Драматизація та інсценування художніх творів

Гра-драматизація є самостійним видом театрально-ігрової діяльності дітей. Вона нагадує театральну виставу, де діти виступають у ролі акторів. Джерелом гри-драматизації є художній літературний твір, зміст якого діти відтворюють у грі, тому характер ігрової діяльності дітей цілком залежить від змісту художнього твору.

Отже, драматизування означає розігрування в ролях художнього літературного твору і відтворення характерних рис

¹ Див. Г£. Генов. Театр для малышей. - М.: Просвещение, 1968. - С.41-48.

'Див. Г£. Генов. Театр для малышей. - М.: Просвещение, 1968. - С.47.

його героїв із збереженням послідовності авторського сюжету. Ігри-драматизації дають широкий простір для виявлення в дітей творчих здібностей, самостійності й ініціативи. Драматизуючи, діти опановують мову: розповідають, декламують, ставлять запитання, відповідають тощо.¹

Роль гри-драматизації в розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку досліджувала Н.Карпинська. Результати дослідження засвідчили, що гра-драматизація - діяльність, яка вимагає від її учасників необхідних здібностей, умінь і навичок, адже в тексті художнього твору, який драматизують діти, немає вказівок щодо виконання ролей, ігрових дій. Ці дії дітям потрібно придумати, творчо втілити в життя за допомогою міміки, жестів, інтонації, рухів. Для цього потрібні творчі здібності, вигадка, фантазія. Ігри-драматизації не виникають спонтанно, вони спочатку пропонуються вихователем. Драматизуючи художній твір, діти мають зіставляти свою поведінку з поведінкою інших учасників гри, у ході дій використовувати всі можливі засоби передачі характеру свого персонажу (інтонацію, міміку, рухи). А для цього потрібно глибоко осмислити і знати художній твір. Гра-драматизація є завершенням процесу сприймання літературного твору. Глибоке осмислення змісту художнього твору є однією з умов його успішної драматизації. За даними Н.Карпинської, у дітей спостерігається як повне розуміння змісту художнього твору і плану своїх дій у виконанні ролей, так і відсутність умінь і навичок реалізації ролі у грі.¹

Крім того, одні діти у виконання своєї ролі вносять ініціативу, творчість, фантазію, вигадку, а інші - діють лише за вказівкою вихователя, виконуючи його конкретні завдання у зв'язку з виконанням взятої на себе ролі. З метою розвитку творчих здібностей та їх прояву в іграх-драматизаціях, Н.Карпинська пропонує вчити дітей: виразно, голосно й чітко розмовляти у грі; змінювати темп мовлення, силу голосу; дотримуватися певної інтонації, рухів відповідно до взятої на себе ролі; узгоджувати мовлення, рухи і міміку; не відволікатися від гри; взаємодіяти в колективі. Усі ці навички діти набувають під час організованого навчання з різних розділів програми й роботи в повсякденному житті. Значну роль у цьому відіграють заняття з виразного читання дітьми віршів, розповідання казок, оповідань, а також розглядання ілюстрацій у куточку книги під

' Див. А. Богуш. Н. Орланова, В. Лихолетова. Методика розвитку рідної мови та ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. -К: Вищ. шк., 1992. ^г Н.С. Карпинская. Художественное слово в воспитание детей. - М: Педагогика, 1972.-С.132-133.

керівництвом вихователя, який звертає увагу дітей на особливості поведінки певних героїв художнього твору, зображених на малюнку, їхню позу, рухи, міміку. Щоб донести до дітей особливості мовлення певного персонажу, потрібно організовувати перегляд діафільмів, діапозитивів, кінофільмів, телепередач, слухання грамзаписів у виконанні артистів художнього слова.

Для досягнення успіхів у грі-драматизації велике значення має створення інтересу до неї. Для цього організовують відвідування театру і перегляд спектаклів у ньому.

Під час обговорення переглянутого загострюють увагу дітей на грі артистів, їхньому одязі, декораціях сцени. Якщо спектакль був організований в дошкільному закладі, можна провести бесіду з артистами про їхню працю. На музичних заняттях, заняттях з художньої літератури слід вчити дітей інтонувати голосом, втілюватися в позу, настрій, душевний стан, характер героїв. У повсякденному житті можна планувати виконання тренувальних вправ на кшталт: виконати різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано); зобразити зустріч Машеньки з ведмедями; відтворити голос хитрої лисички; показати як рухається ведмідь, вовк, заєць. Під впливом навчання діти поступово оволодівають уміннями й навичками, необхідними для гри-драматизації, впевнено користуються ними, удосконалюючи й підвищуючи свій рівень творчих здібностей. Якщо діти молодшого дошкільного віку виявляють інтерес до гри-драматизації лише з приводу участі в ній, то старших дошкільників уже цікавить якість виконання ними ролей. У них розвивається вміння оцінювати виконання ролей своїми товаришами, формуються навички самоаналізу.

