Д. Б. Ельконіна

Відбувається закономірне чергування одного віку (в якому у дітей по переважно розвиваються потреби і мотиви) з іншими віком (коли у дітей формуються конкретні операції тієї чи іншої діяльності). Так, в дитинстві в емоційному спілкуванні з близьким дорослим виникають потреби і мотиви ділового співробітництва та засвоєння предметного світу, які реалізуються в предметної діяльності в ранньому віці, коли й складаються відповідні операції.

Але в дошкільному віці в ігровій діяльності переважно розвиваються потреби і мотиви тієї діяльності, яка стає провідною в наступному, молодшому шкільному віці. Тому два певних суміжних віки як би зчеплені один з одним, і ця «зчіпка» (або, кажучи словами Д. Б. Ельконіна, «епоха») відтворюється протягом усього дитинства (або періодично повторюється).

Таким чином, Д. Б. Ельконін висловив припущення, що закономірність випереджаючого розвитку орієнтування в порівнянні з виконавчою частиною діє не тільки у функціональному, а й у віковому розвитку психіки: в процесі розвитку дитини спочатку відбувається освоєння мотиваційної сторони діяльності, а потім - операціонально-технічної. З точки зору Д. Б. Ельконіна, періодично виникає розрив між рівнем розвитку операційної та мотиваційної сторін діяльності, одна виривається вперед і випереджає іншу, і необхідно змінити діяльність, щоб відстаюча сторона досягла необхідного рівня розвитку. Рушійні сили розвитку пов'язані з протиріччям, яке складається в процесі оволодіння дитиною мотиваційної та предметної сторонами діяльності.

Гіпотеза періодичності в психічному розвитку дитини, сформульована Д. Б. Ельконіна, творчо розвиває ідеї Л. С. Виготського, вона пояснює формування у дитини не тільки пізнавальної, але і мотиваційно-потребнісної сфери особистості, освоєння дитиною світу людей і світу предметів, розкриває механізм саморуху в психічному розвитку.