Методика підготовки і проведення уроку-семінару з історії

Семінар у методиці викладання історії розглядається як особлива форма групових занять на уроці за активної участі учнів. Ця форма заняття сприяє розвитку діалогічної мови учнів, формує самостійність у роботі з першоджерелами. Семінари можуть бути присвячені як вивченню нового матеріалу, так і узагальненню і систематизації вже засвоєного. Основним завданням семінару як форми організації навчання в основній школі є поглиблення знань, їх систематизація та узагальнення на основі самостійного вивчення різноманітних джерел; розвиток широкого спектра аналітичних умінь, у тому числі: конспектування, рецензування, підготовка розгорнутих проблемно-тематичних виступів, опанування критичного зіставлення джерел тощо. Але, на відміну від інших форм навчальних занять з історії, на семінарі школярі не просто засвоюють нові знання й уміння, а колективно обговорюють їх у класі після попередньої роботи вдома з рекомендованою літературою. За дидактичною метою семінари поділяються на три види:

– тематичні, що присвячені вивченню однієї конкретної теми. Такі семінари характеризуються тим, що напередодні заняття учні самостійно за рекомендованим планом і списком літератури опрацьовують невідомі їм раніше історичні факти і в класі колективно обговорюють результати домашньої підготовки;

– узагальнюючі – з вивчення великої навчальної теми. Для узагальнюючого семінару рекомендуються великі за обсягом інформації питання розчленувати на складові і до кожного з них готувати проблемні завдання, аналітичні тексти (суперечливі висловлювання, фрагменти дискусій тощо), питання на висловлення власної думки з приводу подій, що обговорюються, персоналій; узагальнюючі і систематизуючі знання з розділу і цілого історичного курсу. Такі семінари проводяться на заключних заняттях навчального року чи півріччя, націлюючи школярів на повторення й актуалізацію основних історичних фактів і теоретичних положень, на зіставлення і синхронізацію історичних явищ і процесів, що відбувалися в той самий час у різних частинах земної кулі чи Європи; на формулювання узагальнюючих висновків про характер, спрямованість, особливості історичного розвитку досліджуваних країн, регіонів і світу в цілому;

– вивчення нового матеріалу.

За способом проведення заняття розрізняють семінари:

а) обговорення заздалегідь поставлених учителем питань;

б) обговорення повідомлень і доповідей, підготовлених на основі вивчення школярами літератури;

в) обговорення повідомлень і доповідей, підготовлених на основі першоджерел;

г) обговорення результатів самостійного аналізу документів;

д) обговорення результатів самостійної роботи учнів при застосуванні всіх перелічених способів організації пізнавальної діяльності учнів.

У дидактичній і методичній літературі іноді зазначаються також типології шкільного семінару, визначені за критерієм,, специфіка джерел знань‖:

а) заняття з вивчення першоджерел і державних документів;

б) семінар з вивчення наукової літератури та мемуарів;

в) заняття з вивчення музейного матеріалу;

г) семінар з вивчення матеріалів краєзнавства, сучасності.

Досвід показує, що оптимальним для двогодинного заняття буде 3-4 питання. їх бажано формулювати також дискусійно, пропонуючи учням самостійно оцінити історичну ситуацію, визначити тенденцію, пояснити особливості. Іншим способом формулювання питань семінару буде пряма вказівка на спосіб обробки джерел і представлення матеріалів.До списку обов'язкової літератури, що рекомендується для підготовки всіх учнів, може бути запропоновано додатковий, адресований учням зі стійким інтересом до історії, а також індивідуальний покажчик книг для тематичних повідомлень, у тому числі регіонального змісту. Пожвавлення і різноманітність у методику проведення семінарів вносить попередній розподіл між учнями навчальних завдань. Для семінару, що передбачає роботу в малих групах, клас заздалегідь об'єднується в колективи з 3-5 осіб і розподіляє ролі доповідача, співдоповідача, опонента, рецензента, головуючого та ін. В іншому варіанті школярі заздалегідь вибирають основних доповідачів, опонентів, аналітиків, експертів, відповідальних за наочне і технічне оформлення семінару. Для семінару-змагання клас об'єднується у дві групи, учасники яких готують виступи з усіх питань, на самому занятті вони виступають у ролі основних доповідачів з одних питань і в ролі співдоповідачів і опонентів з інших. В інтересах об'єктивності на семінарах-дискусіях зі спірних проблем історичного минулого можуть із самих же школярів утворюватися комісії незалежних експертів і спостерігачів, які у процесі заняття уважно слухають виступи сторін, стежать за регламентом і етикетом наукової суперечки, а

потім виступають із власною думкою.

Урок-семінар складається з чотирьох компонентів (етапів):

1) висунення вчителем проблем (мета: формулювання питань для обговорення школярами);

2) обговорення проблем (мета: закріплення та вдосконалення знань);

3) підбиття підсумків (мета: узагальнення та систематизація знань);

4) визначення домашнього завдання (мета: підготовка до уроку закріплення знань). Значно підвищити ефективність проведення семінару може застосування інтерактивних технологій. Зокрема, технологій опрацювання дискусійних питань: «займи позицію», «карусель», «акваріум», «мозковий штурм», «дебати» тощо. Саме на такому уроці у самостійні роботі, що є головною діяльністю на занятті та перед ним, учні також набувають досвіду спілкування і громадської поведінки. Активізує роботу школярів на семінарі «особовий рахунок учасника»: усі виступи, доповнення, питання, а також інші продуктивні форми участі оцінюються заздалегідь визначеною кількістю балів. Наприкінці семінару суми набраних балів «переводяться» в звичайні оцінки.