У дошкільному закладі проводять ігри-драматизації за змістом казок, оповідань і сюжетних віршів, їх проводять у різних вікових групах. У молодшій і середній групах дітей вчать драматизувати на заняттях з розділу * Художньо-мовленнєва діяльність». У старшій групі ігри-драматизації проводять як на організованих заняттях, так і в години розваг. Діти старшої групи можуть драматизувати казки для малят.

Успіх гри-драматизації залежить від правильного вибору літературного твору. Тому художній твір для драматизації має бути в повному розумінні слова драматичним твором, де дії героїв цікаві, їхні вчинки повчальні, ситуації конфліктні. У літературному творі повинні мати місце короткі монологи й діалоги дійових осіб. У грі-драматизації в діалогах і мовленні персонажів, ролі яких виконують діти, допускається відхилення

від тексту художнього твору. Якщо художній твір написано не у прозовій, а у віршованій формі, то слід притримуватись авторського тексту. Художній літературний твір, обраний для драматизації, має бути доступним для розуміння дітей. У протилежному випадку про драматизацію не може бути й мови, адже діти має ніби «пропустити» образи твору через себе, поставити себе на місце його героїв. Бажано добирати такі твори, в яких багато дійових осіб. Це дасть можливість охопити у грі-драматизації більшу частину дітей групи.

Отже, гра-драматизація не потребує спеціального тренування. Діти можуть відтворити сюжет твору, не дотримуючись при цьому тексту. А якщо художній твір доступний дітям, простий і динамічний, то його художні образи легко запам'ятовуються. Найчастіше основою ігор-драматизацій у молодшій і середній групах є народні казки. Вони легко драматизуються, у них яскраво показані образи героїв, наявні короткі й виразні діалоги, гострота драматичних ситуацій, швидкий розвиток подій, емоційна насиченість мови художніми засобами виразності. Такими є казки «Колобок», «Теремок», «Вовк і семеро козенят», «Котик і півник», «Ріпка», «Три ведмеді» тощо. У молодшій і середній групах використовують літературні твори з нескладними ігровими діями. Це народні забавлянки, вірші сучасних поетів з діалогами, що дає можливість відтворювати їх зміст в особах.

Для того щоб організувати і провести гру-драматизацію (як заняття чи розвагу), потрібно викликати інтерес дітей до художнього твору, який буде драматизуватися, організувати глибоке осмислення його дітьми. Під час читання казки, вірша чи оповідання вихователь використовує різноманітні засоби виразності (паузи, наголоси, інтонації, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести тощо) для підсилення емоційного сприймання дітьми змісту художнього твору. Така майстерна розповідь художнього твору, виразність і образність мовлення вихователя позитивно вплинуть на драматизацію його дітьми.

Після читання чи розповідання художнього твору вихователем діти переказують його, щоб краще запам'ятати сюжет. При цьому не варто показувати дітям, як поводити себе від імені певного героя твору, щоб не стримувати творчої самостійності дітей. Усі зусилля слід зосередити не на спеціальному розучуванні сценарію гри, а на розвитку в дітей самостійної творчості при виконанні ролей і осмисленні змісту художнього твору. Для цього потрібно показувати за змістом твору відповідний ілюстративний матеріал - діапозитиви, діафільми, картини, альбоми.

Потрібно розширювати уяву дітей за допомогою інших джерел - спостереження в реальному житті, опису характерних особливостей героїв твору через усну народну творчість (загадки, вірші, приказки), читання літературних творів інших авторів, бесіди з дітьми («Як ти розумієш свою роль? Як ти її будеш грати у грі-драматизації? Який твій герой? Чи подобається він тобі? Покажи як рухається твій персонаж») і т. ін.. Усе це допоможе дітям увійти в образ героїв художнього твору.

До гри-драматизації потрібно підготувати з дітьми атрибути, елементи костюмів, що характеризують певний персонаж (вушка і хвостик зайчика, гребінець півника, шапочка вовка, ведмедя, лисиці, фартушок, кошичок і червону шапочку і т. ін.). Вони мають неабияке значення для проведення гри-драматизації, особливо у створенні творчої ігрової атмосфери, враження справжнього спектаклю. Костюми й атрибути збуджують уяву дітей, вносять пожвавлення і радість у гру. В іграх-драматизаціях на заняттях беруть участь усі діти: одні виконують головні ролі, інші - другорядні. У молодшій групі вихователь сам розподіляє ролі між дітьми. Одну й ту саму гру-драматизацію можна проводити 2-3 рази, кожного разу з новим складом учасників.

У середній і старшій групах ігри-драматизації складніші й проводяться здебільшого як розвага в другій половині дня у повсякденному житті. Діти разом з вихователем виготовляють костюми, атрибути, обговорюють, кому більше з дітей і яка роль підходить, колективно їх розподіляють. Вихователь, керуючи грою, нагадує й уточнює текст художнього твору, слідкує, щоб діти використовували точні вирази, подекуди може взяти на себе якусь роль. Старші діти охоче беруть участь у грі-драматизації й виступають ініціаторами гри. Драматизуючи казки, вірші, оповідання, діти користуються мовою художнього твору, ніби власною, і тим самим засвоюють багатство й образність рідної мови.

