Загальна структура інформаційних систем.

Інформаційні системи належать до класу складних, тому для кожної такої системи існує проблема декомпозиції – поділу її на простіші складові (елементи) та подання у вигляді тих чи інших її частин.

У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три підходи: локальний, глобальний та системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач, які розв’язуються на ЕОМ.

Він передбачає необмежений розвиток інформаційних систем, а тому кожну із них неможливо пізнати в цілому. Крім того, проект на предмет його повноти взагалі не розглядається та втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрямки розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель. До позитивних сторін цього підходу віднесемо: відносно швидку віддачу, наочність задач, можливість розробки невеликими “замкненими” групами, простату керування створенням систем. Недоліки: неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач, дублювання, постійна перебудова програм та організації задач, що призводить до дискредитації самої ідеї створення інформаційної системи.

При глобальному підході спочатку розробляють проект немовби повної, завершеної системи, а потім її впроваджують. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його розробки може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому.

Системний підхід до створення інформаційної системи – це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними. При системному підході економічний об’єкт розглядається як сукупність взаємопов`язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов’язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси.

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечувальну частини, які в свою чергу, поділяються на простіше елементи – підсистеми, які також припускають подальший поділ. Тобто можна сказати, що загальну структуру інформаційної системи незалежно від сфери її застосування можна розглядати як сукупність підсистем.

До функціональної системи належать ті елементи, які визначають її функціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлінські функції та функції обробки інформації. Тобто функціональна частина фактично є моделлю системи управління об’єктом.

До забезпечувальної частини належать об’єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), за допомогою яких виконуються функції системи, тобто реалізується функціональна її частина. До забезпечувальної частини входять підсистеми технічного, математичного, програмного, інформаційного, організаційного, правового, ергономічного тощо забезпечення.

Склад забезпечуючої і функціональної частин ІС регламентується Державним стандартом та іншими керівними й методичними матеріалами зі створення АСУ.

Сукупність функціональних підсистем становить функціональну частину АСУ. Вона визначає склад, порядок і принципи взаємодії функціональних підсистем для досягнення поставленої перед економічним об'єктом як системою мети функціонування. На практиці найчастіше структура автоматизованої інформаційної системи розглядається як сукупність забезпечувальних підсистем: інформаційної, технічної, програмної тощо. Обов'язковими елементами забезпечення АСУ є інформаційне, технічне, програмне, математичне, лінгвістичне, правове, організаційне та ергономічне.

Інформаційне забезпечення АСУ (ІЗ) — це сукупність проектних рішень за розмірами, розміщенням, формами організації інформації, яка циркулює в АСУ. Воно містить сукупність показників, форм документів, класифікаторів, нормативної бази, а також персонал, який забезпечує надійність зберігання, своєчасність і якість технології обробки інформації. -

Технічне забезпечення АСУ (ТЗ) - комплекс технічних засобів, які призначені для роботи ІС (засоби обчислювальної техніки і зв'язку, які забезпечують розташування і обробку інформаційних ресурсів на персональних комп'ютерах, у локальній, регіональній мережах, мережі міжнародного інформаційного обміну), а також відповідна документація для цих засобів і технологічних процесів.

Склад і кількість технічних засобів, що використовуються, визначаються обсягами та інтенсивністю потоків інформації, технологією реалізації функцій управління та їх часовими особливостями. Коли комп’ютерів на підприємстві декілька доцільно встановити електронну мережу. Електронна мережа – група комп’ютерів, принтерів, інших технічних пристроїв, об’єднаних засобами зв’язку. Будь-яка організація може використовувати декілька видів електронних мереж. За принципами побудови комп’ютерні мережі поділяють на:

· локальні – мережі, які об’єднують комп’ютери розташовані недалеко один від одного (в межах однієї будівлі або в декількох близько розташованих будівлях), сполучені за допомогою високошвидкісних адаптерів.

· регіональні – мережі, що організовуються на регіональному або державному рівні і призначені для надання в режимі реального часу інформаційно-обчислювальних ресурсів абонентам, значно віддаленим один від одного.

· глобальні – мережі, які об’єднують комп’ютери або локальні мережі, розташовані на значній відстані один від одного, і для з’єднання використовують модеми і деякі низько швидкісні аналогові лінії зв’язку.

