Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Середній рівень тестових завдань






ПМК. Тетовий контроль для перевірки знань студентів з курсу «Основи філософський знань». 3 курс.

Середній рівень тестових завдань

Тема 1: Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві (59 питань)

1. Слово «Філософія» в буквальному перекладі з грецької мови означає:

а) любов до істини;

б) любов заради любові;

в) любов до смерті;

г* любов до мудрості;

д) любов до страждання

 

2. Світогляд – це

а*найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе, своїх претензій і намірів щодо світу та шляхів реалізації цих намірів (життєвих програм);

б) система поглядів на світ;

в) сукупність знань людини про себе в існуючому світі;

г) своєрідна інтегративна цілісність знання й цінностей, розуму, чуття, інтелекту й дії, критичного сумніву і свідомої переконаності;

д) сукупність знання, ідеалів, принципів, цінностей, досвіду, емоцій, самосвідомості, волі, при допомозі яких визначається позиція людини в суспільстві.

 

3. Структура світогляду передбачає наявність в ньому рівнів:

а) поняття;

б* світосприйняття;

в* світорозуміння;

г) судження;

д) світо заперечення

 

4.Світогляд як систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця в ньому людини, виконує насамперед функцію

а* інтеграції пізнавальної, ціннісної, спонукально-діяльної установок людської життєдіяльності;

б) компенсації недоліку знань людини в окремо взятій сфері інформацією з інших сфер діяльності;

в) нейтралізації страху перед невизначеністю світу і оточення людини;

г) ізоляції людини від розмаїття існуючої дійсності, в зв’язку з усвідомленням нею своєї унікальності, несхожості з існуючим;

д) інтерпретації, пояснення людині всього, що відбувається в ній самій і в її оточенні

 

5. За способом свого існування світогляд поділяється на

а* груповий;

б* індивідуальний;

в) дитячий;

г) особистісно зрілий;

д) молодіжний

 

6. За ступенем та чіткістю самосвідомості світогляд поділяється на

а* життєво-практичний;

б* теоретичний;

в) буденний;

г) корпоративний;

д) науковий

 

7. Будь-який світогляд, незалежно від того, як він структурується чи класифікується, об’єднує наявність

а* переконання;

б) пліток;

в) гіпотез;

г) теоретичних моделей суспільства;

д) афектів


8. У формування життєвої позиції людини приймають участь:

а) переконання;

б) переконання і уявлення;

в) переконання, уявлення і ідеї;

г) переконання, уявлення, ідеї і почуття;

д* переконання, уявлення, ідеї, почуття, опосередковані досвідом особистості

 

9. Найважливішими категоріями світогляду виступають поняття

а* «світ» і «людина»;

б) «світ» і «Бог»;

в) «природа» і «людина»;

г) «Бог» і «людина»;

д) «людина» і «суспільство»

 

10. Світогляд за самою своєю суттю є універсальним і практичним, оскільки орієнтує людину на

а) вирішення найважливіших проблем тваринного існування;

б* вираження основ поведінки людини та сенс її життя;

в) постійну працю, яка виснажує людину;

г) занурення в себе;

д) поступове відречення від світу

 

11. Історичним формами (типами) світогляду є

а) фантастика;

б* міфологія;

в* релігія;

г* наука

д) аніме

 

12.. Слово «Міфологія» в буквальному перекладі з грецької означає:

а* «слово», «сказання»;

б) наперед дане знання;

в) казка, придумане людиною щось;

г) відновлення зв’язку людини з Богом;

д) любов до краси

 

13. Міфологія – це

а* первісна світоглядна форма, сукупність космогонічних і космологічних, теогонічних, антропогонічних і антропологічних, етичних міфів;

б) сукупність екзотеричного знання, яка покликана забезпечити далеко не легкі вимоги існування людини на перших щаблях історичного буття;

в) збірник казок, прислів’їв, приказок народу;

г) категорія уяви людини;

д) форма філософської спекуляції, яка не є істинним способом пізнання

 

14. Історично першою формою самосвідомості, котра відокремлюється від практики є

а* міф;

б) релігія;

в) наука;

г) філософія;

д) мистецтво

 

15. Для міфологічного світогляду характерно

а* антропоморфізм;

б) аніме;

в) татуювання;

г) товарно-ринкові відносини;

д) критичність мислення;

є) примітивність


 

16. Синкретизм – це

а) характерна риса міфологічного світогляду;

б) неподільність людини й природи;

в* філософська і культурологічна категорія, яка характеризує особливий тип поєднання різнорідних елементів, факторів в цілісність, коли безліч елементів не втрачає своєї своєрідності в єдності, а єдність не дозволяє елементам перейти в стан хаосу;

г) нерозчленованысть людини;

д) пусте поняття

 

17. Антропоморфізм – це

а) ототожнення природних сил зБогами;

б* своєрідний перенос структурних частин організму людини на явища та предмети оточуючого людину світу;

в) олюднення сил природи;

г) ототожнення Бога з людиною;

д) ототожнення людини з тваринами

 

18. Тотемізм – це є

а* усвідомлення роду як колективної особи, переконаність у наявності спільного предка;

б) визнання існування спільного природного предка у людини і природи;

в) віра в існування потойбічного світу;

г) заперечення існування природного предка людини;

д) визнання людського предка у природи

 

19.Анімізм– це

а) оживлення всього існуючого;

б* наділення всього існуючого людською здібністю емоційно реагувати, одухотворення усього живого;

в) визнання існування Душі Всесвіту;

г) віра в безсмертя душі людини;

д) наділення душею рослин

 

20. Тип світогляду і образ дій, які визначаються поклонінням Вищому Початку, прагненням об’єднатися з ним, служити його ідеалам, називається

а* релігія;

б) культ;

в) навіювання;

г) магія;

д) манія

 

21. Головною ознакою релігії є

а* віра;

б) існування Бога;

в) вимога правильно виконувати людиною ритуал і приносити жертви;

г) догматизм;

д) існування потойбічного світу

 

22.Особливостями релігійного світогляду є

а) чітке бачення суб’єкту і об’єкту;

б) відділення людини від світу і навіть протиставлення її світу;

в* роздвоєння світу на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний;

г) розуміння земного світу як помилки Творця;

д) виникнення ілюзорного світу, який недоступний органам чуття і розуму

є) утопічність


 

23. Головне завдання релігійного світогляду – це

а) обґрунтування зв’язку індивіда з родом;

б* досягнення єдності з Богом як втілення святості та абсолютною цінністю;

в) розвиток світорозуміння людини;

г) виклик своєрідного ентузіазму, тобто життєвої енергії, яка надає людині сили для життя і діяльності;

д) підготовка людини до сприйняття теологічного знання

 

24. Слово «рефлексія» в буквальному перекладі з латині означає

а* віддзеркалення, звернення назад;

б) реакція на певну дію, суб’єкт, об’єкт;

в) спосіб дії людини;

г) абстрагування від чогось;

д) зажуреність в себе

 

25. Вперше здійснив спробу прояснити зміст поняття «філософія»

а* Піфагор (580-572 – 500-490 рр. до н.е.);

б) Геродот (484 – 425 рр. до н.е.);

в) Платон (428-427 – 347 рр. до н.е.);

г) Сократ (470 – 399 рр. до н.е.);

д) Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.)

