Прогнозування розвитку торгівлі та громадського харчування

Торгівля поділяється на оптову та роздрібну. Оптова — це продаж товарів з метою виробничого використання або для наступного вигіднішого перепродажу. Роздрібна торгівля — це реалізація товарів населенню для остаточного споживання.

В умовах переходу до ринкових відносин однією з найпоширеніших форм організації масової торгівлі є ринки (продовольчі, речові, змішані).

Громадське харчування організовується у формі їдалень, кафе, закусочних та інших пунктів харчування.

У прогнозуванні торгівлі та громадського харчування використовується система показників:

· обсяг загального товарообігу, в тому числі обігу роздрібної торгівлі, громадського харчування, оптової торгівлі, виручка від реалізації послуг населенню;

· обсяг продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

· валовий дохід від господарської діяльності;

· прибуток від реалізації;

· товарні запаси в роздрібній торгівлі на кінець року (в млрд грн та днях товарообігу);

· утрати по заготівлі, збереженню, переробці та реалізації в цілому та за окремими товарами (наприклад, за картоплею та овочами);

· витрати обігу за видами втрат (на оплату праці, відрахування на соціальні потреби та ін.);

· середньооблікова чисельність працюючих та ін.

При прогнозуванні обсягу товарообігу враховується обсяг
торгівлі, який склався, та фактори, що впливають на обсяг обігу. Найважливішими факторами, які впливають на обсяг роздрібного товарообігу (в торгівлі та громадському харчуванні), є доходи населення та їх розподіл на товарні і нетоварні витрати; платоспроможний попит населення; рівень та динаміка цін.

Обсяг роздрібного товарообігу встановлюється як сума купівельного фонду населення та обігу по реалізації товарів підприємствам, установам та закладам за виключенням купівлі товарів за межами торговельної мережі і розраховується за формулою:

Тр = (Фн + Мр) – Ом – Он,

де Фн — купівельний фонд населення;

Мр — обіг по реалізації товарів підприємствам, установам та закладам;

Ом — обіг по продажу товарів поза межами торговельної мережі;

Он — інший обіг.

Купівельний фонд населення визначається за даними балансу грошових доходів населення шляхом відрахування від загальної суми платоспроможного попиту населення витрат на оплату послуг.

Обіг по реалізації товарів підприємствам, закладам та установам встановлюється за даними про контингент, який обслуговується цими закладами, та витрат коштів на харчування за встановленими нормами.

Обіг по продажу товарів поза межами торговельної мережі — це купівля товарів у кооперації, колективних господарствах, колгоспному ринку. Це продаж населенню палива, лісу, дач тощо. Розмір цих продажів визначається за аналізом звітних матеріалів та факторів, які можуть впливати на продаж у майбутньому.

При прогнозуванні структури товарообігу враховується значна кількість факторів, таких як обсяг і структура товарної пропозиції; норми потреб найважливіших видів продовольчих та непродовольчих товарів у розрахунку на душу населення або на сім’ю; структура населення за статтю, віком, характером зайнятості, місцем проживання; розподіл населення по містах і селах, по різних природно-кліматичних зонах; розподіл доходів за групами населення; рівень та співвідношення цін на окремі види товарів і їх динаміка тощо.

Структура товарообігу — це співвідношення у продажу товарів за групами, зокрема продовольчих і непродовольчих, яка визначається з прогнозних оцінок структури попиту населення на товари.

При прогнозуванні обсягу та структури роздрібного товарообігу використовуються матеріальні баланси товарів (муки, круп, олії, риби, цукру, тканин, взуття, меблів), які складаються з двох частин: прибуткової (перехідні запаси, виробництво, імпорт) і витратної (ринковий фонд, промислова переробка, промислове споживання, потреби держбюджетних організацій, громадських установ, експорт, запаси, інші споживачі).

Потребу в новому будівництві торговельних підприємств визначають за формулою:

Пн = По – Н + В – Пр,

де По — загальна потреба в мережі підприємств (торговельна площа, кількість місць, кількість підприємств);

Н — фактична наявність мережі підприємств на початок передбачуваного періоду;

В — очікуване вибуття підприємств у передбачуваному періоді;

Пр — приріст торговельної площі або числа місць на діючих підприємствах за рахунок їх реконструкції.

Загальна потреба в мережі підприємств на кінець передбачуваного періоду визначається відповідно до розрахункових нормативів і чисельності населення в цей період.

Показники діяльності громадського харчування — це обсяг товарообігу громадського харчування і обсяг випуску продукції. У свою чергу обсяг товарообігу громадського харчування — це виручка від продажу населенню продукції власного виробництва і покупних товарів.

Обсяг випуску продукції визначається за формулою

Оп = ЧсСД,

де Чс — число споживачів;

С — кількість страв на людину;

Д — дні роботи підприємств.

Обсяг випуску продукції обґрунтовується розрахунками потужностей кухні і можливостями обідніх залів.

Для вдосконалення громадського харчування необхідно приватизувати його; зміцнювати матеріальну базу; впроваджувати індустріальну технологію; створювати заготівельні підприємства; збільшувати мережу столових у школах, вузах, технікумах, інших місцях роботи; дбати про якість страв; шукати способи виробництва біологічно чистої продукції, допомагаючи природі, брати від неї стільки, скільки вона в змозі дати.

Попит населення тісно пов’язаний зі зміною цін. У цьому випадку розраховують коефіцієнт еластичності попиту відносно зміни ціни за формулою:

Ке = Зп/Ц,

де Зп — відсоток зміни продукції, яка користується попитом;

Ц — початкова ціна.

Коефіцієнт еластичності попиту різний по окремих товарах і залежить від взаємозаміщення, питомої ваги у витратах споживача (чим вища питома вага товарів у загальному обсязі товарних витрат, тим вище буде коефіцієнт еластичності), ступеня першочергової необхідності (на медикаменти цей коефіцієнт невисокий, на коньяк — значний).

Для прогнозування товарного забезпечення роздрібного товарообігу велике значення мають прогнози зовнішнього ринку, зовнішньої торгівлі України, валютного курсу, митної політики держави.