНК становлять сьогодні головну ланку МПП та МЕВ. Наприклад, одна з них – всесвітньо відома “Тойота” – розмістила у 116 країнах світу 26 складальних і виробничих підприємств, має 6 збутових компаній і 116 фірм-розподілювачів.

У країнах, які широко використовують можливість брати участь у МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку.

Яскравим прикладам ом в цьому є розвиток Японії, Німеччини, а також “нових індустріальних країн” – Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку, або навіть спостерігається згортання виробництва.

4. МПП є результатом багатовікового розвитку продуктивних сил. Це результат поглиблення національного поділу праці та залучення в систему світового господарства нових національних виробництв. В решті решт саме цей процес обумовив інтернаціоналізацію виробництва в цілому.

Остання пройшла у своєму розвитку три стадії, або три великих етапи.

І етап: XVI – XVII ст.:

- переважає проста кооперація;

- завершується формування світового ринку;

- визрівають передумови для інтернаціоналізації виробництва.

II етап: XVIII – XIX і перша половина ХХ-го століття:

- складна кооперація праці, що відбувається за умов великого машинного виробництва фабрично-заводського, а не мануфактурного типу;

- відтворювальні зв’язки охоплюють як обмін, так й виробничу сферу;

- розвиваються науково-технічні зв’язки;

- поступова інтеграція науки і виробництва на міжнародному рівні відбувається внаслідок першого промислового перевороту ХVІІІ, другий промисловий переворот ХІХ ст., а потім НТР – середина ХХ ст.

ІІІ етап: друга половина ХХ ст. характеризується якісно новим рівнем інтернаціоналізації виробництва:

- міжнародна кооперація набуває комплексного характеру. Вона охоплює всі стадії та фази процесу відтворення. Інакше кажучи, формується міжнародна відтворювальна система із загальносвітовими пропорціями.

- транснаціоналізація стає одним з найважливіших чинників розвитку МЕВ.

Сьогодні МПП продовжує розвиток. Одночасно він набув певних сучасних особливостей:

1) У світовому господарстві поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Так, на перші припадає 25% населення і 80% світового сукупного продукту. Країни, що розвиваються є постачальниками сировини та споживачами готової продукції. Останнім часом деякі з них збільшують свою частку у внутрішньогалузевому обміну продукції обробної промисловості. При цьому провідне місце у такому обміні належить четвірці “драконів” – Гонконгу, Сінгапуру, Тайваню та Південній Кореї. Трошки відстають від них: Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія та інші “нові індустріальні країни”.

2) Зараз в МПП переважає внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо по детальної та технологічної спеціалізації.

3) Продовжується нерівномірний соціально-економічний розвиток країн та окремих регіонів. Внаслідок цього постійно змінюються співвідношення у розстановці політичних і економічних сил у світі, передусім між трьома основними центрами: США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП.

4) Із розпадом СРСР відбувається переорієнтація країн колишнього соцтабору, а також країн, що утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу, залучення їх до участі у МПП на інших засадах.

5) У міжнародних економічних відносинах постійно зростає роль ТНК. Сьогодні вони контролюють 50% світового промислового виробництва та світової торгівлі.

6) Зростаю роль у МЕВ міжнародних організацій, насамперед, МВФ та СБ. Обумовлено це посиленням інтеграційних процесів, інтернаціоналізацією господарської діяльності. Провідні країни світу намагаються об’єднувати свої засилля для колективного регулювання та зменшення негативного впливу на міжнародну економіку економічних та валютних потрясінь.

7) В наш час на МПП періодично впливають структурні кризи. Це обумовлює виникнення дисбалансів в міжнародній торгівлі. Наприклад, на початку 70-х років ХХ століття сталася енергетична криза. Вона обумовила перехід на енергоощадні типи виробництва. А це, у свою чергу, привело до змін в структурі і навіть географічному розподілі світової торгівлі. Відповідно змінилася й експортна спеціалізація багатьох країн.

8) Сьогодні посилюється єдність світового господарства завдяки поглибленню інтернаціоналізації виробництва й обігу. А відтак зростає об’єктивна необхідність в докорінній перебудові МПП.

5. Міжнародна спеціалізація характеризується:

- концентрацією однорідного виробництва;

- диференціацією національних виробництв;

- відокремленням технологічних процесів.

Міжнародна спеціалізація виробництва існує у двох видах: виробнича і територіальна

Перша складається з міжгалузевої та внутрішньогалузевої спеціалізації, а також спеціалізації окремих підприємств, компаній та об’єднань. Другий вид становить спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві конкретних видів продукції або їх частин.

Суть міжгалузевої спеціалізації полягає в обміні продуктами різних галузей виробництва між державами.

Їх розвиток пройшов декілька етапів:

- 30-ті роки ХХ ст. – відбувалася спеціалізація між комплексними галузями (приміром, сільське господарство та переробна промисловість, або харчова галузь)

- 50-60-ті роки – спеціалізація існувала на рівні первинних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість)

- 70-90-ті роки – провідне місце у цей період займає внутрішньогалузева спеціалізація. Основана вона на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі.

Існують поняття “міжнародноспеціалізована галузь” і “міжнародноспеціалізована продукція”. Саме вони характеризують рівень активності галузі (або виробництва продукції) у МПП.

Розглянемо деякі показники рівня міжнародної спеціалізації галузі.

До перших з них відносять коефіцієнт відносної експортної спеціалізації, визначимо його як Квес.