Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Паренхіматозні дистрофії
|
|
Паренхіматозні дистрофії - це прояви порушень обміну речовин у високоспеціалізованих паренхіматозних клітинах.
Локалізація – це паренхіма внутрішніх органів (серце, печінка, нирки та ін.). Паренхіматозні дистрофіїхарактеризуються нагромадженням у цитоплазмі білків, жирів та вуглеводів, що супроводжується зниженням функції ферментних систем та появою певних структурних змін у клітинах.
При всіх паренхіматозних дистрофіях переважають порушення клітинних механізмів трофіки. Ці дистрофії виявлені практично при всіх захворюваннях людини і завжди супроводжуються недостатністю функції відповідного органу.
У залежності від порушень того чи іншого виду обміну, паренхіматозні дистрофії розподіляють:
Білкові дистрофії (диспротеїнози):
- зерниста;
- гіаліново-крапельна;
- гідропічна;
- рогова;
- спадкові диспротеїнози.
Жирові дистрофії (ліпідози):
- набутого характеру;
- спадкового характеру (системні ліпідози).
Вуглеводні дистрофії:
- виникають при порушенні обміну глікогену;
- виникають при порушенні обміну глікопротеїдів.
Паренхіматозні білкові дистрофії
Порушення білкового обміну
Білкам належить найважливіша роль у життєдіяльності організму. Вони виступають у ролі структурних елементів клітини, забезпечують транспорт біологічно активних речовин, виконують функції ферментів і гормонів, створюють осмотичний тиск плазми та інших рідин, є потенційним енергетичним резервом.
Значних запасів білків в організмі немає, тому вони повинні постійно синтезуватися з амінокислот, що надходять з їжею.
Добова потреба в білках - близько 120 г. У США цей показник розраховують: 1 г білка на 1 кг ваги тіла.
Білки становлять 45-50% від маси тіла людини. Вміст азоту у складі білків стабільний (16%). Цей факт використовують для визначення азотистого балансу, що є діагностичним показником гомеостазу білків в організмі.
Для цього порівнюють кількість азоту, що надійшов в організм, з кількістю азоту, виведеного з організму. В нормі ці дві величини рівні. За добу здорова людина споживає і виводить 12-14 г азоту.
Позитивний азотистий баланс зустрічається в дітей у процесі росту, при вагітності, відгодовуванні, лікуванні чоловічими статевими гормонами.
Негативний азотистий баланс виникає під час голодування, проносу, при масивних опіках, розпаді пухлин, нирковій недостатності, тиреотоксикозі, отруєннях фосфором, миш’яком, сулемою. Інфекційна гарячка супроводжується так званим токсигенним розпадом білка, який відбувається під впливом продуктів життєдіяльності мікроорганізмів.