Податкова система

Податкова система являє собою певним чином упорядковане різноманіття податків відповідно до різноманіття господарської діяльності і економічних відносин.

Принципи побудови податкової системи

- податок має бути визначеним;

- строки сплати податків мають бути такими, щоб максимально задовольнити платника;

- спосіб обкладання податком, суми сплати податків мають бути зрозумілими для платника;

- втрати на стягнення податків мають бути мінімальними.

Податкова система, як і будь-яка наука, повинна задовольняти загальні вимоги:

- бути стабільною;

- мати розвинену регулярну функцію;

- бути достатньо гнучкою;

- бути рухливою, “чутливою” до змін у формуванні доходів;

- мати антиінфляційну спрямованість;

- еластичність податкових ставок;

- всеосяжність.

28 Податкові ставки

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір оподаткування до об'єкта оподаткування.

При встановлені податкових ставок застосовують універсальний і диференційований підходи.

За побудовою податкові ставки поділяють на тверді і процентні.

фіксовані (у конкретних су мах)

Тверді ставки

відносні (до мінімальної зарплати)

пропорційні

Процентні прогресивні

регресійні

29 Місцеві бюджети

Особлива роль місцевих бюджетів пов'язана з тим, що вони є фінансовою базою місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів складаються з власних, закріплених доходів і бюджетних трансфертів.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1) видатки, які враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансферів;

2) видатки, які не враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансферів.

Внутрішня будова місцевих бюджетів може складатися із загального та спеціального фондів. У загальному фонді акумулюються кошти, які мають загальнодержавний характер і підлягають подальшому перерозподілу. У спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.

Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку, в якому зосереджуються бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності.

30 Міжбюджетні відносини

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системами та видами бюджетів, проведене у відповідності до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокремлювати вертикальне і горизонтальне бюджетне регулювання. Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення необхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів у відповідності до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досягається шляхом розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків.

Горизонтальне бюджетне регулювання покликано усунути розбіжності у рівнях розбіжності у рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюджетів місцевого самоврядування.

У вітчизняній бюджетній практиці застосування наступні два методи бюджетного регулювання: 1) метод відсоткових відрахувань від загально державних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету; 2) надання фінансової допомоги бюджетам у певній визначеній сумі (бюджетні трансфери).

Міжбюджетні трансферти поділяються на чотири види:

1 вид - це дотації вирівнювання, які надаються з державного бюджету України місцевим бюджетам;

2 вид - це субвенції;

3 вид - це передача коштів до державного або місцевого бюджету з інших місцевих бюджетів у випадках коли прогнозні показники доходів місцевого бюджету перевищують розрахунковий обсяг видатків;

4 вид - це інші дотації, які надаються з державного бюджету до місцевих бюджетів.

31 Державні цільові фонди

Державні цільові фонди - це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних органів влади та у органів місцевого самоврядування. Державні цільові фонди є однією з ланок державних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами.

Державні цільові фонди можуть утворюватись:

- шляхом відокремлення із державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення

- формування спеціальних фондів з самостійними джерелами доходів.

Мобілізація коштів до державних цільових фондів здійснюється через:

- спеціальні збори (як правило обов'язкові);

- добровільні внески і пожертвування;

- позики;

- кредити;

- направлення коштів із бюджету.

В залежності від рівня, на якому утворюються спеціальні фонди, вони можуть бути:

- державними;

- місцевими.

В залежності від напрямів використання існують фонди:

- економічні;

- соціальні;

- науково-дослідні;

- страхові;

- міждержавні та інші.

Соціальні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонд соціального захисту інвалідів.