Поряд з іграми-драматизаціями в дошкільному закладі використовують ще й інсценування за змістом художніх творів. Інсценізація — це точне й послідовне відтворення авторського літературного твору. На відміну від гри-драматизації, тут застосовується спеціальне заучування з дітьми тексту. Інсценізацію літературних творів проводять лише з дітьми старшої групи, здебільшого під час проведення літературних ранків, концертів, свят. У процесі інсценізації певного художнього твору обов'язково використовується декорація, костюми, атрибути. В інсценівці здебільшого є ведучий, який

промовляє слова від автора. З інсценуванням художніх літературних творів діти можуть познайомитися, слухаючи грамзапис інсценізації у виконанні артистів художнього слова. При інсценуванні художні твори перетворюються в маленькі сценки, п'єси. Діти можуть інсценувати фрагменти певного літературного твору на вечорах розваг (вечір казок, літературна вікторина, клуб винахідливих і кмітливих, вечір усної народної творчості, літературні ранки, присвячені творчості письменників тощо).

Наприклад, інсценізація казки Н.Забіли «Про півника і курочку».

Матеріал: шапочки для півника, курочки та інших дійових осіб; набір карток із зображеннями персонажів казки та без малюнків (за кількістю дітей у підгрупі).

Хід заняття. Вихователь повідомляє, що в гості знову прийшла казка Наталі Забіли «Про півника і курочку», пропонує ще раз уважно послухати її, щоб запам'ятати, хто і як говорить. Переповідає.

Після фізкультхвилинки казку інсценують. Спочатку вихователь розподіляє ролі за допомогою карток:

- У мене на столі картки, на них намальовано героїв казок. Є картки і без малюнків. Той, хто витягне картку з малюнком, виконуватиме цю роль, а той, хто витягне картку без малюнка, підказуватиме слова. (Вихователь має подбати, щоб біля кожної дійової особи був суфлер. Хто не дістав ролі, говоритиме разом з вихователем слова автора).

Вихователь роздає шапочки, починається інсценізація. Слова казки промовляються довільно, але потрібно стежити за правильністю вимови. Якщо суфлери забувають слова, персонажам допомагають діти, які працюють з вихователем.

Отже, драматизація та інсценування сприяють кращому запам'ятовуванню дітьми художніх творів, виховують бадьорий, радісний настрій, розвивають виразність і образність мовлення.

Питання для контролю

1. Дайте визначення театрально-мовленнєвої діяльності.

2. Розведіть поняття «театрально-ігрова» та «театрально-мовленнєва діяльність». У чому полягають змістові відмінності кожної?

* 3. Назвіть види театрів для дошкільнят.

4. Поясніть, чому тіньовий театр доцільно застосовувати
не раніше старшого дошкільного віку.

5. Охарактеризуйте види театрально-мовленнєвої
діяльності.

6. Розкрийте роль театральних вистав у художньому
розвитку дитини.

* 7. Роль гри-драматизації у збагаченні художнього досвіду
дітей, розвитку мовлення.

8.Охарактеризуйте методи і прийоми навчання театралізованої діяльності.

* 9. Розкрийте особливості методу сюжетоскладання. Як
реалізувати розвивальні, навчальні та виховні цілі в процесі
театрально-мовленнєвої діяльності?

10. У чому полягають особливості керівництва розробкою сценаріїв дітьми?

11. Назвіть види ілюстрацій та прийоми їх показу.

12. Чим відрізняється драматизація від інсценування художніх творів?

Методичний коментар. Для заліку обов'язково вміти відповісти на 4 запитання з позначкою * та на 2 запитання за вибором студентів. Максимальна кількість балів - 8.

Практичні завдання

*1.Опрацювати статтю Н.Водолаги «Вас запрошує театральна студія// Дошкільне виховання. Палітра педагога. -2000. -№4. -С.12-15.

2. Опрацювати розділ з книги Л.Артемової «Театр і гра», стор. 6-17.

* 3. Заповнити таблицю * Види театрів» за поданим зразком.

* 4. Опрацювати розділ «Художньо-мовленнєва діяльність» у програмі А.Богуш «Мовленнєвий компонент дошкільної освіти»: записати завдання, пов'язані з театральною діяльністю.

7. Виготовити фігурки для фланелеграфу за українською народною казкою «Коза-дереза».

8. Творче завдання: розробити сценарій для дитячої постанови за змістом поданого тексту «У слона болить нога...».

9. Скласти анотації до ілюстрацій в дитячих книгах: взяти 5 книг, вказати автора і назву книги, рік видання, видавництво, художника, вид ілюстрації, її зміст, коли і як її можна використа­ти в роботі з дітьми.

10. Скласти плани-конспекти занять з використанням

ілюстрації: а) з дитячої книжки; б) ілюстрацій-картин; в) ілюстрацій-листівок.

Методичний коментар. Обов'язково для заліку за поданим розділом вміти виконати 3 завдання з позначкою *, творче завдання та одне завдання за вибором студента. Максимальна кількість балів - 5.