Європейська інтеграція

Одцщц із провідних напрямків зовнішньої', політикуУкраїни є участь у загальноєвропейському процесі і. зокрема, в процесі європейської інтеграції.

З 1902 р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ — Гельсінський Заключний акт. Це стало свідченням визнання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних стосунків і безпеки в Європі. На початку грудня 1994 р. на, зустрічі глав держав і урядів НБСЄ в Будапешті лідери чотирьох.країн — України, СЩА, Великої Вританн та Росії — підпирали Меморандум про гаранти безпеки України. У ньому три ядерні дерйсави підтвердили свої зобов'язані иова& еати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, утримуватися від загрози чи використання сили щодо України. З 1 січ£ я 1995 р, ЯБСЄ стала постійнодіючою організацією — ОБОЄ, важливим едемет-ом.загальноєвропейського дому.

9 лщт& тада 1995 р. Україна — першою з країн СНД — офщШно вступила д* Ради Європи (РЄ). Це надало їй можливість брати участь у шіробленні спільної пз.т; тики європейських держав щодо прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до.загальноєвропейських вимфв,.'

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе певнізобов'язаніїЯ» що стосуються насамперед приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі; виконання рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам України, наближає її до стандартів демократичного суспільства. Для контролю за виконанням взятих Україною зобов'язань запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ щодо прав людини. За період з 1$$М5 до 2004 р. Україна неодноразово опинялась у ситуації, коли їй загрожувало виключення з РЄ за невиконання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином упливала на імідж

України та на її відносини з європейськими державами; Це також негативно відбивалося на євроінтеграційних прагненнях України*

Важливе значення для європейської інтеграції України має співробітництво з Європейським Союзом (ЄС). У 1992 р. Україна долучилась до співробітництва з європейськими фінансовими організаціями, ставши, зокрема* членом Європейського банку реконструкції і розвитку, створеного для допомоги країнам Східної Європи у подоланні комуністичного минулого. Українське керівництво проголосило стратегічною метою всїуп до ЄС. У1994 р. була-підписана, а в 1998 р. набула чинності Угода про партнерство і іпів-робітництво між Україною і ЄС У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі й інвестицій; створення умов для взаємовигідного спіцр0бітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України щодо зміцнення демократії та розвитку її економічного потенціалу, завершення переходу до ринкової економіки. Загальну стратегію ЄС щодо України було затверджено у 1999 р.

У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна — ЄС». Основними питаннями, що обговорювалися, були надання Україні статусу країни з ринковою екоіів-мілою і асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи саміту було прийнято рішення що У країна, не відповідає, вимогам ЄС і не потрапляє до хвилі д розширення у 2004 і 2007 рр. У 2003 р. Україні було надано статус «країни —-сусіда ЄС». Щоб зменшити негативні наслідки від вступу в ЄС сусідів України, з ними було укладено угоди дро спрощення візового режиму. У 2905 р. почався новий етап у співробітництві з ЄС. Нове українське керівдицяр) на чолі з Президентом Д Ющенком спрямувала феі зусилля на дщяіненнщ^сщратегічноїмети — вступ & о ЄС, Основними кроками на цьому шляху є такі: подання заявки на вступ до ЄС; надання Україні статусу кра^щ^рцмковою економікою; вступ до Світової організації торгівлі (СОТ); початок переговорного процесу про умови вступу; набуття асоційованого членства в організації; вступ до організації. Україна бере на іще зобов'язання затзвєчити свободу слова, розвиток громадянського суспільства, |> ахи, ст прав і свобод громадян, розв'язання важливих економічних і соціальних проблем, ц; об *? а$лкзятись до європейських цінностей і стандартів.