населення при надзвичайних ситуаціях.

Планування медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації здійснюється як центральному, так і на територіальному рівнях.

Ефективне планування медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації можливе при досконалому володінні ситуацією в закладі, регіоні, знанні вимог правових, нормативних та директивних документів.

Складовою медико-санітарного забезпечення населення є лікувально-евакуаційне, а також санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, заходи з медичного захисту населення та постачання медичного майна, виконання яких покладено на Державну службу медицини катастроф.

Згідно з положенням про Державна служба медицини катастроф передбачено, що вона здійснює свою діяльність за “Планами медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації ”.

Плани на центральному рівні розробляються МОЗ України, попередньо розглядаються Центральною координаційною комісією і затверджуються Урядом.

На територіальному рівні плани розробляються МОЗ АРК, управліннями охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій, розглядаються територіальними координаційними комісіями і затверджуються відповідно урядом АРК та обласними (міськими) державними адміністраціями.

Основною метою планування є аналіз реального стану всіх ланок системи охорони здоров’я адміністративної території та їх готовність до функціонування в умовах надзвичайної ситуації, стан ліжкового фонду лікувально-профілактичних закладів, можливість його перепрофілювання та розгортання додаткових ліжок, матеріально-технічний стан медичних закладів та створених на їх базі медичних формувань Державної служби медицини катастроф, наявність резерву медичного, санітарно-гігієнічного та спеціального майна.

Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

· своєчасністю оповіщення населення;

· характером уражаючих факторів;

· наявністю і можливістю використання засобів індивідуального і колективного медичного захисту;

· оперативністю і адекватністю реагування аварійно-рятувальних формувань;

· інформацією про санітарно-епідемічний стан у осередку прогнозованої надзвичайної ситуації.

Підставою для організації розробки Плану є наказ МОЗ України та затверджене останнім Завдання на планування.

Останнє визначає мінімум вимог, обов’язкових для виконання при плануванні, а саме:

· прогноз медико-тактичної обстановки в межах адміністративної території;

· основні завдання медико-санітарного забезпечення населення, що витікають із прогнозованої обстановки;

· склад і чисельність медичних формувань Державної служби медицини катастроф, кількість і профіль ліжко-місць на центральному і територіальному рівні;

· терміни приведення у готовність медичних формувань і ліжкової мережі для прийому постраждалих;

· порядок постачання медичних формувань медичним майном;

· склад, терміни приведення у готовність сил і засобів, що виділяються різними міністерствами та відомствами;

· розташування пунктів управління з ліквідації медико-санітарних наслідків і порядок надання повідомлень.

Після отримання наказу МОЗ та завдання на планува ння територіальні центри екстреної медичної допомоги готують проект наказу органу управління охороною здоров’я адміністративної території. Затверджуються відповідні завдання закладам Державної служби медицини катастроф на планування заходів з медико-санітарного забезпечення, проводяться відповідні розрахунки і визначається кількість і профіль формувань та додаткового ліжко - фонду Державної служби медицини катастроф.

З метою єдиного розуміння і послідовності проведення плануючих заходів стосовно медико-санітарного забезпечення населення плануючі документи повинні відповідати наступним вимогам:

· мати сучасний погляд на організацію і тактику Державної служби медицини катастроф;

· відтворювати реальне положення стану сил і засобів, органів управління відповідного рівня Державної служби медицини катастроф;

· бути доступними розумінню і аналізу без додаткових розрахунків.

Планування заходів щодо медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації здійснюється на п’яти рівнях.

План першого рівня розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

Плани другого і третього рівнів розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

Плани четвертого рівня складають в МОЗ АРК, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

План п’ятого рівня розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

План медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій має включати такі основні розділи:

Розділ 1. Коротка характеристика сил і засобів системи охорони здоров’я (об’єкт, адміністративна територія).

Розділ 2. Прогноз медико-санітарної обстановки на території забезпечення.

Розділ 3. Заходи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації.

3.1. Організація медичної розвідки.

3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.

Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Організація медичного постачання

Розділ 4. Організація управління, зв’язку і оповіщення.

План оформляється у 3-х примірниках і подається:

· перший – в орган управління охорони здоров’я адміністративної території;

· другий – у територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

· третій – в Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Територіальні центри екстреної медичної допомоги та їх роль у проведенні планування

Територіальні центри екстреної медичної допомоги (далі Центри) входять до складу Державної служби медицини катастроф територіального рівня, як головні організаційно-методичні заклади, на які покладено функції управління Службою адміністративної території. Тому основне призначення Центру є організація надання екстреної медичної допомоги населенню території за умов надзвичайної ситуації, прогнозування медико-санітарних наслідків в зоні обслуговування та планування заходів з їх ліквідації.

Центр виконує функції базового закладу територіальної координаційної комісії Служби. організує розробку проекту Плану роботи комісії, готує її засідання, узгоджує проекти рішень цих засідань та після їх прийняття, контролює виконання. Для реалізації свого призначення на Центр покладено низку завдань та виконання певних функцій:

В повсякденних умовах:

на підставі прогнозування медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації розробляє рекомендації щодо здійснення конкретних скоординованих заходів з метою зниження їх негативного впливу на здоров’я і життєдіяльність населення і захисту довкілля.

Проведена в цьому напрямку робота є основою для розробки та обґрунтування проекту плану медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території в надзвичайних ситуаціях.

За умов надзвичайної ситуації:

Центр по-суті є оперативним штабом органу управління охороною здоров’я з ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій. Він забезпечує підготовку робочих документів і рішень, аналізує медичні аспекти наслідків в осередку надзвичайної ситуації і на адміністративній території взагалі, забезпечує зв’язок зі штабом цивільного захисту, реалізує введення в дію Плану медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій.

Центр направляє у район надзвичайної ситуації своїх представників у складі оперативної групи органу управління охорони здоров’я та спеціалізовані формування Служби, які передбачені Планом медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій.

Якщо наслідки надзвичайної ситуації з їх ліквідації перевищують можливості Служби територіального рівня, це є підставою для вводу в дію Плану медико-санітарного забезпечення населення державного рівня.

В системі планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території за умов надзвичайної ситуації Центри займають провідне місце. За їх планами, затвердженими керівництвом адміністративної території, здійснюється розподіл необхідних резервів між закладами охорони здоров’я, розробляється система медичного постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф.

Професійно та якісно складений План дозволяє ще в повсякденних умовах врахувати та підготувати необхідні медичні кадри, накопичити і тримати в готовності до використання резерви санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна, сприяє оперативному використанню всіх можливостей адміністративної території, завчасному прийняттю рішень щодо необхідності залучення допомоги ззовні та резервів державного рівня Державної служби медицини катастроф.

План медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайній ситуації підписується керівником Центру, погоджується з зацікавленими органами управління, розглядається на засіданні територіальної координаційної комісії і затверджується керівником органу управління охорони здоров’я адміністративної території.

До структури Центрів обов’язково мають входити склади нормативно визначених територіальних оперативних резервів медикаментів, медичної апаратури, інструментів, майна тощо. Центри накопичують майно, яке складає основну частину територіального оперативного резерву.

Література:

1. Правові основи державної служби медицини катастроф/ Під ред. В.О. Волошина-Ужгород, МПП “Гранда”-2003- С. 20-56.

2. Закон України “Про державний матеріальний резерв”-2000.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 р. № 308 “Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків”

4. Наказ МОЗ України від 03.08.2000 р. “Про затвердження Регламенту подання інформації в функціональній підсистемі МОЗ України в межах УІАС НС”

5. Наказ МОЗ України від 10.08.2001 р. № 331 “Про затвердження номенклатури резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичного обладнання для запобігання і ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного генезу”

6. Наказ МОЗ України від 26.10.2001 р. № 429 “Про затвердження Примірного статуту ТЦЕМД”.

7. Планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайний ситуаціях. Методичні рекомендації / Під ред. В.О.Волошина. –Київ.: 2000 р.-102 с.

8. Правові основи державної служби медицини катастроф/ Під ред. В.О. Волошина-Ужгород, МПП “Гранда”-2003- С. 20-56.

9. Планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайний ситуаціях. Методичні рекомендації / Під ред. В.О.Волошина. –Київ.: 2000 р.-102 с.