Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Організація і робота інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями.
Ліквідація санітарно-гігієнічних і епідемічних наслідків надзвичайної ситуації потребуватиме значних сил і засобів, у тому числі залучення до цієї роботи мережі лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ). У планах переводу ЛПЗ на роботу в умовах суворого протиепідемічного режиму необхідно передбачити: - роздільний прийом хворих з підвищеною температурою (підозрілих на інфекційні захворювання) і хворих з нормальною температурою; - зосередження уваги на ранній діагностиці інфекційних хвороб; - епідеміологічний аналіз показників інфекційної захворюваності; - забезпечення приймальних відділень ЛПЗ дезінфікуючими засобами. Враховуючи можливість появи великої кількості інфекційних хворих у епідемічному осередку, необхідно передбачити створення резервного ліжкового фонду. Цього можна досягти виконанням наступних заходів: - створення стаціонарів для хворих особливо небезпечними інфекціями на базі існуючих інфекційних лікарень і відділень; - перепрофілізація ліжкового фонду, створення стаціонарів для хворих особливо небезпечними інфекціями на базі дільничних лікарень за допомогою спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги (інфекційних) Державної служби медицини катастроф; - розгортання інфекційних стаціонарів на базі відомчих лікувальних закладів або інших об’єктів з використанням сил і засобів Державної служби медицини катастроф. Усі інфекційні лікарні в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями, повинні працювати в режимі стаціонару для хворих з особливо небезпечними інфекціями, персонал їх переводиться на казармене положення, забезпечується цілодобова охорона. Час повного розгортання таких лікарень 10-12 годин. Основні завдання інфекційної лікарні: - надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги хворим і ураженим бактеріологічною (біологічною) зброєю; - застосування сучасних методів діагностики і лікування, найбільш доступних для використання в умовах надзвичайної ситуації. На інфекційну лікарню в умовах суворого протиепідемічного режиму покладається: - прийом, реєстрація, медичне сортування, госпіталізація (ізоляція) інфекційних хворих у лікувальні відділення за нозологічними і клінічними формами хвороб; - проведення дозиметричного контролю, санітарної обробки уражених, дезінфекції, дезінсекції, дегазації і дезактивації їх одягу та взуття; - організація і проведення комплексу режимно-обмежувальних заходів і дезінфекційних робіт з метою попередження поширення госпітальної інфекції за межі лікарні; - ведення медичного обліку і звітності; - санітарно-просвітницька робота. В період розгортання інфекційної лікарні персоналу проводиться екстрена неспецифічна профілактика (до індикації збудника) і специфічна - після його індикації. Інфекційна лікарня розгортається з врахуванням вимог протиепідемічного режиму і поділяється на дві частини: - зона суворого протиепідемічного режиму; - зона обмеження. На межі двох зон створюється санітарний пропускник для персоналу лікарні і місця для передачі продуктів харчування, медичного і господарчого майна. На контрольно-пропускному пункті, розташованому поруч із сортувальним майданчиком, проводиться розподіл хворих за характером і тяжкістю ураження, вказується напрям руху транспорту з хворими. В приймально-діагностичному відділенні встановлюється діагноз, оформляється історія хвороби, призначається лікування і вид санітарної обробки. При необхідності хворим і ураженим надається екстренна медична допомога, здійснюється забір матеріалу для бактеріологічного (вірусологічного) дослідження. В приймально-діагностичному відділенні прийом хворих з різними групами інфекційних хвороб і підозрілих на інфекційне захворювання здійснюється роздільно. Останніх до встановлення попереднього діагнозу затримують в ізоляторі, а уражених з психомоторними розладами направляють в спеціальний ізолятор лікувального відділення. Хворі і уражені, які потребують інтенсивного лікування безпосередньо направляються у лікувально-діагностичне або лікувальні відділення. Останні призначені для прийому і лікування уражених збудниками особливо небезпечними інфекціями, інфекційних хворих з однією або декількома нозологічними формами в умовах, що виключають можливість госпітального зараження. Лікувально-діагностичне відділення складається із боксів для повної ізоляції хворих із різними інфекціями, полубоксів для хворих з гострими респіраторними інфекціями, загальних палат та палат інтенсивної терапії. Окрім того, до складу інфекційної лікарні входять: - аптека, рентгенкабінет, клініко-діагностична лабораторія з бактеріологічним відділенням, морг; - мийно-дезінфекційне відділення; - підрозділи обслуговування (їдальня, пральня, господарче і транспортне відділення). Весь персонал інфекційної лікарні для лікування і догляду за хворими використовує спецодяг, що захищає дихальні шляхи та шкіру від невідомого агресивного агенту, а після ідентифікації збудника особливо небезпечної інфекції - протичумні костюми. Їх існує чотири типи. Протичумний костюм призначений для захисту від збудників особливо небезпечної інфекції при всіх основних шляхах зараження і складається із піжами або комбінезона, протичумного халата, капюшона або великої косинки розміром 90х125 см, ватно-марлевої маски або респіратора, захисних окулярів, гумових, кирзових або шкіряних чобіт чи глибоких калош, шкарпеток або панчох, гумових рукавичок, рушника. Для деяких робіт костюм доповнюється прогумованим або поліетиленовим фартухом, такими ж нарукавниками, другою парою гумових рукавичок. Протичумний костюм одягають до входу в осередок або приміщення, де знаходяться хворі чи заразний матеріал в наступній послідовності: піжама або комбінезон, шкарпетки, чоботи або глибокі калоші, фонендоскоп, капюшон або велика косинка, протичумний халат, респіратор або ватно-марлева маска, окуляри, рукавички і за пасок рушник. При розтині трупів додатково одягають прогумований або поліетиленовий) фартух, таки ж нарукавники, другу пару гумових рукавичок. Протичумний костюм знімають у спеціальному приміщенні повільно, у суворо установленій черговості.: Спочатку миють руки в рукавичках в дезінфекційному розчині, виймають із-за паска і занурюють у дезрозчин рушник, потім змоченим антисептиком рушником протирають фартух, нарукавники, знімають їх і акуратно згортають зовнішньою стороною до середини. Чоботи або калоші протирають змоченими у дезінфекційному розчині тампонами (для кожного чобота окремий тампон). Акуратно знімають фонендоскоп, занурюють його в банку з 70% спиртом, таким же чином поступають і із окулярами. Ватно-марлеву пов’язку згортають так, щоб її зовнішній бік опинився усередині. Таким же способом знімають халат і капюшон. Ще раз протирають чоботи і знімають їх. Руки обробляють 70% спиртом, а потім миють з милом. Після роботи в протичумному костюмі рекомендується прийняти душ. Після госпіталізації хворого в інфекційну лікарню транспорт і предмети, що використовувались, знезаражуються на майданчику спеціальної обробки, а супроводжуючий персонал проходить повну санітарну обробку. Персоналу, який працює в зоні суворого протиепідемічного режиму, щоденно, перед початком роботи, вимірюють температуру тіла. В санітарному пропускнику для медичного персоналу він переодягається у захисний одяг. Після закінчення роботи вихід в зону обмеження дозволяється тільки через санітарний пропускник і проходження повної санітарної обробки. Захисний одяг підлягає знезараженню. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється: - працювати натще, без захисного одягу; - їсти, пити воду, палити, користуватись туалетом; - виносити із відділення зони різні предмети без попередньої дезінфекції; - виходити із приміщень на територію і в господарські служби в захисному одязі (халати, піжами); - передавати хворим продукти харчування та інші предмети від відвідувачів. Історії хвороби, рецепти та інші медичні документи, що підлягають зберіганню, необхідно заповнювати в приміщеннях для медичного персоналу простим олівцем. Перед виносом із зони медичні документи знезаражуються в дезінфекційних камерах пароповітряним або газовим методами. Із лікарні реконвалесценти виписуються після повного клінічного одужання, закінчення термінів ізоляції і виділення збудника у зовнішнє середовище. Перед випискою пацієнти проходять повну санітарну обробку. і отримують продезинфіковані одяг і особисті речі. Після виписки всіх інфекційних хворих, медичний персонал проходить обсервацію, повну санітарну обробку. і інфекційна лікарня згортається. У всіх приміщеннях проводиться заключна дезінфекція. 7. Рекомендована література. Основна література: 4. Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 107-116. 5. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 153-160. 6. Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 131-151. 4. Правові основи Державної служби медицини катастроф України / МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під заг. ред. В.О.Волошина: Видання друге – Ужгород: Гражда, 2003.- С.57 -64. Додаткова: 1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с. 2. Москаленко В. Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе-Киев.: Здоровье- 2000- 389 с.
|