 

26. В різноманітті інтерпретацій визначень змісту поняття «філософія» виділяють групи поняття філософії:

а* античну (Геродот, Піфагор, Геракліт, Платон, Аристотель);

б) модерністську;

в) київську світоглядно-гуманістичну (В. Шинкарук, В Табачковський, В. Ярошовець, І. Бичко та ін..);

г) національну (І. Огородник, О. Кульчицький, Б. Цимбалистий, М. Шлемкевич та ін..);

д) універсальну (М. Конрад, В. Татаркевич та ін.)

 

27. Серед концепцій визначення предмету філософії особливе місце займає

а* концепція розпочкування предмету філософії;

б) концепція виведення предмету філософі з інших предметів існуючих наук;

в) майєвтична концепція;

г) формаційна концепція;

д) синтетична концепція

 

28. Предметом філософії є

а) світ;

б) буття;

в) людина;

г) природа;

д* загальне в системі «світ і людина».

 

29. Особливість предмету філософії в тому, що вона вивчає

а) виключно природу;

б) тільки суспільство;

в* вивчає світ і людину разом;

г) Бога;

д) культуру людства

 

30. І. Кант сформулював основні питання буття людини, тим самим визначив предмет філософії, а саме:

а) що таке світ?

б* що я можу знати?

в* що я повинен робити?

г* на що я можу сподіватися;

д) що таке студент?

 

 


31. Філософія – це

а) система поглядів людини на світ в цілому і на відношення людини до цього світу (І. Надольний);

б) одне з найважливіших надбань людської культури;

в) епоха, осягнена розумом (Г.В.Ф. Гегель);

г) наука про першопричини та першооснови буття (Аристотель);

д) одна з форм суспільної свідомості, що розвинулася десь близько 2, 5 тисячоліть до н.е. на базі первісної міфології, успадкувавши значною мірою в процесі розкладу останньої її світоглядні функції (І. Бичко);

є* наука про універсальні закони і принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу, наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення

 

32. Філософія відрізняється від міфу

а* акцентом на рефлексію;

б) універсальним характером;

в) зорієнтованістю на людину;

г) прагненням до пізнання Бога;

д) емоційністю

 

33. Філософія відрізняється від релігії

а* критичним ставленням до світу і людини в ньому;

б) догматичним характером пізнання;

в) обожненням сил природи;

г) атеїзмом;

д) оптимізмом

 

34. Філософія відрізняється від міфології та релігії

а* своїм раціонально-теоретичним підходом до світу;

б) художньо-образним світосприйняттям;

в) вірою в сили Людини;

г) сакральним відношенням до авторитетних текстів;

д) радикальним фідеїзмом

 

35. Правильна послідовність періодів розвитку європейської філософії

а) античність, середньовічна філософія, Ренесанс, філософія Нового часу, сучасна філософія;

б) середньовічна філософія, Ренесанс, сучасна філософія;

в) антична філософія, середньовічна, філософія епохи Відродження (Ренесансу), філософія Нового часу, філософія Просвітництва, сучасна філософія;

г* антична філософія, середньовічна, Ренесанс, філософія Нового часу, філософія просвітництва, Німецька класична філософія, сучасна філософія;

д) філософія Нового часу, сучасна філософія, античність, філософія Просвітництва

 

36. Психофізичний аспект головного питання філософії є питання про співвідношення

а) буття та мислення;

б) матерії і свідомості;

в) сутності і явища;

г* душі і тіла;

д) серця і розуму

 

37. Предмет і об’єкт філософії – це

а) жінка і її місце в світі;

б) природа та її закони;

в) суспільно-історичні закони і принципи;

г* світ і людина як цілісність;

д) Бог і ноуменальний світ

 

38. Філософія і світогляд співвідносяться таким чином:

а) філософія – частина світогляду;

б) світогляд – частина філософії;

в* філософія є світогляд;

г) філософія – теоретична основа світогляду;

д) філософія не є світогляд

 

39. Функції філософії поділяються на групи:

а) світоглядну;

б) методологічну;

в) теоретичну;

г) практичну;

д* світоглядну і методологічну

 

40. Основні світоглядні функції філософії:

а) гуманістична;

б) соціально-аксіологічна;

в* гуманістична, соціально-аксіологічна, культурно-виховна, пояснювально-інформаційна;

г) інтерпретаторська, критична;

д) конструктвино-аксіологічна, логіко-гносеологічна

 

41. Основні методологічні функції філософії:

а) евристична;

б) координуюча;

в* евристична, координуюча, інтегруюча, логіко-гносеологічна;

г) компенсаторна;

д) евристична, регулююча, інтегруюча

 

42. Натурфілософія – це

а) особливе філософське вчення про фауну;

б) фізика;

в* філософія природи, споглядальне тлумачення природи, яку розглядають у її цілісності;

г) світоглядна позиція Дж. Бруно;

д) синонім екології

 

43. Метафізика – це

а) назва трактату Аристотеля;

б* умоглядна, спекулятивна філософія, яка не спираючись на узагальнення конкретних наук, в рамках свого предмета задає, окреслює предмети конкретних наук;

в) філософська позиції софістів;

г) синонім філософії;

д) пусте поняття

 

44. Метод в буквальному перекладі з грецької мови означає

а* шлях;

б) засіб;

в) знаряддя праці;

г) спосіб дії;

д) функція

 

45. Спосіб побудови та обґрунтування систем філософських та наукових знань, сукупність (послідовність) прийомів, засобів, операцій, механізмів, за допомогою яких організується і оптимізується пізнавальна діяльність людини, називається

а* метод;

б) методологія;

в) пізнання;

г) практична діяльність;

д) суспільно-корисна праця

 

46. Найбільш відомими методами філософського пізнання є

а* діалектика і метафізика;

б) діалектика і софістика;

в) майєвтика і діалектика;

г) герменевтика і філоменологія;

д) феноменологія і діалектика

 

47. З позицій метафізики і в природі, і в суспільстві, і в духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують

а) взаємнопов’язано;

б) відокремлено;

в* відокремлено, без взаємного органічного зв’язку, вони не розвивається;

г) в взаємній залежності;

д) довільно

 

48. Метод філософії, який визнає універсальний зв’язок усіх явищ природного, соціального і духовного вимірів дійсності та розвиток її, називається

а) майєвтичний;

б) герменевтичний;

в) феноменологічний;

г* діалектичний;

д) філософський

 

49. Питання про співвідношення матерії і свідомості, світу і людини, природи і духу Ф. Енгельс назвав

а) другорядним питанням філософії;

б* основним питанням філософії;

в) одним із багатьох питань філософії;

г) методологічним питанням;

д) науковим питанням

 

50. Відповідаючи на питання: що первинно, матерія або свідомість (Бог)? – філософи поділяються на

а* матеріалістів і ідеалістів;

б) дуалістів і позитивістів;

в) атеїстів і віруючих;

г) оптимістів і песимістів;

д) гностиків і апологетів

 

51. Відповідь на питання: чи можна пізнати світ? – поділяє філософів на

а) скептиків і оптимістів;

