Пароніми та омоніми у мові фаху

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

За звуковим складом пароніми бувають:

однокореневі — відрізняються лише суфіксами або пре­фіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дефектний «зіпсований, з дефектом» — дефективний «не­нормальний», «із психічними або фізичними вадами».

різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: ком­панія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; сту­пінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добу­ток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» — пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» — бучний «пиш­ний», «галасливий»; веліти «наказати» — воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати «за­довольняти потребу в чомусь», «стримувати».

За лексичним значенням пароніми бувають:

синонімічні: привабливий — принадливий, плос­кий — плаский, барабанити — тарабанити, линути — рину­ти, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти;

антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, екс­порт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто;

семантично близькі: вирізнятися – відрізнятися, витрати – затрати, дефектний – дефективний, ефектний – ефективний, крикливий — кричущий, церемонний «манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за пев­ним розпорядком», ніготь — кіготь, м'язи — в'язи

семантично різні (тематичні): газ — гас, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.

Подібно до синонімів пароніми об'єднуються в ряди з різною кіль­кістю слів (два, три та більше).

Звукова відмінність між паронімами можлива на початку слова (гамувати – тамувати, линути – ринути), всередині (варта – вахта, промінь – пломінь) і в кінці (гриб – грип).

Паронімія може створюватися відсутністю одного чи кількох звуків у одного з членів паронімічної групи (талан – талант, роман – романс, вовна – бавовна)

Основу паронімії становлять слова з певними семантичним зв’язками. Але в паронімічні стосунки вступають і лексеми, відмінні значенням: воля – доля, додолу – додому, верес – вереск.

Зважаючи на ступінь звукової близькості паронімію поділяють на максимальну (калина –малина, коса – роса) та мінімальну (сплеск – блиск).

Додаток №1 (продовження)

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою: Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів

Па­ронімічні відношення подекуди перетворюються на проблеми правильного слово­вживання, культури усного і писемного мовлення.

Паронімія в медичній лексиці. Серед паронімів, що зустрічаються в медичній лексиці виділяють дві групи:

- суто медичні пароніми

- міжгалузеві пароніми, тобто медичні терміни, паронімами яких є терміни з інших галузей науки.

Медичні пароніми:

Подразнення — роздратування

Подразнення — термін фізіологічний, що означає два поняття. Насамперед — це вплив якогось чинника чи речовини на організм або на окремий орган, тканини, клітини, внаслідок чого виникають біль, свербіж, запалення або якась інша специфічна реакція. І.П.Павлов та його співробітники показали, що процес збудження в корі великих півкуль головного мозку розвивається залежно від сили подразника («Медичний вісник»). Подразнення також означає стан запалення, почервоніння внаслідок дії на шкіру або слизову оболонку якихось чинників. За останні дні подразнення на руці хворого зменшилося.

Роздратування — це стан гострого нервового збудження, почуття гніву, невдоволення, досади.

Отже, коли йдеться про фізіологічні процеси, неправильно вживати слово «роздратування», треба — «подразнення».

Гамувати — тамувати

Гамувати — послаблювати, зменшувати вияв чого-небудь; заспокоювати, втихомирювати: гамувати стукіт серця, хвилювання.

Тамувати — зупиняти, стримувати плин, рух чого-небудь, не давати чому-небудь виявитися повною мірою: тамувати кров, біль, кашель, плач, сміх, стогін, страх, подих, спрагу.

Відчуття – почуття

Відчуття – психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об’єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливові подразників на відповідні органи чуття.

Почуття – це психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини.

Сердечний — сердешний — серцевий

Сердечний — сповнений доброзичливості, чуйності: сердечна людина.

Сердешний — який викликає співчуття, бідолашний, нещасний: сердешна жінка, батько, хлопець.

Серцевий — який стосується серця, його діяльності, пов'язаний з хворобами серця, їх лікуванням: серцевий м'яз, напад.

В усній і писемній комунікації медичних працівників досить часто виникають труднощі у вживанні терміносполучень, у складі яких є прикметники, що розрізняються компонентом -(о)лог-: алергологічний // алергічний (алергійний); венерологічний // венеричний; епідеміологічний // епідемічний, рентгенологічний // рентгенівський, травматологічний // травматичний тощо. Прикметники з компонентом -(о)лог- позначають поняття, пов’язані з науками, які вивчають певні процеси та явища, а прикметники без цього компонента – поняття, пов’язані власне з тими явищами:

Алергологічний - алергічний (алергійний)

алергологічний – який стосується алергології, розділу імунології, що вивчає етіологію, патогенез, клінічні прояви алергічних хвороб та реакцій, розробляє методи їх діагностики, лікування і профілактики (алергологічний анамнез); алергічний (алергійний) – який стосується алергії (алергічний бронхіт, алергічний набряк, алергійний свербіж, алергійний риніт та ін.);

