Сучасна економічна теорія.

Напрями:

1 неокласичний;

2 кейнсіанський;

3 інституційно-соціологічний;

4 марксистський.

Неокласичний напрям сформувався у протистоянні з марксизмом ще у 70-ті роки XIX ст. і відстоює ідею мінімального, опосередкованого втручання держави в економіку. Концепція „граничної корисності" — коли вартість то­вару визначається суб'єктивно споживачем і зумовлена корисністю гранич­ного (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу (гранич­ну) потребу в ньому. Англійський економіст Алан Маршалл (1842 - 1924) І український учений Михайло Туган-Барановський (1865 - 1919) стверджува­ли, що необхідно об'єднати теорію трудової вартості і теорію „граничної ко­рисності".

Нині неокласичний напрям представлений двома теоріями - монетаризмом і неолібералізмом. Представник монетаризму Мілтон Фрідман ствер­джує, що державне регулювання економіки повинно обмежуватися контролем над грошовою масою, кількістю грошей в обігу. Неоліберальна теорія (Фрідріх-Август фон Хаєк - 1899 - 1992) відстоює принципи вільної ринкової економіки, виступає проти моделі змішаної економіки.

Кейнсіанський напрям (Джон Кейнс - 1883 - 1946). Він стверджував, що без активного втручання держави в економіку капіталістичний лад не може існувати. Він обґрунтував необхідність державного регулювання суку­пного попиту і сукупності пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів, зокрема збільшення державних інвестицій, зниження відсоткової ставки під час кризи.

Інституційно-соціальний напрям, або інституціоналізм стверджує дум­ку, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний відбір інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації. Інститутами за сучасних умов вважають корпорації, державу, профспілки та ін., а вирішальними факторами розвитку - техніку, науково-технічний про­грес. Засновник інституціоналізму є американський економіст Торстейн Веблен (1857 - 1929), який звинувачував підприємців у надмірному прагненні до наживи, до придушення ними конкуренції, обмеження випуску товарів та ін.

Сучасні представники інституціоналізму американські вчені Гардінер Мінз (1896 - 1982), Джон Гелбрейт (народився у 1908 р) вважають, що в кор­порації відбувається відокремлення власності від процесу її управління, а отже - від влади. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є стве­рдження необхідності участі трудящих у розподілі власності та управлінні виробництвом.

Марксистський напрям. Сучасні марксисти виступають за синтез тру­довою теорії вартості та позитивних сторін концепції граничної корисності з урахуванням вирішальної ролі першої, за плюралізм типів і форм власності, в тому числі приватної, за умови домінування трудової колективної та держав­ної власності; за оптимальне поєднання ринкових та державних важелів ре­гулювання економіки при переважанні державних; визнають роль функціо­нуючих капіталістів у створенні вартості й додаткової вартості.