б* агностиків і гносеологічних оптимістів;

в) матеріалістів і дуалістів;

г) оптимістів і циніків;

д) добрих і поганих

 

52. В середині філософської системи знань, як її ядро, виділяються розділи:

а) філософська онтологія;

б) гносеологія;

в* онтологія, гносеологія, методологія, аксіологія, антропологія;

г) фізика, логіка, етика;

д) теоретичний, практичний, творчий (Аристотель);

є) теологічний, природничий, антропологічний (Ф. Бекон)

 

53. Онтологія – це вчення про

а) буття;

б* про сутність буття, форми, фундаментальні принципи та категорії;

в) про природу;

г) про все існуюче на Землі;

д) про існування людини

 

54. Методологія – це вчення про

а* методи, засоби організації пізнавальної діяльності людини;

б) науку;

в) про світ;

г) про пізнання світу;

д) про людину


 

55. Аксіологія – це

а) вчення про мораль;

б) вчення про мистецтво керувати державою;

в* вчення про цінності;

г) про вибір людини

 

56. Розділи філософії, які вивчають загальні закони, принципи і правила мислення, називаються:

а* логіка і гносеологія;

б) аксіологія і логіка;

в) онтологія і праксеологія;

г) філософська антропологія і гносеологія;

д) наука і етика

 

57. Прикладні аспекти філософського знання:

а) онтологія;

б) праксеологія;

в) гносеологія;

г* філософія медицини;

д) аксіологія

 

58. Особливість філософських проблем полягає в тому, що вони є

а) аристократичні;

б) відносні;

в* вічні;

г) аксіологічні;

д) надуманні

 

Тема 2: Філософія і медицина Стародавнього Світу (106 питань)

59. Перша сакрально-релігійна міфологія та протофілософія виникла на території цивілізацій:

а* арійської;

б) слов’янської

в) російськоїї;

г) китайської;

д) української

 

60. Центрами виникнення сакрально-релігійної міфології та філософії є географічні регіони:

а* Центральна Азія і півострів Індостан;

б) Євразія;

в) Північна Європа;

г) Західна Африка;

д) Центральна і Південно-Східна Азія

 

62. Цивілізація, на території якої вперше виникла релігійно-міфологічна протофілософія:

а) індійська

б) арійська;

в) харіпська (харапська);

г* китайська;

д) римська.

 

63. Філософські вчення вперше оформилися на території цивілізації:

а) арійської (п-ів Індостан);

б) слов’янська (Євразія);

в* китайська (Центральна і Південно-Сзідна Азія);

г) давньоримська (Євразія);

д* давньогрецька (Середземномор’є)


 

64. Перші оформлені філософські вчення виникають на території давніх цивілізацій в:

а) до I тис. до н.е.;

б) в II тис. до н.е.;

в* в VI-V cт. до н.е.;

г) в VII ст. до н.е.;

д) не виникали взагалі

 

65.. Центри локалізації філософської думки виникають в історичний період розвитку людства:

а) первіснообщинний;

б* рабовласницький;

в) феодальний;

г) капіталістичний;

д) сучасний

 

66.. Харктерними рисами давньоіндійської філософії є:

а) неавтохтонність;

б) нетрадиціоналізм (нетрадиційність);

в) атеїстичність;

г* високий суспільний статус філософії і вплив філософських ідей на розвиток культури;

д* поєднання раціоналізму і містицизму та етичний характер

 

67.. Поняття, яке близьке за змістом до давньогрецького поняття «філософія», використовується в давньоіндійській філософії для позначення філософських шкіл (або направлень)

а) сутра;

б* даршан;

в) школа;

г) пурва-міманса;

д) академыя.

 

68.. Період в розвитку індійської філософії:

а* ведичний (до VI –V ст. до н.е.);

б) неокласичний (VI ст. до н.е. – перша половина I тис.);

в) протокласичний (перша половина I тис. - XVIII ст);

г) палеолітичний (від появи людини до 10 тис. до н.е.);

д) індуїзм (XIX – сьогоднішній час)

 

69. Джерела індійської філософії:

а) Велесова книга;

б) Біблія;

в) Авеста;

г) слов’янські міфи;

д* Упанішади.

 

70. Традиційно усі філософські школи (даршани) Давньої Індії діляться на:

а) ортодоксальні;

б* астіка;

в* настіка;

г) неортодоксальні;

д) санкх’я;

е) веданта.

 

71. Для всієї давньоіндійської філософії характерно світосприйняття:

а) анімістичне;

б* антропоморфне;

в) сакральне;

г) магічне;

д) наукове


 

72. Найбільш цінний спосіб передачі філософської мудрості серед даршан є

а) письмовий;

б) мовчання;

в) медитація;

г* усний на мові Священного знання – санскриті;

д) усний на будь-якій мові

 

73. В процесі навчання на Сході учнем сприймається від вчителя

а) теорія;

б) практичні знання;

в) техніка самовдосконалення;

г) методика філософського діалогу і дискусії;

д* весь образ життя вчителя, що є продовження його вчення

 

74. Серцевина вчення або кананізований короткий початковий текст називається в давньоіндійській філософії:

а* сутра;

б) есенція;

в) канон;

г) догма.

д) ядро

 

75. До астіки належать даршани:

а* санкх’я;

б* йога;

в* веданта;

г* н’яя;

д* вайшешика;

е* міманса;

ж) джайнізм;

з) буддизм;

и) чарвака;

к) адживіка.

 

76. Ортодоксальний напрямок давньоіндійської філософії представлений кількістю шкіл:

а) 2;

б) 3;

в* 6;

г) 8;

д) 10

 

77. Неортодоксальна група давньоіндійських шкіл представлена даршанами:

а) санкх’я;

б* буддизм;

в* джайнізм;

г* чарвака-локаята;

д) міманса

 


 

78. Брахмани – це

а* релігійно-філософські тексти, часу Ригведи, біля 1500 р. до н.е.;

б) сеекта;

в) каста жреців в Даній Індії;

г) літературний пам’ятник ведійської культури;

д) давньослов’янській пам’ятник

 

79. «Будда» в релігійно-філософському вченні буддизма означає:

а* просвітленний;

б) вождь;

в) гуру;

г) ім’я людини;

д) прізвище індійського принца

 

80. Школа класичної індійської філософії яка має більше практичний, ніж теоретичний характер:

а* йога;

б) вайшешика;

в) санкх’я;

г) веданта;

д) чарвака-локаята

 

81. Поняття, яке в якості вихідного в свою філософію водить буддизм, в зв’язку з чим філософія буддизму вважається песимістичною:

а* страждання;

б) біль;

в) доля;

г) смерть;

д) хвороба

 

82. Дуалістична філософська школа Давньої Індії, яка визнає одночасно два початки сущого – Пурушу і Пракріті:

а) йога;

б) н’яя;

в) міманса;

г* санкх’я;

д) вайшешика.

 

83. «Трипітака» в буквальному перекладі з санскриту означає:

а* три корзини (кошика);

б) три ящика;

в) три збірника;

г) саліхіти;

д) три частини

 

84. Джерела китайської філософії:

а) «Книга пісень Соломона»;

б* «Книга історії» (Ши цзин);

в* «Книга змін» (І цзин);

г) «Велесова книга»;

д) літописи.


