Ризик, як оцінка небезпек.

Завданням безпеки життєдіяльності є вивчення всіх можливих потен­ційних небезпек та забезпечення таких умов, при яких вони не реалізуються.

Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захво­рювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком.

З поняттям ризику часто пов'язують уявлення про можливі чи загро­жуючи події. Тому існує точка зору, що такої події треба уникнути за будь-яку ціну. Взагалі зустрічається різне розуміння терміна «ризик» і в нього іно­ді вкладають зміст, який вельми відрізняється один від одного. Однак загаль­ним у всіх цих уявленнях є те, що ризик містить якусь невпевненість - відбу­деться ця небажана подія і виникне цей неблагополучний стан, чи ні.

Ризик - це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існу­ванні; небезпеки, пов'язані з погіршенням здоров'я людини, змінами в до­вкіллі, матеріальними витратами.

Ризик - це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпе­ки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

Ризик - частота реалізації небезпеки.

Щодо ризиків екологічної небезпеки, то вона пов'язана з такими група­ми чинників: техногенними, природними, військовими, соціально-економічними, політичними, терористичним.

Найбільший інтерес в межах безпеки життєдіяльності становлять чин­ники техногенні і природні.

Техногенний екологічний ризик виникає у зв'язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах, руйнуванням гребель водо­сховищ та іншого. Отже, причинами аварій є інтенсивність технологічних

процесів, висока концентрація виробництва, ресурсоємність і багатовідход-ність технологій, слабке обладнання очисними утилізаційними пристроями.

Природний екологічний ризик пов'язаний з імовірністю проявлення ба­гатьох несприятливих природних явищ.

В обох випадках необхідно урахувати особливості геологічного устрою (властивості надр, наявність чи відсутність порушень та інше), рельєфу (на­приклад, посилення ризику забруднення в котловинах), ландшафтів (ступінь їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати су­сідство цінних і унікальних природних об'єктів.

У виробничих умовах розрізняють: індивідуальний ризик, який харак­теризує реалізацію небезпеки відповідного виду діяльності для конкретного індивідуума і колективний ризик - це травмування чи загибель двох чи біль­ше людей від впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників.

Прийнятний ризик сполучає в собі технічні, економічні, соціальні і по­літичні аспекти та є деяким компромісом між рівнем безпеки і можливим її досягненням.

Перш за все треба мати на увазі, що підвищення рівня захисту від не­безпеки автоматично підвищує загальну вартість виробництва. Вимоги дося­гнення нульового ризику можуть повернутися до людей соціальною трагеді­єю за сценаріями безробіття. Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини в промислово-розвинутих країнах (R- кількість смертельних випадків люд^-1•рік^-1)

Джерела	Принципи	Середнє значення
Внутрішнє середовище організму	Генетичні і соматичні захво­рювання, старіння
Природне середовище існування	Нещасні випадки від стихійних лих (землетруси, урагани, по­вені та ін.)	; повені ; землетруси ; грози урагани
Техносфера	Нещасні випадки в побуті, на транспорті, захворювання від забруднення оточуючого сере­довища
Професійна діяльність	Професійні хвороби, нещасні випадки на виробництві (під час професійної діяльності)	Професійна діяльність безпечна Rcep< 10-4 Відносно безпечна небезпечна особливо небезпечна
Соціальне середовище	Самогубства, каліцтва, зло­чинні дії, військові дії, тощо

На мал. З наведено спрощений варіант визначення прийнятного (допу­стимого ризику). При підвищенні витрат на удосконалення обладнання тех­нічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має міні­мум, коли створено необхідне співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятно­го ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирі-шено рахувати в межах 10"...10" (смертельних випадків люд" -рік"), а вели­чина 10" є максимально прийнятим індивідуальним ризиком.

Досягнути «нульового» ризику не можливо. Якщо витрати на змен­шення ризику в одній області збільшувати, то грошей на зменшення ризику в іншій області буде не вистачати і в цієї області ризик буде збільшуватися. Наприклад: розглянемо загальний ризик в технічній області і в соціально-економічній, в умовах обмеженого фінансування. Якщо збільшувати фінан­сування в технічній сфері, наприклад, для удосконалення автомобіля - зміни­ти шини, удосконалити гальмуючі пристрої, вбудувати подушки безпеки та інше, то в умовах обмеженого фінансування, зменшуються витрати в соціа­льно-економічній сфері: погіршиться навчання водіїв, контроль за станом їх здоров'я, медичне обслуговування, поліпшення умов праці і ризик в цій обла­сті зросте.

Визначити мінімальний (min), тобто сумарний ризик можна за допомо­гою математичних методів:

(1)

Min значення функції можна визначити дорівнюючі першу похідну до «0», тобто

(2)

де х - кількість коштів, які витрачені на технічне удосконалення, тобто

(3)

Ризик класифікується на мотивований (виправданий) і немотивований (невиправданий). У випадках виробничих аварій, пожеж, з метою рятування людей, які постраждали від аварій, тощо, людині доводиться йти на ризик. Виправданість такого ризику пов'язана з необхідністю надання допомоги по­терпілим людям, бажанням урятувати від руйнування цінне обладнання чи споруди підприємства. Невиконання з боку робітників правил безпеки, тех­нологічних процесів, невикористання засобів захисту і таке інше формують невиправданий ризик, що, як правило, складає передумови виникнення травм і аварій на виробництві.

У технічній сфері поняття ризику ви­значають дещо інакше в порівнянні зі зви­чайними оцінками. Так, за ризик мають кількісну характерис­тику дії небезпек, які формуються за конк­ретною діяльністю людини, чи інакше -кількість смертельних випадків, випадків за­хворювання, тимчасо­вої та стійкої непра­цездатності (інвалід­ності), які спричинені дією на людину конк­ретної небезпеки і на­лежать до певної кі­лькості жителів (робі­тників).

У багатьох джерелах запропоновано формулювання ризику як величи­ни, що визначає добуток величини події на міру можливого її початку.

Одним із методів оцінки ризику є метод порівняння цієї ризикованої ситуації з аналогічною, що мала місце в минулому. Таке порівняння дає більш надійні вихідні передумови.

Загроза безпеки людей найчастіше складається з багатьох складових ризику, наприклад з основного існуючого ризику, ризику як результату по­милок, і ризику, на який ідуть свідомо під час відповідних подій.

Усі групи рішень, що беруть відповідно до змісту ризиків, складаються з трьох варіантів: зменшення ризику; мінімізація ризику; оптимізація ризику. Методи визначення ризику:

а). Інженерний - спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек та ймовірний аналіз.

б). Модельний - базується на моделювання впливу небезпек на людину і на групи людей.

в). Експертний - ймовірність небезпек визначається спеціалістами – експертами.

г). Соціологічний - базується на опитуванні населення.

д). Статистичний - базується на статистичних даних прояву небезпек.

За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:

(4)

де R - ризик за певний період часу;

п - кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі);

N - теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об'єкта.

Управління ризиком передбачає проведення різних заходів з метою зниження реалізації потенційних небезпек. Це складний процес в якому мож­на виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Принципи зменшення ризику

законодавчі орієнтуючі управлінські технічні організаційні

Законодавчі принципи - закріплені законом правила, що забезпечують прийнятий рівень безпеки.

Орієнтуючі принципи - основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною ба­зою.

Технічні принципи - спрямовані на безпосереднє відвернення дії не­безпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.

Управлінські принципи - плановість, контроль, підбір кадрів, відпові­дальність.

Організаційні принципи - принципи, за допомогою яких реалізується науково обґрунтовані рішення щодо зменшення ризику.