Україна і СОТ

В умовах глобалізації виникає дедалі більше проблем міжнаціонального характеру. Причому йдеться вже не про конкуренцію певних країн на світових ринках тих чи інших товарів, а про конкуренцію транснаціональних корпорацій, конкуренцію між секторами світової економіки, які випускають взаємозамінну продукцію. Оскільки порушники втрачають національний характер, то часто стає неможливим застосування до них законодавства певної країни. Тут потрібні спільні правила конкуренції, які б поширювалися на велике коло країн.

У зв'язку з цим сьогодні конкуренція на міжнародних ринках регулюється не тільки двосторонніми угодами, а й цілим рядом різноманітних багатосторонніх міжнародно-правових інструментів. Найважливішими з них є документи ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку), ЄС (Європейський Союз), COT (Світова організація торгівлі), ОЕСР (Організація економічного співробітництва), які охоплюють питання законодавства і політики у сфері конкуренції.

Найбільш ефективною організацією з цієї позиції вважається COT. Світова організація торгівлі налічує близько 160 держав-членів, на частку яких припадає понад 96% усієї світової торгівлі.

Вступ України до Світової організації торгівлі створює можливостіодержати такі права і переваги, що сприятимуть забезпеченню стабільного і довгострокового економічного зростання, а саме:

– розширений і недискримінаційний доступ українського експорту товарів і послуг на ринки близько 160 країн – членів COT;

– забезпечення контролю за необ'єктивним ставленням до оцінки українських товарів і послуг на ринках країн – членів COT;

– встановлення контролю за недопущенням необґрунтованих обмежень щодо ввезення в Україну товарів з інших країн;

– створення сприятливих умов для українських виробників товарів щодо розвитку конкурентоспроможних товарів і послуг;

– збільшення надходжень в економіку України іноземних інвестицій;

– сприяння входженню України до Європейського Союзу і встановленню правил вільної торгівлі з іншими країнами.

Вступ до COT впливає на методи управління зовнішньоекономічними зв'язками і характер взаємодії із світовою спільнотою. В державі створюються якісно нові системи митних зборів, системи митного оформлення багажів, системи ліцензування експорту та імпорту, системи сертифікації та стандартів, системи визначення походження товарів тощо.

Разом з тим лібералізація передбачає спрощення доступу іноземних компаній на внутрішні ринки. А оскільки Україна має дуже слабкі конкурентні позиції на світовому ринку послуг і виступає як їх нетто-імпортер, то в цій сфері можуть виникнути серйозні проблеми, серед яких: збільшення дефіциту в торгівлі послугами, витіснення слабких вітчизняних компаній могутніми закордонними фірмами, втрата державного контролю за станом ринку послуг.

Тобто глобальна економіка вимагає від вітчизняних підприємств прийняття індивідуальних рішень. Цей процес не має єдиної тенденції, оскільки розвивається по-різному залежно від галузей, ринків і підприємств. Тому не можна створити єдину успішну формулу для всіх підприємств. Для глобалізації нема твердих правил, але є фактори успіху, до яких належать правильна комбінація продукт/ринок, тобто правильна стратегія, і гнучкі організаційні структури, які дають можливість просуватись по всьому світу і пристосовуватись до місцевих умов. Таким чином, для успішної інтернаціоналізації підприємств необхідні гнучкість, рухливість і чуття у відношенні вибору локальних ринків.

Глобалізація – це не що інше, як чиста конкуренція, в якої нема визначених меж і твердих правил, навпаки, правила гри постійно змінюються. Впевненість у глобальній грі може бути забезпечена тільки завдяки власному компетентному управлінню, розробці ефективних стратегій, оволодінню комплексними структурами оптимізації транснаціональних процесів і підготовці кваліфікованого міжнародного персоналу. Оптимальної глобалізації не існує. Порівняльні переваги не можуть бути вічними, ситуація постійно змінюється. Успіх глобалізації тієї чи іншої корпорації, як і цілої країни, залежить від вдалого управління з боку керівників компаній, окремих підприємств і держави.

Таким чином, вступ України до COT розглядається спеціалістами як необхідна передумова поступової інтеграції України до Європейського Союзу. Крім того, вступ України в COT за умов належного вирішення всіх проблем і забезпечення пріоритету національних інтересів позитивно впливає на розвиток базових галузей народного господарства – промисловості та сільського господарства, а також сфери послуг.