Значення води в житті рослин

Всі життєві процеси в рослинах нормально проходять лише при достатній кількості води. Вона розчиняє поживні речовини і сприяє переведенню їх у засвоюваний рослинами стан, змінює концентрацію солей ґрунтового розчину. Вода є основною складовою частиною трав. У фазі кущення трави містять до 85 %, а наприкінці вегетації - 20-25 % води. Для утворення одиниці сухої речовини трави витрачають 450-750 частин води. Завдяки транспірації регулюються процеси асиміляції і дисиміляції; завдяки випаровуванню води регулюється тепловий режим. При нестачі води уповільнюється утворення нових пагонів, скорочується площа листя і знижується врожай. Отже, регулювання водного режиму є одним із завдань інтенсивного луківництва.

Залежно від відношення рослин до умов зволоження вони ділять­ся на мезофіти, ксерофіти і гігрофіти.

Мезофіти - поширені в умовах середнього зволоження, мають широке і не м'ясисте, не опушене або слабо опушене листя. Поширені на Поліссі і в Лісостепу. Це стоколос безостий, костриця лучна, і тимофіївка лучна, грястиця збірна, пажитниця багаторічна і 6агатоквіткова, райграс високий; конюшини (лучна, гібридна, і повзуча), люцерна посівна, еспарцет посівний, чина лучна та ін.

Ксерофіти - ростуть при високій температурі повітря і нестачі вологи в грунті, здатні переносити ґрунтову і атмосферну посуху. Мають добре розвинену кореневу систему, меншу листову поверхню, яка часто опушена і має восковий наліт, та дуже розвинену механічну тканину. Поширені в сухих степах і інших зонах на сухих грунтах. Більшість із них має високий осмотичний тиск. Це ковили, костриці борозниста і овеча, келерія струнка, саксаул, жузгуни, агави, очиток та ін.

Гігрофіти - ростуть в умовах надмірного зволоження. Відзначаються великим ростом, широким листям і слабкою кореневою системою. Продихи розміщені на обох боках листя і не закриваються.

Мають незначну кормову цінність. Це – осоки струнка і дерниста, ситник, комиш озерний, хвощ багновий.

Поряд з гігрофітами є гідрофіти, які ростуть у воді. Це частина ситників, лілійні та деякі злакові. Очеретянку звичайну, кінник лучний, бекманію звичайну, тонконіг болотний відносять до перехідних від мезофітів до гігрофітів, а житняки (гребінчастий і гірський), люцерну жовту - до перехідних видів від ксерофітів до гідрофітів.

По відношенню трав до затоплення водою розрізняють такі групи: довгочасно стійкі - витримують затоплення понад 40 днів (очеретянка звичайна, лисохвіст лучний, бекманія звичайна, пирій повзучий, піка болотна); середньостійкі - витримують затоплення від 15-30 днів (костриця лучна, тимофіївка лучна, тонконіг лучний, чина лучна, ко­нюшина гібридна); малостійкі - 10-15 днів (грястиця збірна, райграс високий, пажитниця багаторічна, люцерна посівна, конюшина лучна). Проти підтоплення ґрунтовими водами стійкі костриця червона, лисохвіст лучний; нестійкі - стоколос безостий, пирій повзучий, жит­няки, райграс високий.