Венерологічний - венеричний

венерологічний – який стосується венерології, галузі клінічної медицини, що вивчає етіологію, патогенез та клініку венеричних хвороб і розробляє методи їх діагностики, лікування та профілактики (венерологічний диспансер, шкірно-венерологічний диспансер);

венеричний – який стосується венеричних хвороб, пов’язаний з ними (венерична лімфопатія, венерична виразка);

Рентгенологічний - рентгенівський

рентгенологічний – який стосується рентгенології, галузі клінічної медицини, що вивчає застосування рентгенівського випромінювання для дослідження будови і функції органів і систем, для діагностики хвороб людини (рентгенологічне дослідження, рентгенологічна діагностика, рентгенологічне відділення, рентгенологічний кабінет),

рентгенівський – який стосується рентгенівського випромінювання (рентгенівська трубка, рентгенівське зображення, рентгенівська дефектоскопія тощо);

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.

Омонімія як лексико-семантичне явище характеризується тим, що для позначення абсолютно різних предметів позамовної дійсності ви­користовується один і той же форматив, тобто матеріальне виражен­ня словесного знака.

Отже, омонімами (від гр. δ μ ό ν υ μ ο ς — однойменний) — слова або форми слів, що звучать і пишуться однаково, але мають різне значення.

Додаток №1 (продовження)

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою: Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів

Наприклад: лава-1 (дошка на стояках, на яку сі­дають або кладуть що-небудь, ослін; парта),

лава-2 (спосіб шику­вання, шеренга, ряд),

лава-3 (вулканічна маса)…

рація-1 (пересувна радіостанція),

рація-2 (розумна підстава, обґрунтування чого-небудь);

За семантичною структурою і співвідношенням систем своїх форм омоніми різко відмежовані один від одного, їх зна­чення якісно відрізняються від взаємопов’язаних основного і похідно­го, прямого і переносного значень у випадках полісемії.

Суттєво важливим є також і те, що омонімам не властиві спільні або єдині структурні ознаки називання предмета або явища. За згадани­ми якісними характеристиками омонімія протиставляється полісе­мії, що, однак, не забезпечує переконливого, послідовного розмежу­вання цих двох лексико-семантичних явищ навіть за умов спеціаль­ного аналізу, зокрема в лексикографічній практиці.

Види омонімів. За характером тих ознак, що дають змогу констатувати наявність відповідного відношення між двома або більшою кількістю слів, роз­різняють:

─ Повні: лексичні омоніми – це слова тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах: коса – заплетене довге волосся; коса – сільськогосподарське знаряддя; коса – вузька, намивна смуга суходолу в морі, річці, на озері тощо.

─ Часткові:

─ граматичні (омоформи) - це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах: коса (іменник) і коса (прикметник); три (дієслово) і три (числівник).

─ фонетичні (омофони) - слова, які збігаються лише в звучанні, а в написанні є різними: в день і вдень; мріяти і мрія ти.

─ графічні (омографи) – слова, що збігаються в написанні, але різні за звучанням: з а мок і зам о к, пл а чу і плач у.

Омонімію треба відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного в значенні між собою не мають (склад – приміщення і склад – фонетична одиниця мови), а багатозначні слова пов’язані між собою значенням, до того ж одне з цих значень є вихідним, прямим, а інші – вторинним: книжка – 1. зброшурована в од­не ціле й оправлена певна кількість друкованих або рукопис­них аркушів (пряме значення); 2. чималий за обсягом твір, на­друкований окремим виданням; 3. якийсь документ у вигляді зшитих аркушів; одна з великих частин літературного твору …

У тлумачних словниках багатозначні слова знаходяться в одній словниковій статті під різними цифрами, а омоніми подаються як різні словникові статті з цифровим знаком праворуч.

Яко­юсь мірою допомагає розмежувати омонімію й полісемію під­ставляння антонімів та творення похідних слів. Напр., гучний у словосполученнях гучні струни, гучний голос, гучна вечірка, гуч­на мова скрізь можна замінити на тихий. Отже, це багатознач­не слово.

Різні слова (омоніми) по-різному творять похідні. Напр.: клас - «суспільна група» (класовий) і клас - «навчаль­на кімната» (класний); термін — «проміжок часу» (терміновий, терміновість, надтерміновий) і термін — «слово, яке точно ви­значає поняття в галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя» (термінований, термінування). Але ці критерії не можна визнати вичерпними, тому основним мірилом розрізнення бага­тозначності й омонімії є зміст слова, співвіднесеність його з дій­сністю, наявність внутрішнього семантичного зв'язку.

У словниках омонімів і паронімів розкриваються змістовні і стилістичні зв’язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень. Наприклад Словник паронімів української мови, укладений Д.Гринчишиним, О.Сербською у 1986р.

4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення (Кейс СПРС)