Самостійна робота № 8

Розвиток життя в архейську еру. Перші залишки живих організмів належать до архейської ери (почалась приблизно 4, 5 млрд, а закінчилась - 2, 5 млрд років тому). Їх знайдено в австралійських і південноафриканських осадових породах, вік яких приблизно 3, 5 млрд. років (осадові породи утворюються на дні водойм, у даному випадку - мілководдях архейських морів). Це були лише прокаріоти, представлені рештками оболонок колоній ціанобактерій з вуглекислого кальцію та клітинними стінками бактерій різної форми (кулясті, паличкоподібні та ниткоподібні).

На відміну від еукаріот, еволюція яких відбувалась у відносно стабільних геохімічних умовах, первинні бактеріальні екосистеми докорінно змінили ці умови впродовж архейської ери та самі пристосувались до них, у свою чергу змінившись. Перші осадові породи віком близько 3, 8 млрд років значною мірою є результатом життєдіяльності залізобактерій (поклади залізної руди), зелених і пурпурових бактерій (поклади сірки, можливо, нафти та природного газу).

Унаслідок фотосинтезуючої діяльності ціанобактерій у кінці архейської ери в атмосфері накопичилась значна кількість кисню та утворився озоновий шар. Це спричинило появу більш енергетично вигідного аеробного розщеплення поживних речовин живими організмами та захист поверхні Землі за допомогою озонового екрану від космічного та сонячного ультрафіолетового опромінень.

Розвиток життя в протерозойську еру. За першу половину протерозойської ери (почалась 2, 5 млрд, закінчилась – близько 0, 6 млрд років тому) прокаріотні екосистеми опанували весь Світовий океан. Близько 2 млрд років тому з’явилися первісні одноклітинні еукаріоти, які швидко дивергували на рослини, здатні здійснювати фотосинтез (водорості), та тварини і гриби, що належать до гетеротрофів. Як спосіб досягнення біологічного прогресу для еукаріотів характерне ускладнення організації в процесі історичного розвитку. Навіть в одноклітинних еукаріотів (багато видів водоростей, інфузорії, споровики) клітини побудовані дуже складно. Більшість учених вважає, що багатоклітинні організми походять від колоній одноклітинних унаслідок диференціації їхніх клітин. Є кілька гіпотез походження еукаріот, з яких у наш час найпопулярніша симбіотична. Прихильники цієї гіпотези вважають, що принаймні деякі двомембранні органели, що мають свій геном і здатні до розмноження поділом (пластиди та мітохондрії), - нащадки симбіотичних прокаріотів, які втратили здатність до існування поза клітиною хазяїна. Співжиття кількох видів прокаріотів сприяло, врешті-решт, до утворення еукаріотичних клітин. Такі органели, як ядро, апарат Гольджі та багато інших, могли виникнути шляхом вгинів плазматичної мембрани всередину клітини.

Вендський період протерозойської ери. Цей останній період протерозойської ери тривав близько 80 млн років. За нього на мілководдях морів сформувались біогеоценози, основними продуцентами в яких були ціанобактерії та синьо-зелені водорості. Найпоширенішими тваринами були різноманітні кишковопорожнинні: поліпи та медузи. Деякі з них досягали метра в діаметрі. У середині періоду з’явилися повзучі та плаваючі двобічносиметричні тварини. Серед них були несегментовані та сегментовані організми, у деяких з них на кожному сегменті тіла розташовувалась пара кінцівок. Наприкінці періоду внаслідок біосферної кризи, спричиненої зледенінням, вендські екосистеми зруйнувались і більшість їхніх видів вимерло.