Вправи для розвитку уяви

1. Реальність: саме заняття, педагог, студенти тощо. Вимисел: заняття відбувається в кабінеті ректора інституту. У подальшому ми опускаємо поняття " реальність" і наводимо тільки вимисел.

2. Заняття відбувається в салоні пароплаву в морі.

З. Заняття відбувається вночі.

4. Заняття відбувається влітку (навесні, восени, взимку).

5. Аудиторія, в якій відбувається заняття, — це місце історичних подій, або ж сюди прилітали інопланетяни. Треба розповісти, що тут відбувалося.

6. Учасники сидять у напівколі. Перший бере чистий аркуш паперу й розповідає про " картину", яку він " бачить" (уявляє) на папері. Відтак передає аркуш партнеру, той продовжує, й так до останнього студента.

Студент, отримавши будь-яку із зазначених вище вправ (завдань), повинен дофантазувати запропонований йому вимисел, тобто виправдати, чому саме вночі? На пароплаві? В кабінеті ректора тощо? В кожному окремому випадку необхідно вимагати від учнів конкретно окреслювати пропоновані обставини. Педагог у процесі виконання вправ повинен допомагати студентам постановкою запитань: чому? де? коли? та ін. Це завжди розворушує уяву та активізує фантазію студентів. Крім цього, вправи не повинні виконуватися формально.

Будь-яка вправа повинна мати конкретний смисл. Особливо це має стосунок до цієї тематики.

7. Студенти по черзі, по два чи три речення або фрази, розповідають імпровізаційно вигадувану ними історію. Тему пропонує педагог.

Дуже корисно виконувати цю вправу за такими розділами (темами), пройденими у попередньому теоретичному курсі: а) педагогічні здібності; б) педагогічні вміння; в) акторські здібності тощо.

8. Скласти розповідь із дієслів. Кожний з учасників вправи використовує тільки дієслова, складаючи розповідь на запропоновану викладачем або студентами тему. Розповідь має бути послідовною та логічною. Після складання розповіді хтось із учасників " нормально" розповідає про почуте, використовуючи отриману інформацію.

9. Умови попередньої вправи, але розповідь складають за допомоги прикметників.

10. Викладач пропонує учню той чи той предмет. Студент, уважно з ним ознайомившися, розповідає " історію" цього предмета.

11. Розглянувши запропоновану педагогом репродукцію не дуже відомої картини, треба розповісти, як би розвивалася дія далі, якби герої картини ожили.

12. Знайти серед знайомих людей прототипи відомих персонажів літературних творів. Розповісти про них.

13. Пропонуються два чи три предмети, але тепер, крім попереднього завдання (умови десятого завдання), необхідно вигадати зв'язок між запропонованими предметами.

Викладач будує певну композицію із предметів, заздалегідь підготовлених або наявних в аудиторії. Наприклад, таку: на столі стоїть пляшечка з ліками, поряд лист, склянка з водою, повалений стілець на підлозі та ін. Тим, хто навчається, пропонується уявити події, які немовби тут відбулися. Далі студенти будують композиції для своїх товаришів.

15. Придумати й логічно пов'язати дві дії:

§ шукати — знищити;

§ підслухати — читати;

§ розглядати — подерти та ін.

16. Скласти розповідь, використовуючи назви дій (дієслова) і предметів (іменники), в якій ці слова стали б поворотними (подієвими) моментами дій:

§ збиратися — телефон;

§ чекати — лялька;

§ знищувати — квіти та ін.

17. Одна група учасників (" звукооператори") розташовується так, щоб друга група (" слухачі") не бачила їхніх облич. " Звукооператори" по черзі імітують різні звуки, наприклад:

1. Шум зливи.

2. Нявчання кішки.

3. Шелестіння дерев.

4. Кукурікання півня.

5. Цокіт ратиць коня.

6. Рохкання свині.

7. Гуркіт потяга та ін.

По завершенні вправи (звуків) " слухачам" пропонується логічно ув'язати сприйняте в одній розповіді й уявити картину чи подію (дію), яка немовби відбувалася.

18. Педагог пропонує тим, хто навчається, абревіатури, наприклад МАЛС, КІГА, ШАРП та ін., студенти дають свої тлумачення (розшифровку) тієї чи тієї абревіатури.

19. Учасники поділяються на дві групи по 5 — 7 осіб. Перша група запрошує одного студента з другої групи й повідомляє йому задумане слово так, щоб його товариші з другої групи не почули. Після цього цей студент " показує" його своїм товаришам за допомоги міміки, жестів, пантоміміки тощо. Студенти з другої групи відгадують слово, вимовляючи свої варіанти вголос. Щойно слово відгадане, таке саме завдання розв'язує й перша група.

20. Ведучий називає предмет, наприклад, " крокодил", один учасник намагається перелічити всі предмети, які мають асоціативний стосунок до крокодила, наприклад, " шкіряний гаманець, річка, Єгипет, пустеля, огірок" та ін. Далі педагог вимовляє наступне слово, відтак включається інший студент і т.д.

21. Те саме, тільки навпаки. Педагог називає кілька ознак предмета, а учасники відгадують, який саме предмет мається на увазі.