![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Засновницькі документи та їх підготовка
ТЕМА 4. Організація підприємницької діяльності 1. Суб'єкти підприємницької діяльності 2. Засновницькі документи та їх підготовка 3. Статутний фонд та його формування 4. Державна реєстрація СПД 5. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності 6. Порядок ліцензування підприємницької діяльності 7. Припинення підприємницької діяльності Організація бізнесу - це завжди величезний ризик і подолання опору, що неминуче виникає при народженні нового. Організація підприємницької діяльності за своєю природою має процесуальний характер. Перш ніж створити власну справу, необхідно дати відповідь на такі питання: хто може здійснювати підприємницьку діяльність: хто не допускається до заняття підприємницькою діяльністю; які Існують обмеження у здійсненні такої діяльності; як отримати ліцензію на здійснення окремих видів діяльності; які основні підстави щодо припинення підприємницької діяльності. Саме на цих питаннях ми І зупинимося у цій темі. Суб'єкти підприємницької діяльності Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб'єктами. Хто ж може в Україні здійснювати підприємницьку діяльність? Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: - громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; - юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України " Про власність"; - об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. Не допускаються до здійснення підприємницької діяльності такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. Засновницькі документи та їх підготовка Відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, закладена в її основу. Заздалегідь слід знати, хто може здійснювати підприємницьку діяльність, а кому забороняється. Крім того, необхідно також бути обізнаним з існуючими обмеженнями у здійсненні підприємницької діяльності. До засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб і без яких неможливо заснувати фірму, відносять статут та установчий договір. Створення малих підприємств, товариств, асоціацій, об’єднань підприємств та інших підприємницьких структур без цих основних документів неможливе. Для тих, хто створює приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу, необхідним документом є статут підприємства, а для підприємств із колективною формою організації бізнесу (товариства, об’єднання підприємств тощо) – необхідні статут та установчий договір. Статут підприємства – це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства й розподілу прибутку, порядок реорганізації підприємства та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи. Завдання статуту – дати найбільш повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб’єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей), як: · найменування та місцезнаходження фірми; · загальні положення; · предмет, цілі та напрямки діяльності фірми; · юридичний статус фірми; · зовнішньоекономічна діяльність; · майно фірми; · фонди фірми; · виробничо-господарська діяльність; · прибуток фірми та його розподіл; · відшкодування збитків; · органи управління та контролю фірми; · організація й оплата праці; · компетенція і повноваження органів трудового колективу; · облік та звітність; · припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація). Організація підприємства, якщо кількість осіб, які бажають його заснувати, двоє або більше, починається з розробки та прийняття установчого договору. Установчий договір – це угода (договір), яка укладається між двома або декількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. В установчому договорі визначаються предмет угоди, назва та юридична адреса підприємства (фірми), статутний фонд, відповідальність засновників та інші умови функціонування підприємства (фірми). Зміст установчого договору – об’єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому головним для установчого договору є окреслення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, передусім майнового та організаційного характеру. Все це визначає відповідну структуру установчого договору, яка має такі розділи: преамбулу; предмет договору; назву та місцезнаходження фірми; загальні положення договору; юридичний статус фірми; статутний фонд і вклади учасників (засновників); права та обов’язки учасників (засновників); майно фірми. Розподіл прибутку; порядок виходу зі складу учасників; форс-мажор; розв’язання суперечок; умови припинення (розірвання) договору; умови та строки набуття договором чинності; інші умови. Установчий договір набирає чинності з моменту його підписання всіма засновниками (учасниками) фірми. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.
|