Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Суть, основні напрямки та зміст індивідуальної виховної роботи.
Починаючи розгляд першого учбового питання доцільно з”ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота. Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретної виховної задачі. Принципи індивідуальної виховної роботи: o повсякденної уваги до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок; o зв¢ язку виховання підлеглого з життям країни, з задачами бойової і гуманітарної підготовки військового колективу; o єдності індивідуального і колективного впливу на особистість воїна; o дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості; o конкретності, скерованості на певного військовослужбовця; o цілеспрямованості у досягненні певних задач виховання; o оперативності, можливості проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях; o планомірності, заздалегіть продуманої системи індивідуального впливу на військовослужбовця. Система індивідуальної виховної роботи включає: - визначення цілей і задач; - планування; - визначення хто і з ким індивідуально працює; - навчання практиці індивідуально-виховної роботи; - вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу; - організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу; - аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію плану.
Офіцер повинен розуміти, що індивідуальна виховна роботи це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей вояка шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів з постійним урахуванням реакції на них і досягнутих результатів. Індивідуально-виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують наступні ознаки: - вона має конкретні педагогічні цілі; - проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів; - є компонентом комплексного підходу; - проводиться постійно і скрізь; - здійснюється усіма методами і засобами; - проводиться у постійній відповідності з принципами виховання. Структура індивідуальної виховної роботи включає: § глибоке вивчення воїна, якого виховують, як особистості; § визначення програми виховної роботи з ним; § використання усіх засобів, методів і форм виховання; § направлення зусиль усіх вихователів та колективу на воїна; § постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.
Структурно зміст цієї роботи включає взаємозалежні етапи; підготовчий, цілеспрямований педагогічний вплив і результативний. У ході підготовчого етапу прапорщику необхідно визначити, що і як вивчати в особистості підлеглого, спрогнозувати перспективи її розвитку, вибрати найбільш доцільні засоби, форми і методи досягнення поставлених цілей. Реалізуючи план індивідуально-виховної роботи з підлеглим, командир різними засобами і методами педагогічної взаємодії з військовослужбовцем (впливу на нього) домагається його активної участі у самовдосконаленні. По завершенні оцінюються результати вивчення і педагогічного впливу на підлеглого. У цей період відбуваються діагностика і коректування виховної діяльності самого начальника.
Які ж дані про підлеглих необхідно знати командиру? До головних з них можна віднести наступні: Ø загальні біографічні дані: призвище, ім¢ я, по-батькові, рік народження, соціальний та сімейний стан, умови, в яких виріс, вчився, виховувався, чим займався до служби, коло друзів, знайомих; Ø моральні якості: рівень свідомості, відношення до військового обов¢ язку, виконання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, слухняність і виконавчість, відношення до товарищів, колективу та до служби; Ø психічні особливості: тип особистості, характер, темперамент, здібності, схильності, вольові якості, увага, пам¢ ять, мовлення, захоплення тощо; Ø стан здоров¢ я: фізичний та психічний розвиток, витривалість, рівень загартування, опірність організма до простудних захворювань тощо.
Звичайно, спільна служба сама по собі сприяє вивченню підлеглих, і офіцер, навіть не займаючись спеціально цим питанням, буде багато знати про них. Такий процес носить стихійний характер і потребує тривалого часу. Інтереси ж військової праці потребують, щоб командир скоріше вивчив підлеглих.
Вивчення воїна як особистості – це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Воно має за мету виявити: v позитивні риси і якості воїна, на які необхідно спертися у виховній роботі; v якості, які необхідні в службі, але розвинуті в нього недостатньо; v якості, які є негативними і можуть перешкоджати виховній роботі.
|