Мотивація та стимулювання в туризмі.

Мотивація — це робота менеджера, направлена на активізацію співробітників фірми в плані підвищення ефективності їх праці для досягнення як особистих цілей, так і цілей фірми. При розгляді даного питання менеджмент орієнтується на два аспекти цієї проблеми: мотивацію (мотиви) подорожей і мотивацію трудових стосунків.

Мотиви подорожей. Мета поїздки (мотив, який спонукає людину подорожувати) — це причина, за відсутності якої дана поїздка не відбулася б. Інформація про мету подорожі потрібна перш за все для того, щоб правильно розділити туристські ринки на сегменти і визначити цільові ринки, покладені в основу розробки моделі управління туристськими потоками і маршрутами.

- Фізична мотивація. Фізична мотивація підрозділяється на відпочинок, лікування і спорт. Якщо має бути відновлене здоров'я, вирішальним чинником буде оздоровлення, лікування. Якщо під час відпустки в першу чергу шукають розвантаження і рух для тіла, то у такому разі найважливішою фізичною мотивацією є спорт.

- Психологічна мотивація. Головна психологічна мотивація подорожі — бажання піти від повсякденної рутини і побачити що-небудь нове, необхідність зміни обстановки і розслаблення. До психологічної мотивації відноситься також і зміна вражень. Обидві ці мотиваційні групи — фізична і психологічна — представляють особливий інтерес, як для сучасного туризму, так і для ефективного менеджменту.

- Міжособова мотивація. За значимістю услід за фізичною і психологічною мотиваціями слідує міжособова мотивація. Багато людей шукають під час поїздки необхідні їм соціальні контакти. Вони прагнуть завести стосунки з іншими мандрівними або познайомиться з місцевими жителями. Велике значення в цій групі мотивацій займають відвідини друзів, знайомих, родичів.

- Культурна мотивація. Знайомство з іншими країнами, з їх звичаями, традиціями і мовами стоїть в даній групі на першому місці. Далі слідують інтерес до мистецтва, відвідини спортивних заходів, а також релігійні причини.

- Мотивація престижу і статусу. Для групи туристів з такою мотивацією характерне те, що вони здійснюють подорожі з метою розвитку своєї особи. Крім того, основна мета мандрівників цієї групи — добитися загального визнання і утримати його. Розвиток особи найчастіше пов'язаний з професійною підготовкою, а також з підвищенням кваліфікації або перепідготовкою.

Мотивація трудових стосунків. У цьому сенсі мотивація розглядається як сукупність стимул-реакцій, які спонукають працівників до активної трудової діяльності, тобто після проведення організаційних заходів менеджер повинен забезпечити успішне виконання роботи. У цих цілях використовуються:

а) стимулювання, тобто спонукати працівників до активної діяльності за допомогою зовнішніх чинників (матеріального і морального стимулювання);

б) власне мотивування, тобто створення у працівників внутрішньої спонуки до праці. Головними тут є зацікавленість в праці, потреба в трудовій активності і задоволеність від неї. Це свідчить про те, що поведінка людини завжди мотивована. Він може працювати старанно, з натхненням і ентузіазмом, а може і ухилятися від роботи. Поведінка особи може мати і будь-які інші прояви. Завжди слід шукати мотив поведінки людини.