 

85. Основні філософські школи Давнього Китаю:

а) перипатетики;

б) школа неоплатоніків;

в) школа стоїків;

г* конфуціанство;

д* даосизм;

е) школа скептиків;

ж) школа академіків;

з* легізм (школа закону).

 

86. Філософське вчення, засновником якого був Лао-Цзи:

а) раціоналізм;

б* даосизм;

в) дуалізм;

г) аскетизм;

д) емпіризм

 

87. Принцип «у вей» означає:

а) внутрішне звільнення від будь-якої егоїстичної діяльності;

б) людина дозволяє Дао керувати собою;

в* відмова від порушення власної природи і природи всього сущого;

г) непримушення, невтручання;

д) бездіяльність

 

88. Дао має образ

а* води;

б) порожнечі;

в* флейти;

г) тиші;

д) водограю

 

89. Енергії, які лежать в основі живої і неживої природи, складають їхню єдність, зумовлюють їхню боротьбу, взаємопроникливість, взаємодоповнення:

а* сексуальная енергія (Інь);

б* чоловіча енергія (Ян);

в) енргія води;

г) енергія землі;

д) енергія вогню

 

90. Духовним центром людини в китайській філософії є

а) разум;

б* серце;

в) кишковик;

г) голова;

д) статеві органи

 

91. Серед головних умов досягнення довголіття в Китаї відсутнє

а* вегетеріанство;

б) заняття спортом;

в) заняття медитацією;

г) голодування;

д) аскетизм

 

92. Філософсько-етичне вчення, яке було проголошене державною релігією Китаю

а) моїзм;

б) легізм;

в* конфуціанство;

г) номіналізм;

д) даосизм

 

93. Принципи, які різко протирічать принципам конфуціанства:

а) формування кооперативного стилю життя;

б* формування незалежного стилю мислення;

в) гуманність;

г) справедливість;

д) благорозумність;

є) раціональність

 

94. Прикладом для керівництва суспільством виступають відносини поміж

а* батьком і сином;

б) матір’ю і дочкою;

в) чоловіком і дружиною;

г) літньою людиною і молодою людиною;

д) дітьми

 

95. Філософська щкола Давнього Китаю, яка стверджувала, що людина за своєю природою зла

а) моїзм;

б* легізм;

в) конфуціанство;

г) даосизм;

д) натурфілософи

 

96. Ознаки досконалої, блалгородної людини за конфуціанством:

а* жень;

б) Дао;

в) сансара;

г) дхарма;

д) гуни;

е) сумління.

 

97. Найстарший представник китайської філософії

а) Кун-Цзи (латинизоване Конфуцій) (551-479 рр. до н.е.);

б) Лао- Цзи (літня дитина) (579-499 рр. до н.е.);

в) Мен-Цзи (468-376 рр. до н.е.);

г* Чжуан-Цзи (369-286 рр. до н. е.).

98. Поняття «антична філософія» об’єднує філософію

а* давніх греків і даніх римлян;

б) давніх слов’ян і візантійців;

в) аріїв та друїдів;

г) індусів і іудеїв;

д) арабів і азіатів.

 

99. Становлення античної філософії в Стародавній Греції відбулося в

а* VI-V ст. до н.е.;

б) IV-VIII ст. н.е.;

в) IX-XV ст. н.е.;

г) V-I ст. н.е.;

д) I-II тис. н.е.

 

100.Відповідно до зміну об’єкту і задач античної філософії виділяють 5 періодів античної філософії:

а* натурфілософський (космологічний) (VI ст. до н.е. – середина V ст. н.е.);

б* антропологічний (друга половинаV ст. до н.е. – кінець V ст. н.е.);

в* класичний (VII-V ст. до н.е.);

г) систематичний (V – IV ст. до н.е.);

д) етичний (III ст. до н.е. – I ст. н.е.;

є* (римський) релігійний (I – VI ст. н.е.).

 

101.Світоглядна позиція, ключовим понятяннм якої виступає категорії «матерії», називається ________________________________________________________________.(правильна відповідь: матеріалізм)

 

102.Матеріалізм – філософське вчення, яке визнає первинність:

а* буття;

б* природи;

в) ідеї;

г) душі;

д) духу.

 

103.На пострадянському просторі і досі поширена формула, яку на початку ХХ століття дав В. І. Ленін в єдиній своїй філософсько-публіцистичній праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (1908):

а* матерія – філософська категорія для позначення об’єективно існуючого світу, який копіюється, фотографується і відображається нашими органами чуття;

б) матерія – це лат.materia - деревина як будівельний матеріал, речовина;

в) матерія – це весь навколишній світ;

г) матерія – це найбільш розповсюджена чуттєво-конкретна речовина, що вважається першоосновою всього існуючих у світі (субстанційний підхід);

д) матерія – це корінь, джерело руху світу.

 

104. Античний матеріалізм на початковому етапі розвитку називається «стихійним» в зв’язку з тим, що

а* матерія як субстанція ототожнювалася філософами з тією чи іншою стихією (вода, повітря, вогонь, земля і т.п.);

б) філософи відрізнялися наївністю при роз’язанні важливих питань щодо світі і людини в ньому;

в) в Давній Греції був низкий рівень розвитку знань про природу, сусільство і людину;

г) переважна більшість давньогрецьких філософів були не знайомі з філософією учених-дослідників природи у фундаментальних проблемах філософії;

д) пояснити особливість давньогрецьького матеріалізму.

 

105.Першим філософом Заходу називають

а* Фалеса (625-547 рр. до н.е.);

б) Пифагора (близько 584-500 рр. до н.е.);

в) Сократа (469-399 рр. до н.е.);

г) Протагора (481-411 рр. до н.е.);

д) Платона (427-347 рр. до н.е.).

 

106.Вперше про Фалеса як філософа згадує

а) Платон (427-347 рр. до н.е.);

б* Аристотель (384-322 рр. до.н.е.);

в) Парменід (близько 540-470 рр. до н.е.);

г) Геракліт (540-480 рр. до н.е.);

д) Демокріт (близько 460-370 рр. до н.е.).

 

107.Одним із перших, хто зайнявшись філософією, вважав началом усіх речей конкретно-чуттєве, безпосередньо дане, був

а) Геракліт;

б) Піфагор;

в* Фалес;

г) Анаксімен;

д) Анаксімандр.

 

108.Натурфілософський період античної філософії представлений філософами:

а* Фалес, Анаксимандр, Анаксимен;

б) Гомер і Гессіод;

в) Плотін і Ямліх;

г) Тіт Лівій і Лукрецій Кар;

д) Сократ, платон, Арістотель.


 

109.Іонійські філософи війшли в історію під назвою

а) досократики;

в) перші науковці;

в* фізики, або фісіологи;

г) натурфілософи;

д) перші мудреці.

 

110.Іонійські філософи сприймали як живе, саморухоме ціле

а* світ, природу, космос;

б) світ, людину, космос;

в) природу, людину, Бога;

г) світ, людину;

д) суспільство, людину, природу.

