Розвиток інформаційного середовища в митній справі

Розвиток ринкових відносин, ріст зовнішньоторгових обмінних операцій, збільшення пасажиро- і вантажооборотів через митні кордони, провадження сучасних інформаційних технологій значно ускладнили управління та організацію в митній справі.

Все це вимагає адекватної реакції митної системи, пов’язаної із спрощенням і прискорення митного оформлення товарів. Разом з цим, спрощення митних процедур і особливо скорочення часу на основні митні операції передбачають, з однієї сторони, впровадження автоматизованих інформаційних систем, а з іншої – більш широкого застосування управління ризиками митного інспектування і митного аудит. Сьогодні співробітники митних органів і учасники зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) повинні володіти великим обсягом знань з митно-технологічних схем, вміти грамотно користуватися комп’ютерною нормативно-правовою базою регулювання ЗЕД, володіти інформацією про організаційні структури управління в митних органах і вміти користуватися автоматизованими робочими місцями і інформаційними системами управління

Митна справа є одним з найважливіших механізмів державного регулювання ЗЕД, що забезпечує безпеку в Україні. Удосконалення митної системи на базі інформатики і інформаційних митних технологій сприяють формуванню таких відносно нових для митниці напрямів, як інформаційно-електронна митниця, міжнародний інформаційний обмін, віртуальна митна логістика тощо.

Важливим фактором розвитку інформаційного середовища у митній справі є законодавчо-правове поле, тобто система загальнообов’язкових соціальних норм, що охороняються державою.

Під джерелами інформаційного права, як і будь-якої іншої галузі прав, розуміють офіційні документи органів державної влади і закріплені ними норми права.

Джерелами митного права, як окремої правової галузі, є правові акти, в яких містяться норми митно-інформаційного права. До таких джерел належать Конституція України, закони, нормативні акти Президента і КМУ, міністерств та інших державних органів виконавчої влади (Міністерства доходів і зборів України). До джерел митного права можна віднести і ті міжнародні договори і угоди в сфері митної справи і в яких приймає участь Україна, наприклад, " Угода про формування єдиного інформаційного правового простору Співдружності незалежних держав" підписане 13.10.1992 більшістю країн СНД.

Кожен із перерахованих джерел митного права має свою специфіку.

Сам.роб. Проаналізувати базові документи органів державної влади, які містять норми митно-інфомаційного права (Конституція України, Закони України, Укази Президента України, Постанови КМУ)

Найбільш оперативними джерелами митно-інформаційного права є нормативні документи Міністерства доходів і зборів України – положення, правила, інструкції, накази, розпорядження, інформаційні листи, методичні рекомендації та роз’яснення деяких норм митно-інформаційного права.

Для реалізації концепції митної інформатизації України необхідно більше уваги приділяти законодавству про власність і юридичне документування, точніше:

· праву власності на документовану інформацію;

· праву авторства і власності на інформаційні системи і засоби їх забезпечення;

· обов’язкам і відповідальності державних структур за формування державних інформаційних ресурсів і надання їх користувачам;

· зобов’язанням організацій, підприємств, громадян направляти необхідну інформацію документовану інформацію для формування державних інформаційних ресурсів;

· зобов’язанням держави створювати оптимальні умови для розвитку інформаційних процесів, інформатизації та індустрії інформатизації.

Формування загальнодержавних інформаційних ресурсів в митній справі передбачає орієнтацію на створення митного інформаційного простору в загальносвітовому контексті.

При розробці інформаційного забезпечення особливу увагу необхідно приділяти вирішенню питань надання юридичної сили нормативним актам на електронних носіях. Крім того правові аспекти захисту інформації пов’язані насамперед з дотриманням юридичних норм, що передбачають захист даних від несанкціонованого доступу і попередження будь-якої можливості їх використання не за призначенням.

Ще однією проблемою від якої залежить майбутнє митної інформатизації – це заборона яких-небудь суб’єктів на розповсюдження інформації і на обмін даними між комп’ютерними системами. Це і необхідність охорони приватного життя громадян і класичний аргумент на користь " свободи торгівлі", і будь-які інші, які висуваються зазвичай при захисті будь-чиїх матеріальних чи корпоративних інтересів.

Митна політика щодо забезпечення прав громадян на інформацію поділяється на ряд задач:

· розвиток засобів масової інформації для виробництва і розповсюдження достовірної, повної і оперативної інформації;

· формування державних інформаційних ресурсів (оперативних, архівних, бібліотечних), необхідних для пошуку і отримання інформації громадянами;

· створення загальнодержавних, регіональних, місцевих державних органів, що забезпечуватимуть громадян інформацією за їх запитами;

· створення системи збереження і захисту інформації;

· здійснення державного контролю за дотриманням прав громадян на інформацію.

Крім того, існує ряд міжнародних угод з регулювання інформаційного обміну в галузі зовнішньоторгової, митної та внутрішньо торгової статистики тощо.

Вирішення усіх вищевказаних завдань і проблем неможливе без дослідження і розробки нових підходів і концепцій в сфері інформаційного забезпечення управління в митній системі.