Комплекс технічних засобів повинен бути достатнім для виконання всіх функцій системи, які автоматизуються. У митних органах для функціонування АІС для ефективної роботи необхідні наступні технічні засоби: локальна обчислювальна мережа (ЛОМ), канали зв‘язку інформаційної мережі між митницями Міндоходів, митними постами та зовнішніми організаціями.

Програмне забезпечення АСУ (ПЗ) містить сукупність програм на носіях, даних і програмних документів, яка призначена для відлагодження, функціонування й перевірки роботоздатності АСУ. До складу ПЗ входять загально-системні і спеціальні програми, а також інструктивно-методичні матеріали щодо застосування програмного забезпечення і персонал, який розробляє його й організує супровід на весь період життєвого циклу АСУ. До системного ПЗ належать програми, які розраховані на широкий загал користувачів і призначені для організації обчислювального процесу та розв'язування задач з обробки даних, які зустрічаються найчастіше. Такі програми дають змогу розширювати функціональні можливості ЕОМ, автоматизувати планування черги обчислювальних робіт, контроль і управління процесом обробки даних, а також автоматизувати працю програмістів. Спеціальне ПЗ — це сукупність програм, які розроблюються для конкретної АСУ. Воно містить пакети прикладних програм (ППП), які виконують організацію даних і їх обробку при розв'язуванні функціональних задач АСУ.

Математичне забезпечення АСУ (М3) — де сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, які використовуються при розв'язуванні функціональних задач і в процесі автоматизації проектних робіт АСУ. До них належать засоби моделювання процесів управління, методи і засоби розв'язування типових задач управління, методи оптимізації досліджуваних-управлінськйх процесів і прийняття рішень (методи багатокритеріальної оптимізації, математичного програмування, математичної статистики, теорії масового обслуговування і т. ін.). Технічна документація з цього виду забезпечення АСУ містить описання задач, завдання для алгоритмізації, економіко математичні моделі задач, текстові і контрольні приклади їх розв'язування. Персонал становлять спеціалісти з організації управління об'єктом, постановники задач управління, спеціалісти з обчислювальних методів, проектувальники АСУ.

Лінгвістичне забезпечення (ЛЗ) об'єднує сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць у процесі спілкування персоналу АСУ із засобами обчислювальної техніки. За допомогою лінгвістичного забезпечення здійснюється спілкування людини з машиною. ЛЗ включає інформаційні мови для описання структури одиниць інформаційної бази АСУ; мови управління та маніпулювання даними інформаційної бази АСУ; мовні засоби інформаційно-пошукових систем; мовні засоби автоматизації проектування АСУ; діалогові мови спеціального призначення та інші мови; систему термінів і визначень, які використовуються в процесі розробки й функціонування АСУ.

Організаційне забезпечення АСУ (ОЗ) — це комплекс документів, які регламентують діяльність персоналу АСУ в умовах функціонування. У процесі розв'язування задач управління даний вид забезпечення визначає взаємодії працівників АСУ з технічними засобами та між собою. 03 реалізується в різноманітних методичних і керівних документах за стадіями розробки, упровадження, функціонування і супроводження АСУ.

Правове забезпечення АСУ являє собою сукупність правових норм, які регламентують правостосунки при створенні й упровадженні АСУ. Правове забезпечення на етапі розробки АСУ охоплює нормативні акти, що пов'язані з договірними стосунками підрядника і замовника в процесі створення АСУ, з правовим регулюванням різних відхилень у ході цього процесу, а також зумовлені потребою забезпечити процес розробки АСУ різними видами ресурсів. Правове забезпечення на етапі функціонування АСУ передбачає визначення структури АСУ в конкретних галузях державного управління, права, обов'язки і ступінь відповідальності персоналу АСУ, порядок створення і використання інформації в АСУ, процедури її реєстрації, збору, зберігання, передачі і обробки і т. ін.

Ергономічне забезпечення АСУ (ЕЗ) як сукупність методів і засобів, які використовуються на різних етапах розробки та функціонування АСУ, призначене для створення оптимальних умов високоефективної і безпомилкової діяльності людини, спрямованої на якомога швидше освоєння цієї системи. До складу ЕО входять: комплекс різноманітної документації, яка містить ергономічні вимоги до робочих місць, інформаційних моделей, умов діяльності персоналу, а також набір найдоцільніших способів реалізації цих вимог і здійснення ергономічної експертизи рівня їх реалізації; комплекс методів, навчально-методичної документації і технічних засобів, які забезпечують обгрунтованість вимог до рівня підготовки персоналу, і т. ін.