 

111.Основна опозиція натурфілософського періооду античної філософії – це протистояння

а) хаосу і космосу;

б) батьків і дітей;

в) учителів і учнів;

г* учення Геракліта Ефеського і філософів елейської школи Парменіда і Зенона;

д) вчення софістів і філософії Сократа.

 

112.Головне питання першого періоду античної філософії:

а) звідки все?

б* з чого все складається?

в) що первинне: світ чи людина?

г) що робити?

д) як стати щасливим?

 

113.Першоосновою всього вважав вогонь

а* Геракліт;

б) Фалес;

в) Сократ;

г) Анаксимен;

д) Платон.

 

114.Філософ, який прийшов до думки про універсальність змін у світі, про бороотьбу протилежностей як джерело всього сущого, про сховану гармонію світу як внутрішню тотожність протилежностей

а) Фалес;

б* Геракліт;

в) Анаксимандр;

г) Анаксагор;

д) Емпедокл.

 

115.Логос – розумна, діалектична необхідність, яка керує світом, вважав

а) Анаксимен;

б) Епікур;

в) Марк Аврелій;

г) Гегель;

д* Геракліт.

 

116.Логос- це внутрішня структура вогню, його міра, хто його пізніє, той навчиться розкривати в множинності єдине, вважав

а) Сократ;

б) Аристотель;

в) Плотін;

г* Геракліт;

д) Демокріт.


 

117.Чуттєво-конкретне буття, за Гераклітом, – це

а* гра вогю з самим собою;

б) ілюзія;

в) вічна сутність;

г) тіні і пил;

д) копії ідей.

 

118.Геракліт вважав, що пізнати Логос можна тільки

а* розумом;

б) органами чуття;

в) нічим не можна пізнати;

г) за допомогою Божої Благодаті;

д) спогляданням.

 

119.Засновник елейської школи:

а* Парменід (540-470 рр. до н.е.);

б) Зенон (480-430 рр. до н.е.);

в) Емпедокл (490-430 рр. до н.е.);

г) Аристипп (народ. Біля 435 р до н.е -?);

д) Антисфен (444-368 рр. до н.е.).

 

120.Парменід вчив, що існує тільки

а* буття;

б) людина;

в) Бог;

г) природа;

д) порожнеча (Шун’я).

 

121.Філософ, який вперше ввів поняття «буття»:

а) Зенон;

б) Гіппій більший;

в) Платон;

г) Аристотель;

д* Парменід.

 

122.Парменід вважав, що буття є

а) нерухоме, вічне;

б* нерухоме, вічне, досконале, єдине;

в) тотожнє людині;

г) мінливе, множинне;

д) вічне.

 

123.За Парменідом, віщий критерій буття

а) здатність розуму утворювати поняття,

б) здатність людини мислити буття;

в* здатність розуму утворювати поняття і мислити буття;

г) перевіряємість;

д) впливати на органи чуття людини.

 

124.Першою філософською спробою сформулювати метафізичне розуміння природи було вчення

а) Геракліта;

б) Емпедокла;

в) Піфагора;

г* Парменіда;

д) Августина.

 

125.«Буття і думка про буття тотожні», - вчив _____________________________________.(правильна відповідь: Парменід)

 

126.Філософ, який проголошував основними характеристиками буття нерухомість, незмінність, відсутність генезису -

а* Зенон;

б) Анаксимен;

в) Фалес;

г) Геракліт;

д) Сократ.

 

127.Учень Парменіда, автор апорій «Дихотомія», «Ахіл», «Стріла, що летить» -

а* Зенон;

б) Ксенофант;

в) Платон;

г) Піфагор;

д) Левкіпп.

 

128.Аргументи, які дозволяють викрити внутрішні протиріччя в аргументації противника, називаються __________________________________________________________________.(правильна відповідь: апорія)

 

129.Першооснова світу за Фалесом – це ___________________________________________. (правильна відповідь: вода)

 

130.Першооснова світу за Анасимандром – це ______________________________________. (правильна відповідь: апейрон)

 

131.Першооснова світу за Анаксименом – це _______________________________________. (правильна відповідь: повітря)

 

132.Мілетська школа давала відповідь про основу сущого в дусі

а* матеріалізму;

б) ідеалізму;

в) суб’єктивного ідеалізму;

г) об’єктивного ідеалізму;

д) емпіризму.

 

133.Філософські школи Давньої Греції, які одні із перших намагалися вирішити питання про ідеальну форму існуючого –

а) мілетська;

б) ефеська;

в* елейська;

г* піфагорійська;

д) гедоністична.

 

134.Філософи космологічного періоду (перший період античної філософії), які прагнули відповісти на питання про причину руху:

а*Емпедокл, Анаксагор, Демокріт;

б) Лао-цзи, Ге Хун;

в) Сократ, Платон, Аристотель;

г) Ф, Енгельс, К. Маркс;

д) Піфагор, Емпедокл, Фалес.

 

135.Представляє життя природи як циклічний процес, в якому періодично перемагають Любов чи Ворожнеча:

а* Емпедокл;

б) Анаксагор;

в) Сократ;

г) Конфуцій;

д) Чжу Сі.

 

136.________________ вводить поняття «гомеомерії»для позначення фундаментальних частинок світобудови, які приводить і упорядковує в рух – Нус (або Розум).(правильна відповідь: Анаксагор)

 

137.Філософи, які зробили спробу створити систему, яка пояснить світ і вирішить основні проблеми філософії досократовського періоду –

а) матеріалісти;

б* атомісти;

в) гностики;

г) ідеалісти;

д) елеати.

 

138.Поняття, що п перекладі з грецької, означає «те, що не ділиться»

а* атом;

б) гомеомерія;

в) ідея;

г) монада;

д) кварка.

 

139.В якості першопочатку всього сущого атомісти вводять поняття:

а) атом;

б) дхарма;

в* атом і порожнеча;

г) буття і небуття;

д) ідея і матерія.

 

140.Демокріт вважав, що все має свою необхідну __________________________________.(правильна відповідь: причину)

 

141.Філософська рефлексія античності зміщується на проблему людини завдяки діяльності філософів

а* софісти і Сократ;

б) кінікі і кіренаїки;

в) академіки і неоплатоніки;

г) перипатетики і академіки;

д) ідеалісти і матеріалісти.

 

 

142.Автор вислову: «Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і неіснуючих, що вони не існують» -

а* Протагор;

б) Горгій;

в) Гіппій;

г) Продік;

д) Сократ.

 

143.Поняття, яке означає відностність і умовність людського пізнання, ________________.(правильна відповідь: релятивізм)

 

144.Все в світі, навіть істина і знання, відносні і умовні, вважає

а* релятивізм;

б) ревеляціонізм;

в) гілозоїзм;

г) майєвтика;

д) діалектика.


 

145.Філософ, який розглядав людське самопізнання як джерело будь-якого істинного знання і філософії -

а) Протагор;

б* Сократ;

в) Платон;

г) Аристотель;

д) М. Шелер.

 

146.Діалектика Сократа включає в себе:

а* діалог, іронія, майєвтика;

б) диспут без аргументації;

в) індукція і визначення;

г) мовчання і недіяння;

д) любов і дружба.

 

147.Філософ, який говорив, що «Знає те, що нічого не знає» та закликав «Пізнай самого себе»-

а) Горгій;

б* Сократ;

в) Епікур;

г) протагор;

д) Евклід.

 

148.Групи філософів, що більш менш цілісні в своїх установках і посилалися на Сократа як на свого вчителя

а* Сократичні школи;

б) софісти;

в) перипатетики;

г) академіки;

д) кініки.

 

149.Сократичні школи представляють

а* кініки (засновник Антисфен (444-368 рр. до н.е.);

б* кіренаїки (засновник Аристіпп (435 -?);

в* мегарики (засновник Евклід);

г) академіки (послідовники Платона);

д) перипатетики (послідовники вчення Аристотеля).

 

150.Принцип задоволення, який лежав в основі практичної філософії кіренаїків, дав назву концепціїї ____________________________________________________________________. (правильна відповідь: гедонізм)

 

151.Справжнє благо людини - його внутрішня свобода, утримання від насолод і нечутливість до страждання – вважали

а* кініки;

б) мегарики;

в) софісти;

г) кіренаїки;

д) атомісти.

 

152.Філософська школа IV ст. до н.е. – IV ст.н.е., головними представниками якої були Епікур і Тіт Лукрецій Кар:

а) перипатетики;

б) неоплатоніки;

в) атомісти;

г* епікуреїзм;

д) гедонізм.


153.Автор вислову: «Не бійся смерті, поки ти є її не існує, коли вона прийде, тебе вже не буде»:

а* Епікур;

б) Піфія;

в) Сократ;

г) Геракліт;

д) Емпедокл.

 

154.Епікур вважав, що ознаками-умовами щастя є

а* апонія, атараксія, дружба;

б) гроші, посада, машина;

в) книги, вчене звання, науковий ступінь;

г) батьки, діти, родина;

д) однодумці, дружина(чоловік), діти.

 

155.Філософ, який радив «жити непомітно, задовольнятися малим», - це _______________. (правильна відповідь: Епікур)

 

 

156.Стоїки вчили, що душу космосу, як живої істоти, складає вогневий ефір, рушійна сила речовини, яка розлита по всім органам і зв’язує світ в єдине ціле, тобто

а* пневма;

б) ці;

в) Логос;

г) дао;

д) вітальна сила.

 

157.Життя людини зумовлене необхідними законами цілого, або ______________________. (правильна відповідь: Доля)

 

158.Жити треба заради і в ім’я цілого, наполягали

а) софісти;

б*стоїки;

в) кініки;

г) гностики;

д) неоплатоніки.

 

159.Відмінна риса людини, згідно із стоїками, полягає в умінні осмислювати існуюче за допомогою слова, розглядається як щось безтілесне, нематеріальний сенс кожної речі, і називається

а* лектон;

б) атом;

в) душа;

г) дух;

д) розум.

 

160.Філософське направлення епохи еллінізму (кін. IV ст. до н.е. – III ст. н.е.), відомими представниками якого були Піррон (365-275 рр. до н.е.), Карнеад (214-129 рр. до н.е.), Секст Емпірик (друга половина II ст. н.е.):

а)евдемонізм;

б* скептицизм;

в) цинізм;

г) матеріалізм;

д) ідеалізм.

 

161.Незворушність по відношенню до всього зовнішнього, утримується від думок скептики називали ____________________________________________________________.

(правильна відповідь: атараксія)


 

162.Останній самобутній філософський напрямок античності, який систематизував платонівські ідеї, доповнивши їх ідеями стоїцизму, арістотелізма, неопіфагорізма, засновником якого був Плотін (205-270 рр. до н.е.)

а) неопіфагорізм;

б* неоплатонізм;

в) гедонізім;

г) неософістика;

д) стоїцизм.

 

163.Абсолютний першопочаток буття, який не є буття, який не є думка, який не є життя, за неоплатоніками – це ___________________________________________________________. (правильна відповідь: Єдине-Благо)

 

164.Неоплатонізм стверджував, що зло – це є ______________________________________.(правильна відповідь: недолік Добра)

 

Тема 3: Філософія і медицина Середньовіччя та епохи Відродження (149 питань)

165.Ідейно-світоглядним змістом середньовічної філософської парадигми(картини свту) є

а*духовно-ідеальне тлумачення реальності;

б) матеріалистичне тлумачення всього існуючого;

в) натурфілософське бачення світу і людини;

г) душевно-матерільне тлумачення дійсності;

д) синкретичне бачення світу і людини.

 

166.Найдосконалішим втіленням духовності мислиться

а) людина;

б*Бог;

в) світ;

г) матерія;

д) душа.

 

167.На рівень «найголовнішого» знання, здатного дати вичерпні відповіді на всі таємниці та загадки буття, підноситься

а*богослов’я (теологія);

б) фіика;

в) логіка;

г) філософія;

д) екзегетика.

 

168. Вищим критерієм реальності в епоху Середньовіччя визнається

а*духовність;

б) розум;

в) здоровий глузд;

г) радість;

д) чуттєвість.

 

169.В середньовіччі світ – це

а) «справжній», тобто божественний, духовний, небесний, благий;

б) несправжній, тобто тварний, плотський, земний, гріховний;

в*«справжній» (божественний, духовний, небесний, благий) і несправжній (тварний, плотський, земний, гріховний);

г) світ речей;

д) все існуюче (буття).


 

170.Єдино «позитивною» позицією в осягненні Бога може бути лише спроба його осягнення не в тому, що він є, а в тому, що він не є, - стверджує

А*Климент Александрійський;

б) Філон Александрійський;

в) Григорій Богослов;

г) Григорій Нисський;

д) Августин.

 

171.Спасіння людини – це

а*подолання первородної греховності людини;

б) врятування її від смерті;

в) збереження її тіла в цілісності;

г) створення комфортних умов життя на Землі;

д) досягнення людиної Рая.

 

172.Для спасіння людства Бог, не полишаючи ні на хвилину свого божественного єства, сам

а*стає людиною;

б) втручається у справи земного людства;

в) живе, страждає людським життям і вмирає мученицькою смертю на хресті;

г) повертає людині втрачене внаслідок гріхопадіння;

д) проходить через власну смерть.

 

173.Спасіння в християнстві можливе

а) через власні дії людини;

б) через віру людини;

в*через посередника, який «чудесним» способом поєднує в собі непримииренні протилежності небесного і земного;

г) через сповідб;

д) через покаяння.

 

174.Спасіння людини

а) дарується;

б*здобувається людськими стражданнями, життям і смертю;

в) купується;

г) заслуговується;

д) призначається.

 

175.Середньовічна філософія починається періодом

а*апологетики;

б) схоластики;

в) патристики;

г) піздньої патристики;

д) маніхейства.

 

176.Завершується середньовічна філософія перодом

а) патристики;

б*схоластики;

в) гностицизма;

г) маніхейства;

д) догматики.


 

177.В історико-філософській літературі розрізняють апологетики:

а*західну і східну; латиномовну і грекомовну;

б) католицьку та православну;

в) риську і грецьку;

г) елліно-елліністичну і елліно-візантійську;

д) елліно-візантійську і римсько-західноєвропейську гілки.

