Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Суть, основні напрямки та зміст індивідуальної виховної роботи.






Починаючи розгляд першого учбового питання доцільно з”ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота.

Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретної виховної задачі.

Принципи індивідуальної виховної роботи:

o повсякденної уваги до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;

o зв¢ язку виховання підлеглого з життям країни, з задачами бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;

o єдності індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;

o дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості;

o конкретності, скерованості на певного військовослужбовця;

o цілеспрямованості у досягненні певних задач виховання;

o оперативності, можливості проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;

o планомірності, заздалегіть продуманої системи індивідуального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

- визначення цілей і задач;

- планування;

- визначення хто і з ким індивідуально працює;

- навчання практиці індивідуально-виховної роботи;

- вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;

- організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу;

- аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію плану.

 

Офіцер повинен розуміти, що індивідуальна виховна роботи це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей вояка шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів з постійним урахуванням реакції на них і досягнутих результатів.

Індивідуально-виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують наступні ознаки:

- вона має конкретні педагогічні цілі;

- проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів;

- є компонентом комплексного підходу;

- проводиться постійно і скрізь;

- здійснюється усіма методами і засобами;

- проводиться у постійній відповідності з принципами виховання.

Структура індивідуальної виховної роботи включає:

§ глибоке вивчення воїна, якого виховують, як особистості;

§ визначення програми виховної роботи з ним;

§ використання усіх засобів, методів і форм виховання;

§ направлення зусиль усіх вихователів та колективу на воїна;

§ постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.

 

Структурно зміст цієї роботи включає взаємозалежні етапи; підготовчий, цілеспрямований педагогічний вплив і результативний.

У ході підготовчого етапу прапорщику необхідно визначити, що і як вивчати в особистості підлеглого, спрогнозувати перспективи її розвитку, вибрати найбільш доцільні засоби, форми і методи досягнення поставлених цілей.

Реалізуючи план індивідуально-виховної роботи з підлеглим, командир різними засобами і методами педагогічної взаємодії з військовослужбовцем (впливу на нього) домагається його активної участі у самовдосконаленні.

По завершенні оцінюються результати вивчення і педагогічного впливу на підлеглого. У цей період відбуваються діагностика і коректування виховної діяльності самого начальника.

 

Які ж дані про підлеглих необхідно знати командиру? До головних з них можна віднести наступні:

Ø загальні біографічні дані: призвище, ім¢ я, по-батькові, рік народження, соціальний та сімейний стан, умови, в яких виріс, вчився, виховувався, чим займався до служби, коло друзів, знайомих;

Ø моральні якості: рівень свідомості, відношення до військового обов¢ язку, виконання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, слухняність і виконавчість, відношення до товарищів, колективу та до служби;

Ø психічні особливості: тип особистості, характер, темперамент, здібності, схильності, вольові якості, увага, пам¢ ять, мовлення, захоплення тощо;

Ø стан здоров¢ я: фізичний та психічний розвиток, витривалість, рівень загартування, опірність організма до простудних захворювань тощо.

 

Звичайно, спільна служба сама по собі сприяє вивченню підлеглих, і офіцер, навіть не займаючись спеціально цим питанням, буде багато знати про них. Такий процес носить стихійний характер і потребує тривалого часу. Інтереси ж військової праці потребують, щоб командир скоріше вивчив підлеглих.

 

Вивчення воїна як особистості – це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Воно має за мету виявити:

v позитивні риси і якості воїна, на які необхідно спертися у виховній роботі;

v якості, які необхідні в службі, але розвинуті в нього недостатньо;

v якості, які є негативними і можуть перешкоджати виховній роботі.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал