Зміст лекції. 1.В історії філософської думки існує проблема існування індійської філософії, т.т

1. В історії філософської думки існує проблема існування індійської філософії, т.т. актуальним є питання: Чи можна взагалі?

Для розуміння ролі філософії в індійській культурі необхідно ознайомитися з її історичними та релігійними передумовами:

- між XIV – XII ст. до н.е. етнічні групи з області між Карпатами та Уралом стали проникати на територію долини р. Інд (зараз частина Північного Пакистану);

- називали вони себе «аріями» (в перекладі з санскр. «благородний», «володар»);

- впливали на місцевих мешканців – дравідів (арапська індійська цивілізація біла відкрита в 20-х рр.. XX ст.);

- суспільне життя характеризувалося конфліктом між аріями і дравідами, пов'язаний з запровадженням аріями кастової системи (брахманів, або ведійських жерців; воїнів та благородних; ремісників та землеробів; нижня 4-а каста включала тих, хто був невільним, згодом були введені нові касти, до складу яких могли входити і неарії);

- релігія була об'єднуючою арієв силою. Вона зафіксована в древніх санкськрітських текстах, які називаються Веди (біля 1200 – 800 рр. до н.е.). Веди – виражали давній арійський світогляд, який характеризувався наступними ідеями: боги асоціювалися з природними силами; Космос і Хаос знаходилися в стані війни між собою; перемога в цій битві богів не гарантована раз і назавжди; в боротьбі проти Хаоса боги потребують допомоги та підтримки людей; жертви і ритуали, що правильно виконуються, суттєво підтримують космічний порядок. Веди важно назвати філософією, вони представляли собою сукупність гімнів, міфологічних текстів, збірник записів, в якому відображувалося не тільки духовне життя, але й соціально-економічне, класова (соціальна структура). Веди написані віршами і прозою. До складу «Вед» входять «саліхіти» - 4 збірника віршованих гімнів, молитов, заклинань, проза.

- Упанішади (біля 800 – 300 рр. до н.е.) – критичне осмислення ведійського світогляду. Можливо вони виражали протест проти деяких сторін арійської культури. Новітні дослідження знаходять в них вплив неарійських тенденцій. Упанішади проголошують нове релігійне і метафізичне вчення. Якщо Веди переважно вміщують в собі гімни, то Упанішади відповідно аргументи.

- сам термін «Упанішади» означає процес навчання мудрецем своїх учнів. З часом цей термін став позначати й філософський текст, який виражає зміст, що передається в цьому процесі. В певній мірі сенс «Упанішад» можна уподібнити Платонівським діалогам.

основні ідеї «Упанішад»: першопочатково існує «брахман», тобто абсолютний, всеохоплюючий, об’єктивний або божественний початок (відповідь на питання: звідки, від кого ми?), який ототожнюється із «атманом» - незмінною і субстанційною основою, що відрізняється від усвідомлюючого Я («его»). «Атман» - глибока сутність людини. Деякі з Упанішад передбачають, що «атман» тотожний «брахману» (відповідь на питання: хто ми?). Атман людини вічно поновлюється. Цикл, що вічно поновлюється і ув’язнений між народженням і смертю називається «сансара». Саме в такому циклі поновлюється знову і знову найбільш глибока сутність людини (атман). Сансара нагадує карусель, що постійно обертається, а люди тільки переходять з однієї кабінки цієї каруселі в іншу, тобто народжуються в тій чи іншій формі, наприклад, тварини, комахи, навіть чогось неорганічного. «Форма кабінки», форма в якій ми відродися в наступного житті, залежить від дій людини, тобто її карми. Ідея вічного «хороводу» народження і смерті покладена в основу вчення про переселення душ живих істот, що передбачає їхнє відродження після смерті – «реінкарнації» (це лат. слово, а по гр.. – «метемпсихоз»). Весь цей процес «сансари - рінкарнації» буде тривати до тих пір, поки людина не буде робити те, що повинна, а саме: навчиться «знаходити самого себе» за допомогою особистих зусиль! Істина знаходиться не поза нами, будь то в тексті або в природі, вона усередині нас. Як бачимо, філософи «Упанішад» розвернулися спиною до світу, їх метою стала аскетична втеча від світу. Коли людина віднайде самої себе, тоді вона позбавиться від сансари. Шлях позбавлення від вічного циклу перевтілень називається в Упанішадах – «мокша». Звільнитися від бажань та контролювати карму можна, якщо наші дії будуть охоплені вогнем знання. Цього можна досягнути аскетизмом і йогою. Тільки так людина, що прагне звільнення від карми отримає спасіння – мокша.

Упанішади стверджують, що космос проникнутий справедливістю, тобто ми живемо в світі, де кожний отримує те, на що заслуговує. при цьому завжди є можливість опинитися в кращому положенні в наступному житті. Вся недосконалість і страждання в світі є результатом власних діянь людини!!! Належність до тієї чи іншої касти визначає те, що є «добрим» чи «поганим» для людини (відповідь на питання: що треба робити? (етичне, тобто моральне питання)) Людина заслуговує свою приналежність до певної касти своїми діями в попередньому житті. Отже, моральна причинність пов’язана з реінкарнацією, яка в свою чергу пов’язана з кармою та невмінням людини віднаходити саму себе.

- Брахмани - своєрідний коментар до «Вед», де важлива увага приділяється тлумаченню вічного сенсу ритуалу.

Таким чином, особливості давнього індійського світогляду:

1. Індійський світогляд розчиняє особистість в ланцюгу кармінних трансформацій.

2. Важливими виступають проблеми дії, в т.ч. мови та мислення, бажання, пристрасті. Наша форма існування в наступному житті буде відображати наші пристрасті і бажання цього (теперішнього) життя. Наприклад, сучасна людина західноєвропейської орієнтації схожа на гусеницю, яка пожирає і переварює те, що все зустрічається на її дорозі. Той, хто мав бажання гусениці, стане нею в наступному житті. Гусениця - це образ ненаситної пристрасті до все більшому і безперервному вжитку. Тому, щоб не стати гусеницею, слід уникати властивих їй дій і бажань.

3. Моральна причинність пов’язана із реінкарнацією на відміну від європейської філософії.

4. Філософи «Упанішад» розвернулися спиною до світу, їх метою стала аскетична втеча від світу.

5. Мета звільнення від карми і досягти кінцевого спасіння – мокши – для багатьох із нас не досягнута. Наша «сутність» ризикує відродитися в різній подобі.

6. Мораль і соціальна система взаємно підтримують одне іншого. Кармічна філософія підкреслює, той, хто робить добро и бажає добра, відродиться кращою істотою в наступному житті, або перейде в більш високу касту.

7. Принципи «Вед», «Упанішад», «Брахманів» стали основою таких світоглядних систем, як брахманізм, бхавагатизм, буддизм, джайнізм.

8. Для індійського світогляду характерний органічний процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії.

Найбільш поширеним терміном давньої індійської філософії, який адекватний давньої грецькому «філософія» є «даршан». Термін «даршан» позначає філософські школи, філософські системи давньої Індії. В давній Індії існували наступні філософські школи (даршан)[1]:

Йога