Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Центри походження і різноманітності культурних рослин та свійських тварин
|
|
Археологічні та палеонтологічні дослідження дали змогу з’ясувати, що перші вдалі спроби окультурення рослин і одомашнення тварин людина робила ще 20-30 тис. років тому, але масового характеру цей процес набув лише за останні 4-6 тис. років.
Центри походження і різноманітності культурних рослин досліджував М.І.Вавилов. Під його керівництвом у 20-30-их роках XX сторіччя було здійснено численні експедиції у різні куточки земної кулі. Вони дали змогу встановити, що для різних видів культурних рослин є свої центри різноманіття, де виявлено найбільшу кількість їхніх сортів і форм. Центри різноманіття є водночас і районами їхнього походження (табл.1). Спорідненість культурних рослин із дикими видами вивчають на підставі всебічного порівняльно-морфологічного аналізу, насамперед каріотипу, а також біохімічних і фізіологічних досліджень.
Виявлення центрів походження і різноманітності культурних рослин підказало вченим, де саме можна шукати різноманітний вихідний матеріал для селекційної роботи. Завдяки експедиціям М.І.Вавилова створено унікальну колекцію насіння близько 1600 видів культурних рослин, яку успішно використовують у селекційній роботі.
Таблиця 1. Центри різноманітності і походження культурних рослин (за М.І. Вавиловим)
| № п/п | Назва центру | Де розташований | Які види походять |
| 1. | Південноазійський тропічний | Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Південно-Східної Азії | Огірки, кілька видів цитрусових і бананів, рис, цукрова тростина |
| 2. | Східноазійський | Центральний та Східний Китай, Японія, Корея, Тайвань | Соя, гречка, редька, яблуня, груша, слива, шовковиця, кілька видів проса |
| 3. | Південно-західноазійський | Мала і Середня Азія, Кавказ, Іран, Афганістан, Північно-Західна Індія | Горох посівний, сочевиця, морква, цибуля ріпчаста, бавовник, льон, виноград, абрикос, мигдаль, волоський горіх, кілька видів м’якої пшениці, жита, ячменю та вівса |
| 4. | Середземноморський | Країни, розташовані по узбережжю Середземного моря | Цукровий буряк, капуста, олива, конюшина, люпин |
| 5. | Абіссінський | Абісінське нагір'я Ефіопії, частина Аравійського півострова | Тверда пшениця, зернове сорго, особливий вид бананів |
| 6. | Центрально- американський | Південна Мексика та острови Карибського моря | Кукурудза, червоний перець, гарбуз, тютюн, какао, довговолокнистий бавовник, соняшник |
| 7. | Південно- американський (Андійський) | Частина Анд уздовж Тихоокеанського узбережжя Південної Америки | Картопля, помідори, арахіс, ананас, хінне дерево |
Культурні рослини належать до більш ніж 25 тисяч видів. Учені вважають, що одними з перших окультурено кукурудзу, банани, гарбуз, кокосову пальму, ячмінь, пшеницю, цибулю, рис, горох, цукрову тростину. Дикі предки одних культурних рослин у природі не знайдені (наприклад, цибулі ріпчастої), інших – дотепер поширені в природних екосистемах (наприклад, дикі капуста та морква). Деякі культурні рослини було виведено за допомогою віддаленої гібридизації (наприклад, ріпак – гібрид капусти і свиріпи). Залежно від мети вирощування культурних рослин розрізняють харчові (зернові, зернобобові, овочеві, плодово-ягідні), лікарські, технічні (олійні, ефіроолійні, цукрові, крохмальні, прядильні, фарбувальні тощо), кормові, декоративні та ін. культурні рослини. Завдяки селекційній роботі виведено велику кількість сортів культурних рослин (наприклад, число сортів пшениці перевищує 4000, тюльпанів – 8000 сортів).
Хоча землеробство на терені України відоме понад 5 тисячоліть, майже всі культурні рослини, які вирощують в нас, походять з інших країн, утім, багато їхніх сортів виведено саме в нашій. Єдиний вид із сучасних меж України, окультурений татарами за часів Кримського ханства, це характерний для степової зони тюльпан Шренка. Через Туреччину він потрапив до Європи, і починаючи з кінця XVI сторіччя лідером із селекції декоративних сортів тюльпана поступово стали Нідерланди.
Райони одомашнення і походження порід свійських тварин (табл.2) пов'язані зі стародавніми центрами землеробства, однак визначити місця походження свійських тварин значно важче, ніж культурних рослин. Це пояснюється значним переміщенням їхніх диких предків у межах первісних ареалів, які тепер встановити складно. Одомашнення могло відбуватись у будь-якому місці такого первісного ареалу, а подальше поширення порід пов'язане не з природним середовищем, а з діяльністю людини. Більшість свійських тварин одомашнено 8-10 тис. років тому. Їхні предки вели гуртовий спосіб життя, що сприяло прирученню диких тварин. Під час одомашнення свійські тварини зазнали значних змін у будові, життєвих функціях та індивідуальному розвитку, змінилася їхня поведінка.
Таблиця 2. Предки деяких свійських тварин
| Свійські тварин | Їхні предки |
| Собака свійський | Вовк |
| Кішка свійська | Степова або лівійська кішка |
| Вівця | Муфлон та архар |
| Кінь | Тарпан |
| Велика рогата худоба | Дикий бик-тур |
| Свиня свійська | Дикий кабан |
| Кури свійські | Дикі банківські кури |
| Качка свійська | Дика качка-крижень |
| Гуси свійські | Гуска сіра |
| Індичка свійська | Дика американська індичка |
| Короп | Сазан |
Однією з найдавніших свійських тварин є собака, якого первісна людина використовувала для захисту, як помічника в полюванні, а також як їжу. Вважають, що собаку було виведено 10-15 тис. років тому у кількох місцях Євразії від різних видів вовків. Нині налічують понад 350 порід собаки свійського, селекція якого здійснюється у різних напрямах: службові, мисливські, декоративні породи. Кішку одомашнено значно пізніше (близько 6 тис. років тому) в Єгипті для захисту запасів зерна від гризунів. Її предком була дика лівійська кішка, що мешкає на півночі Африки. понад 5 тис. років тому в Китаї виникла нова галузь виробництва – шовківництво, а в тропічних і субтропічних регіонах Євразії – бджільництво. Шовковичний шовкопряд і медоносна бджола в дикому стані нині невідомі, однак бджоли часто дичавіють. Введення в культуру диких видів рослин та одомашнення тварин триває і нині.