 

178.Представники західної апологетики:

а*Мінуцій Фелікс, Квінт Тертулліан, Лактацій;

б) Іларіон;

в) Юстін (бл. 132), Теофіл (кін. II ст.), Іреней Ліонський (бл. 125);

г) Іпполіт (кін. II-початок III ст., Афінагор (III ст.);

д) Августин, Ман, Тертулліан.

 

179.«Східну» гілку середньовічної апологетики представляють:

а*Філон Александрійськй, Климент, Оріген, Юстін, Теофіл;

в) Плотін, Ямліх;

б) Альберт Великий, Ансельм Кентерберійський;

г) Августин, Ман, Тертулліан;

д) Ф. Аквінський, У. Оккам.

 

180.Автор висловлення: Credo, quia absurdum est (Вірю, тому що абсурдно) -

а) Августин (354-430);

б*К. Тертулліан (160-220);

в) Ф. Аквінський (1224-1274);

г) Філон Александрійський (25 р. до н.е.-50 р. н.е.);

д) Амвросій (340-397).

 

181.Автор висловлення: «Син Божий пригводенний до хреста, не соромлюсь цього, оскільки це варто сорому. Син Божий помер, - немаєсумнівів у правдивості цього, оскільки це безглуздо. Похований, він воскрес, - і це безсумнівно, тому що неможливо» -

а) Григорій Назіазін (330-390);

б) Іоанн Богослов;

в) Василій Великий (330-379);

г) Григорій Нисський;

д*К. Тертулліан (160-220).

 

182.Процес формування середньовічної світоглядно-філософської парадигми завершується в

а*IV ст.;

б) V ст.;

в) VII ст.;

г) VI ст.;

д) XIV ст.

 

183.Основні догмати християнського віровчення формулюються на

а*Нікейському соборі (325 р.);

б) Вишгородському з’їзді (1072 р.);

в) Любецькому з’їзді (1097 р.);

г) Витечівському з’їзді (1110 р.);

д) Константинопольському соборі (381 р.)

 

184.Вихідні принципи середньовічної манери філософствування були сформульовані

а*«отцями церкви»;

б) гностиками;

в) маніхейцями;

г) догматиками;

д) академіками.


 

185.Східними (грекомовними) «отцями церкви» були члени так званого «Каппадокійського гуртка»:

а*Григорій Назіазін Богослов;

б) Іоанн Богослов;

в*Василій Великий;

г*Григорій Нисський;

д) Ієронім Блажений (345-420).

 

186.Представник західних (латиномовних) «отців церкви»:

а) Плетенецький Є.;

б) Смотрицький М.;

в*Аврелій Августин Гіппонський;

г) Василій Великий (330-379);

д) Григорій Назіазін (330-390) Богослов.

 

187.Перекладач Біблії на латинську мову -

а) Амвросій Медіоланський (340-379);

б*Ієронім Блаженний (345-420);

в) Аврелій Августин Гіппонський (354-430);

г) Василій Великий (330-379);

д) Григорій Назіазін (330-390) Богослов.

 

188.Серед західних «отців церкви» найбільший вплив на подальший хід філософського розвитку в західноєвропейському світі мав

а*Августин;

б) Ф. Аквінський;

в) А. Кентерберійський;

г) І. Росцеллін;

д) П. Абеляр.

 

189.Найвідоміша парця Августина Блаженного (354-430):

а*«Сповідь»;

б) Монологи»;

в) «Про Трійцю»;

г) «Зречення»;

д) «Про град Божий».

 

190.Автор висловлення: «Люди дивуються висоті гір і величезним хвилям морським, і навеличнішим водоспадам, і безмежності океану, і зоряним шляхам, але не звертають уваги на самих себе» -

а) Ф. Аквінський;

б*Августин Блаженний;

в) І. Росцеллін;

г) Дунс Скотт;

д Філон Александрійський.

 

191.Августин говорить про принципову можливість виникнення нового, ще нікіоли не бувалого, наголошуючи на ____________________________ концепції часу.(правильна відповідь: лінійна концепція часу)

 

192.Августин проблему співвідношення віри та розуму вирішує на користь

а*віри;

б) розуму;

в) людини;

г) Бога;

д) Духу.


 

193.Бог в розумінні Августина (354-430) - це

а) абсолютний максимум;

б*вічне та завершене Буття;

в*Творець, який творить світ із нічого;

г) абсолютний мінімум;

д) Нус.

 

194.Найважливішим у людини, згідно Августина (354-430), є

а*душа («внутрішня людина»);

б*пам’ять, без якої не може бути єдності особи;

в*воля, що пов’язана з первинними мотивами дії;

г) тіло;

д*розуміння.

 

195.Римський філософ, ув’язнений і страчений остготським королем Теодоріхом, який склав програму перекладу грецьких філософських текстів на латинську мову, починаючи з «Логіки» Арістотеля, з метою надання латинським перекладам однозначної строгості й точності:

а*Боецій (480-524);

б) Августин (354-430);

в) Амвросій Медіоланський (340-379);

г) Ієронім Блаженний (345-420);

д) Ф. Аквінський (1224-1274).

 

196.Система освіти середньовіччя починає складатися в

а*наприкінці V – на початку VI ст.;

б) IV ст.;

в) II ст.;

г) VI ст.;

д) IX ст.

 

197.Детально розробив і обгрунтував ідею Марціала Капелла «семи вільних мистецтв» __________________________________________________________________________ (правильна відповідь: Северин Боецій (480-524)

 

198.Перша група («трипуття») містила власне гуманітарне знання:

а*граматику, риторику, діалектику;

б) арифметику, геометрію, астрономію, музику;

в) економіку, історію, грецьку мову;

г) філософію, історію, грецьку, латинську мови, поетику;

д) соціологію, політологію, історію.

 

199.Друга група «сіми мистецтв» («чотирипуття»):

а*арифметику, геометрію, астрономію, музику;

б) економіку, історію, грецьку мову;

в) філософію, історію, грецьку, латинську мови, поетику;

г) соціологію, політологію, історію;

д) граматику, риторику, діалектику.

 

200.Специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка була зосереджена в Шартрській, Ліонській, Рейнській, Фульдській школах, називається

а*схоластика;

б) патристика;

в) догматика;

г) апологетика;

д) теологія.


 

201.В XII ст. виникають перші університети в країнах Європи:

а*Болонський в Італії;

б*Паризький у Франції;

в) Московський в Росії;

г) Київський в Україні;

д) Краківський у Польщі.

 

202.Теоретичні засоби схоластики наприкінці VIII- на початку IX ст. формулює

а*Алкуїн;

б) П. Даміані (1007-1072);

в) А. Кентерберійський (1033-1109);

г) І. Росцелін (1050-1120);

д) П Абеляр (1079-1142).

 

203.Автор висловлення: «Не для того міркувати, щоб вірити, але вірити, щоб розуміти»- (правильна відповідь: Ансельм Кентерберійський)____________________________.

 

204.Перше онтологічне доведення буття Бога формулює

а*А. Кентерберійський;

б) Августин Блаженний;

в) Ф. Аквінський;

г) І. Росцелін;

д) Іоанн Скот Еріугена.

