Терміни і термінологія. Специфічні риси, функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів. Джерела походження, способи творення термінологічної лексики

Термін - це слово або словосполучення, яке має спеціальне значення, що виражає й формує професійне поняття й уживається в процесі пізнання й засвоєння наукових об'єктів і відношень між ними.

Термін (лат. terminus - межа (межовий знак), кінець) - це слово або словосполучення, що чітко й однозначно позначає поняття спеціальної галузі знання або діяльності.

Під термінологією будь-якої галузі знань ми розуміємо систему термінів, що виражають сукупність специфічних понять, які розглядаються в конкретній галузі.

Додаток №1 (продовження)

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою:

Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

Терміноло́ гія — це:

- Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.

- Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Термін, як правило, виконує дві функції: служить назвою поняття (номінативна функція) й відображає зміст поняття.

Специфіка термінів:

1. точність, конкретність значення,

2. позбавленість суб'єктивно-оціночних відтінків,

3. однозначність в межах тієї термінологічної системи, в якій вживаються,

4. неконтекстуальність,

5. стилістична нейтральність.

За своєю лексичною формою терміни можуть бути простими (речення, морфема, шпатель, мозок), складними (електромережа, мовознавство, флюорографія, бета-хвилі) та складеними (фактор ризику, грудні залози, семантичний зв'язок). Також затвердженою є група термінів-абревіатур (СНІД, ДНК), терміни-символи (♪, +) і терміни-напівсимволи (α -промені, β -про­міння, γ -еманація), які науковці розглядають як приналежну до групи складних/складених термінів.

Більшість однослівних термінів становлять іменники, оскільки номінація є носієм найважливіших змістів у пізнанні дійсності (атом, дифузія, струна). Термінами є також прикметники (переважно субстантивовані): зернові, парно­копитні, комічне, типове. У ролі термінів виступають також дієслова (інстру­ментувати, абсорбувати, дистилювати) та прислівники (анданте, модерато, пристрасно).

Найпоширенішими способами термінотворення є:

- семантичний (коліно, пояс),

- синтаксичний (лінійне зварювання),

- запозичення іншомовних термінів без змін (адаптер – adapter) чи калькою, тобто достотнім перекладом (бетонозмішувач – betonmischer),

- системне застосування словотвірних або інших мовних засобів (наприклад, назви хвороб внутрішніх органів можна утворювати від назв цих органів, додаючи суфікс: стомат-ит, бронх-іт, трахе-їт, фурункуль-оз)

Джерела походження. Сучасна українська термінологія неоднорідна за походженням. У складі української термінології є назви, утворені на питомому ґрунті: клітина, водень, добуток, присудок. Значна кількість термінів української мови – слова іншомовного походження (запозичення): префікс, синус, ліцензія, модернізм.

Терміни є загальнонаукові та вузькоспеціальні (галузеві).

Загальнонаукові - ті, що вживаються більшою або меншою мірою в усіх різновидах наукового стилю і навіть за його межами.

Вузькоспеціальні(галузеві) - ті, що притаманні одній галузі науки чи техніки.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію.

Розрізняють такі групи термінологічної лексики: математичну, фізичну, електротехнічну, радіотехнічну, літературознавчу, лінгвістичну, філософську, фінансову, хімічну, біологічну, медичну, музичну, морську, залізничну, спортивну.

Принцип системної організації особливо показовий у тих випадках, коли один і той самий термін входить до складу різних термінологій, внаслідок чого виникає міжтермінологічна омонімія (корінь, редукція…). У кожній з галузевих термінологічних систем наведені терміни можуть бути лише однозначними.

Терміни можуть вступати в синонімічні відношення, наприклад: закінчення — флексія, однозначність — моносемія, офтальмолог — окуліст. Водночас цей тип семантичного зав'язку між словами-термінами реалізується в мовній практиці обмежено порівняно із загальновживаною лексикою.