Виховна мета заняття

1.Прищепити студентам навички та уміння працювати з нормативно-правовими документами Державної служби медицини катастроф України щодо інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади при виникнені надзвичайної ситуації.

2.Формувати у студенів почуття високої відповідальності за виконання свого професійного обов’язку

3.Розвивати у студентів почуття гуманного відношення та милосердя до постраждалих.

1.Перелік питань контролю початкового рівня знань студентів:

1.Функціональна підсистема МОЗ України з надзвичайних ситуацій, її організація і функціонування по періодах готовності до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

2.Планування заходів медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях.

3.Організація медичного постачання у системі Державної служби медицини катастроф.

Ситуаційні завдання

Завдання №1

1.Медичне майно підрозділяється на витратне та:

1.1.табельне;

1.2.спеціальне;

1.3.інвентарне;

1.4.санітарно-господарське;

2.Під спеціальним майном розуміють:

2.1.засоби індивідуального захисту;

2.2.обладнання харчоблоків;

2.3.господарські меблі;

2.4.медикаменти;

Завдання №2

1.Перший примірник Плану медичного забезпечення населення за умов НС подається в:

1.1.МОЗ України;

1.2.орган управління охорони здоров’я адміністративної території;

1.3.територіальний центр ЕМД;

1.4.Український науково-практичний центр ЕМД та МК;

2.Медичне майно підрозділяється на інвентарне та:

2.1.санітарно-господарське;

2.2.табельне;

2.3.витратне;

2.4.спеціальне;

Додатки:

Організація медичного постачання у системі Державної служби медицини катастроф

Медичне постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф - це комплекс заходів направлених на своєчасне і повне забезпечення потреб служби у різних видах медичного майна. Воно включає:

визначення потреб у майні та його заготівля і облік;

зберігання та видача майна для забезпечення повсякденної діяльності Служби (лікувально-профілактична, навчальна, наукова діяльність) та за умов ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

накопичення резерву майна на випадок надзвичайної ситуації;

контроль за якістю лікарських засобів та станом медичної техніки і її використанням;

організацію збереження та захисту медичного майна від впливу факторів довкілля;

наукові дослідження з проблем медичного постачання в умовах надзвичайної ситуації.

Медичні засоби, що використовуються населенням при надзвичайній ситуації поділяються на 2 групи:

засоби рятування життя постраждалих (медичне і спеціальне майно);

засоби життєзабезпечення постраждалих, рятувальників і медичних працівників (санітарно-господарське майно).

Медичне майно – це матеріальні засоби, що призначені для надання медичної допомоги, діагностики, лікування, проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів (лікарські засоби, перев’язувальні матеріали, засоби догляду за хворими і дезинфекції, дезинсекції, дератизації, медична техніка).

Під спеціальним майном розуміють засоби індивідуального захисту, радіометричну та дозиметричну апаратуру, джерела енергопостачання, прилади хімічної розвідки і засоби зв’язку.

Санітарно-господарське майно включає натільну і постільну білизну, одяг медичного персоналу, господарські та лікарняні меблі, обладнання харчоблоків тощо.

Медичне майно ділиться на витратне та інвентарне

Воно постачається комплектами, наборами або окремими предметами.

Відповідно до чинного законодавства України на випадок НС створюються наступні резерви:

державний (КМУ);

оперативний (МНС);

відомчий (МОЗ);

регіональний або місцевий (АРК, області, м. Київ, Севастополь);

об’єктовий (на об’єктах підвищеної небезпеки).

Окрім того, лікувально-профілактичні заклади що входять до складу Державної служби медицини катастроф, повинні накопичувати медикаменти, медичні засоби оперативного резерву для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Якщо ці резерви в ході ліквідації наслідків надзвичайної ситуації вичерпуються, то вони поповнюються за рахунок резерву вищого рівня.

Норма оперативного резерву розраховується, виходячи з кількості формувань Державної служби медицини катастроф та резервного ліжко- фонду, для забезпечення їх діяльності в автономному режимі протягом певного часу.

Кожна станція швидкої медичної допомоги на випадок надзвичайної ситуації повинна мати постійний місячний запас медичного майна (наказ МОЗ № 175-96р.) для формування додаткових виїзних бригад з метою використання їх, як на місці, так і для направлення в інші регіони.

Оперативні запаси медичного майна МБПГ першої черги, із складу бригад ШМД, передбачаються на 3 доби, з медичних закладів інших відомств на 1 добу і за рахунок територіальних центрів екстреної медичної допомоги на 2 доби.

Оперативні запаси медичного майна для забезпечення діяльності СБПГ другої черги накопичуються в закладах, які їх формують на 1 добу та в територіальних центрах екстреної медичної допомоги на 2 доби.

Основні вимоги до майна, що використовується для постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф:

комплектність;

портативність;

простота використання;

надійність експлуатації, в тому числі в польових умовах;

можливість тривалого зберігання;

зручність транспортування.

В системі медичного постачання центри екстреної медичної допомоги займають провідне місце. За їх планами здійснюється розподіл необхідних запасів медичного майна, доставка до місць призначення за умов надзвичайної ситуації, вони накопичують майно, що складає основну частину оперативних резервів.

Організація і управління відомчим оперативним резервом МОЗ України покладається на Департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також на виробниче об’єднання “Медтехніка”, а територіального рівня - на територіальні органи управління охорони здоров’я, виробниче об’єднання “Фармація” і “Медична техніка”.

Саме від органів управління, їх компетентності, практичного досвіду, в питаннях медичного постачання, оперативності і злагодженості в роботі багато в чому буде залежати своєчасність, повнота і якість медичного постачання, як складової лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалих в умовах надзвичайної ситуації.

Кожна надзвичайна ситуація унікальна. Є розбіжності в термінах, обсягах конкретних заходів, в ранніх і віддалених наслідках. Процес організації ліквідації медико-санітарних наслідків завжди творчий і потребує втручання певних владних структур.

Література:

Правові основи державної служби медицини катастроф/ Під ред. В.О. Волошина-Ужгород, МПП “Гранда”-2003- С. 20-56.

Закон України “Про державний матеріальний резерв”-2000.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 р. № 308 “Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків”

Наказ МОЗ України від 03.08.2000 р. “Про затвердження Регламенту подання інформації в функціональній підсистемі МОЗ України в межах УІАС НС”

Наказ МОЗ України від 10.08.2001 р. № 331 “Про затвердження номенклатури резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичного обладнання для запобігання і ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного генезу”

Наказ МОЗ України від 26.10.2001 р. № 429 “Про затвердження Примірного статуту ТЦЕМД”.

Планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайний ситуаціях. Методичні рекомендації / Під ред. В.О.Волошина. –Київ.: 2000 р.-102 с.

Правові основи державної служби медицини катастроф/ Під ред. В.О. Волошина-Ужгород, МПП “Гранда”-2003- С. 20-56.

Планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайний ситуаціях. Методичні рекомендації / Під ред. В.О.Волошина. –Київ.: 2000 р.-102 с.