 

205.Філософська позиція, яка визнавала реальним існування «універсалій», дістала назву (правильна відповідь: реалізм)______________________________________________.

 

206.Універсалії – це

а) від лат. universalis — загальний;

б*загальні, видові та родові поняття;

в) поняття, яке охоплює максимально велику кількість існуючих представників певного виду, роду;

г) поняття, об’єм яких відображає два або більше однорідних предметів;

д) загальне, граничне широке поняття.

 

207.Представники реалізму:

а*А. Кентерберійський, Ф. Аквінський, Альберт Великий;

б) Платон;

в) Плотін;

г) Дунс Скот;

д) І. Еріугена.

 

208.Розквіт номіналізма доводиться на XIII і особливо XIV століття; його головні представники:

а*Уїльям Оккам; І. Росцелін із Комп’ні, Дунс Скот;

б) Боецій;

в) Микола Копернік;

г) Альберт Великий;

д) Фома Аквінський.

 

209.Термін «номіналізм» походить від латінського слова «nomen», що означає

а*«ім'я»;

б) «одиничне»;

в) «окреме»;

г) «індивідуальне»;

д) «річ».

 

210.Філософи, які стверджували, що уніеврсалії існують до речей, називаються _____________________________________________________________________________.(правильна відповідь: реалісти)


 

211.Філософи, які стверджували, що універсалії (загальні поняття) існують після речей, називаються __________________________________________________________________.(правильна відповідь: номіналісти)

 

212.Суперечка номіналістів і реалістів виникла у зв'язку з проблемою

а*одиничного і загального;

б) ідеального і матеріально-чуттєвого;

в) ірраціонального та раціонального;

г) абсолютного та конечного;

д) об’єктивного та суб’єктивного.

 

213.Бути у вірі містиком, в науці емпіриком і, де необхідно скептиком – таке гасло

а*схоластичного номіналізму;

б) схоластичного реалізму;

в) концептуалізму;

г) античного матеріалізму;

д) об’єктивного ідеалізму.

 

214.П. Абеляр (1079-1142) назвивав тих, хто «не знають ні того, про що вони говорять, ні того, що вони твердять, осуджують те, чого вони не знають, і очорнюють те, чого самі не осягають»

а*«сліпі поводирі сліпців»;

б) «вчені неуки»;

в) «мудреці»;

г) філософи;

д) схоласти.

 

215.Філософ, який наполягав на раціонально-доказовому прийнятті істини, оскільки її необхідно не лише сприймати, а й уміти захищати, приедставник концептуалізму –

а) У. Оккам;

б*П. Абеляр;

в) Ф. Аквінський;

г) І. Скот;

д) Г. Сковорода.

 

216.Найвідоміша книга П. Абеляра:

а) «Історія моїх страждань»;

б*«Так і ні»;

в) «Діалектика»,

г) «Введення в теологію»,

д) «Пізнай самого себе»

 

 

217.Філософ-концептуаліст XII ст., який підходить до ідеї істотної автономії (стосовно «божественної любові» та «благодаті») моральних (добрих і злих) вчинків людини, до ствердження принципової автономії розуму й совісті (морального чуття) людини –

_________________________________________________________________________ (правильна відповідь: П’єр Абеляр)

 

218.Філософ європейського середньовіччя XIII ст. представник гуртка Р. Гроссетеста (1175-1253), який писав, що «філософія і теологія не супереччать одна одній, оскільки друга вчить, для чого всі предмети призначені Богом, перша – як і через що виконується це призначення» -

а*Роджер Бекон (1214-1292);

б) Франциск Ассиський (1182-1226);

в) Р. Гроссетеста (1175-1253);

г) В. Оккам (1285 — 1349);

д) Ф. Аквінський (1224-1274).

 

219.Р. Бекон важав, що всі науки мають слугувати____________________, тому що саме вона відповідає на питання «божественного» порядку: про сутність Бога, святої Трійці, слави і благодаті Божої.(правильна відповідь: теології)

 

220.Головний твір Р. Бекона, в яких він виклав програму розвитку наукового знання:

а*«Великий твір»;

б) «Про Трійцю»;

в) «Сума проти язичників»;

г) «Нова Атлантида»;

д) «Левіафан».

 

221.Мислитель, який розробив свою систему «покатоличеного» арістотелізму – томізму, як стали називати це вчення за іменем автора:

а) Альберт Великий (1193 або 1206/1207-1280);

б*Фома Аквінський (1224 або 1225/6-1274);

в) Іоанн Дунс Скот (1265 або 1266-1308);

г) Вільям Оккам (1280-1350);

д) Йогагн Екгар (1260-1327).

 

222.Філософ, теолог, який був удостоєний почесного звання «ангельський доктор», а в 1323 р. канонізований –

а*Ф. Аквінський (1225/6-1274);

б) Роджер Бекон (1214-1292);

в) Франциск Ассиський (1182-1226);

г) Р. Гроссетеста (1175-1253);

д)В. Оккам (1285 — 1349).

 

223.Сучасна версія томізму називається

а*неотомізм;

б) неореалізм;

в) неосхоластика;

г) ортодоксальне богослов’я;

д) аквінізм.

 

224.Найвизначніші праці Ф. Аквінського (1225/6-1274):

а*Сума істини католицької віри про язичників» (1259-1264);

б*«Сума теології» (1265-1274);

в) «Маніфест комуністичної партії»;

г) «Слово про закон і благодать»;

д) «Про душу».

 

225.Ф. Аквінський, заперечує августиніанські ідеї про безпосередній характер пізнання буття Бога, вважаючи неправлмірним «онтологічний аргумент» А. Кентерберійського, натомість висуває _____________ доведень буття Божого.(парвильна відповідь: 5)

 

 

226.Теорія, що виникла в Середньовіччі, вчення про філософське і релігійне знання як два аспекта істини або ж дві самостійні істини, отримало розвиток в працях аверроистів, представників Шартрської школи, а також у філософії Фоми Аквінського і Вільяма Оккама, єврейського філософа Ісаака Альбалага (en: Isaac Albalag) –

а) «двоїстої істини»;

б* томізм;

в) аввероїзм;

г) аристотелізм;

д) неотомізм.


 

227.Методологічний прийом, за допомогою якого відтиналися всі «сутності» (загальні поняття), необхідність яких не обгрунтовувалася логічно, називався

а) «бритва Абеляра»;

б*«бритва Оккама»;

в) «коса смерті»;

г) «стріла Купідона»;

д) «Дамоклов меч».

 

228.Теорія В. Оккама, за якою загальні поняття самі по собі є термінами, що виражаються словами, й у цьому плані вони є чимось одиничним, властивість загальності вони набувають лише в умі в результаті приписування їм того чи іншого значення, називається (правильна відповідь: термізм)_______________________________________________.

 

229.Період розвитку європейської філософії, який охоплює три століття – з XIV до XVII ст., називається

а*епоха Відродження;

б) Ренессанс;

в) Новий час;

г) Новітна епоха;

д) модерн.

 

230.Особливі риси філософ


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.34 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал