Види інформаційного забезпечення аудиту

Найбільш цінною інформацією для аудитора є дані первинних, звітних документів, бухгалтерських регістрів, головної книги, фі­нансової і статистичної звітності, внутрішнього аудиту (контро­лю). Крім того, аудитори використовують інформацію зовнішніх джерел: постачальників, покупців (дебіторів, кредиторів), банків­ських установ, фондів, страхових компаній, податкових органів. Ос­новним джерелом інформації при здійсненні аудиту є також зако­нодавчі, інструктивно-нормативні та довідкові матеріали, дані пере­вірок з боку контрольно-ревізійних органів, міністерств і відомств, органів самоврядування.

Досліджуючи літературні джерела зарубіжних і вітчизняних вчених — економістів з питань інформаційного забезпечення ауди­ту, приходимо до висновку, що цій проблемі в основному і достат­ньою мірою приділили належну увагу професори М. Білуха та В. Рудницький.

Так, наприклад, професор М. Білуха розрізняє професійну інформацію, нову, релевантну, законодавчу, планову і норматив­но-довідкову, договірну, організаційно-управлінську і фактогра­фічну і, насамкінець — економічну.

Коротко зупинимося на цих видах інформаційного забезпечен­ня аудиту (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація інформаційного забезпечення

Професійна інформаційна комунікація ґрунтується на контак­тах аудиторів.

Професійна інформаційна комунікація працівників аудиту є трьох видів:

— робоча — між членами аудиторської бригади під час здійснення перевірок;

— інформаційна пряма — дослідження інформації про стан об'єктів контролю та поведінки їх у процесі господарської діяль­ності суб'єктів підприємницької діяльності;

— інформаційна непряма — вивчення нормативно-правових актів, що регулюють поведінку об'єктів аудиту, методичних вказівок та інструкцій щодо аудиту і службового листування;

— інформаційна опосередкована — дослідження даних про господарську діяльність суб'єктів господарювання та зіставлення їх з даними підконтрольного підприємства, спеціальної літерату­ри, радіо-телекіноінформації.

Вивчають відомості про стан і зміни об'єктів аудиту або відпо­відності їх нормативно-правовим актам.

Усі види інформації інформатика розглядає як документи, які розрізняють за змістом і особливостями узагальнення інформації.

За ступенем пізнавальності інформацію в аудиторському про­цесі поділяють на нову, що відображає новизну рішення чи об­ґрунтовує причину недоліків, і релевантну, що раніше була в ана­логах, тобто прототипі (звітності про господарську діяльність під­приємства).

За змістом інформаційне забезпечення аудиту поділяють на законодавче, планове, нормативно-довідкове, договірне, техноло­гічне, організаційно-управлінське і фактографічне.

Законодавче — сукупність законів, які регулюють суспільні відносини. Окрему групу становлять нормативно-правові акти, які приймає законодавча влада (Укази Президента України, постано­ви і розпорядження Уряду України) з питань економічного і соці­ального розвитку країни.

Планове і нормативно-довідкове — сукупність інформації, що є в планах економічного і соціального розвитку підприємства; норми і нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансо­вих ресурсів; утворення фондів економічного стимулювання, ці­льових витрат тощо.

Договірне — господарські угоди, контракти з суб'єктами гос­подарювання, складені аудитором (договори на поставку сирови­ни, товарів тощо).

Технологічне — технічна документація із технології виробниц­тва продукції, міжнародні й національні стандарти, технічні умо­ви якості продукції, проектно-кошторисна документація й інші дані, що використовуються в аудиті.

Організаційно-управлінське — складається із структури під­приємства, яке підлягає аудиту, його юридично-правової самостій­ності.

Фотографічне — сукупність даних економічного характеру про факти (операції), які відбулися, відображені в обліку і звітності про діяльність підприємства.

Отже, класифікація інформаційного забезпечення спрямована на всебічне інформування працівників, зайнятих у аудиті, про стан і зміни об'єктів аудиту.

Є ще економічна інформація, яка відображає діяльність ланок секторів економіки (підприємств, об'єднань тощо) з допомогою натуральних, умовних і вартісних вимірників і фіксується в доку­ментах, дисках.

Економічний показник — інформаційна сукупність із мінімаль­ним складом реквізитів (ціна, назва, розмір, номенклатурний номер, одиниця тощо).

Є оперативна і поточна інформація (первинна), вхідна і вихідна.