Зміст лекції. для студентів денної форми навчання

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів денної форми навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

спеціальності 8.03050801 «Фінанси і кредит»

освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»

Укладач: к.пед.н. Соболєва С.М.

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від 26.09.2012 № 2

Харків

2012 рік

Лекція 1.

Тема 1. Міжнародні норми в галузі охорони праці.

Тема 3. Система управління охороною праці в організації

Мета: формувати знання студентів з питань міжнародного права, соціального партнерства та співробітництва, організаційної структури та системи управляння в галузі охорони праці, безпеки у світі та в Україні. Розвивати уміння планувати заходи щодо забезпечення ефективної системи управління охороною праці з урахуванням вимог міжнародного стандарту OHSAS 18001: 2007.

План

1. Стан безпеки праці у світі та в Україні.

2. Cоціальне партнерство та міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

3. Організаційна структура та функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

4. Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт OHSAS 18001: 2007.

5. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці.

Ключові поняття та терміни

Рекомендована література:

1. Ткачук К. Н., Халімовський М. О., Зацарний В. В. та ін. Основи охорони праці: Підручник. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с.

2. Протоєрейський О. С, Запорожець О. І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.

3. Основи охорони праці: Підручник / За ред. проф. В.В.Березуцького – Х.: Факт, 2005. – 480 с.

4. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посіб. – 4-те вид., допов. і перероб. – К.: Університет «Україна», 2009. – 295 с.

5. Третьяков О.В., Зацарний В.В., Безсонний В.Л. Охорона праці: Навчальний посібник з тестовим комплексом на CD/ за ред. К.Н. Ткачука. – К.: Знання, 2010. – 167 с. + компакт-диск.

6. Гогіташвілі Г. Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В. М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 367 с.

Зміст лекції

1. СТАН БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, на­самперед Міжнародної організації праці. МОП розглядає цю тему як частину своєї Програми гідної праці. Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, не­зважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень ви­робничого травматизму, у тому чи­слі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. Причо­му це стосується і тих країн, де їм приділяється, здавалося б, підвище­на увага. До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються пи­тання, пов'язані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність, – вживання алкоголю, наркотиків і навіть інтернетозалежність (за дани­ми Стенфордського університету, в США 14% жителів мають таку за­лежність).

Згідно з даними МОП, щороку в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов'язаних з тру­довою діяльністю людини, і 160 млн. професійних захворювань. Загальносвітові втрати від професійних захворювань і травм зберігаються на неприпустимо високому рівні.

За останні десятиріччя умови праці, особливо виробнича гігієна и техніка безпеки, істотно покращилися в багатьох країнах, однак в цілому світова ситуація в сфері охорони праці все ще залишається важкою. Глибокий вплив на трудове життя, на умови праці має глобалізація.

«Виникнення нових технологій, розширення торгівлі и зміни фінансово- економічних режимів прискорило темпи глобалізації», – підкреслював Гаррі Холкері, Президент 55-й Генеральної Асамблеї ООН у статті «Глобалізація і її вплив на охорону праці». Дійсно, вона зробила світові ринки більш відкритими, однак її благотворна роль занадто переоцінюється. Істинні результати глобалізації мають двоїстий характер: деякі держави змогли добитися переваг в ринковій економіці, інші стали ще більш маргінальними, дезінтегрованими і знедоленими. Яні ринкові механізми, ані економічне зростання на глобальному рівні не можуть ґарантувати соціальну справедливість, зайнятість і розвиток для всіх. В той час як індустріально розвинені країни удосконалюють управління системами соціального забезпечення при високих рівнях зайнятості населення, в країнах з перехідною економікою проблеми соціальної підтримки загострилися настільки, що набули критичного значення як в повсякденній боротьбі людей за виживання, так і в підтримці соціальної и політичної стабільності в суспільстві. Тиск світової конкуренції, змушує роботодавця розглядати профілактику травматизму и охорону праці працівників не як інтегральну компоненту управління якістю, а як додаткову перепону на шляху до збуту продукції.

На ви­робництві гине майже 354 тис. пра­цівників, з них у країнах з розвине­ною ринковою економікою – 16, 2 тис, у колишніх соцкраїнах – 21, 4 тис, у Китаї – 73, 6 тис, в Ін­дії – 48, 2 тис, в інших країнах Азії і Тихого океану – 83 тис, у країнах Близького Сходу – 28 тис, у країнах Африки південніше Сахари – 54, 7 тис, у країнах Латинської Аме­рики та Карибського басейну – 28, 6 тис. Близько 12 тис. загиблих – діти.

До цих даних необхідно додати кількість тих, хто одержав профза­хворювання і вибув з виробничого процесу, – цей показник у 2004 р. становив 2, 2 млн. осіб, причому се­ред захворювань 32% становили онкологічні, 23% – серцево-судинні, 19% – травматологічні, 17% – ін­фекційні.

Щодня у світі відсутні на робо­чому місці внаслідок хвороби (тим­часової непрацездатності) близько 5 % робочої сили. Через витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, втрачається до 1250 млрд. доларів США, або май­же 4 % світового валового внутріш­нього продукту.

Взагалі галузевий аспект безпе­ки праці потребує окремого розгля­ду, оскільки деякі галузі економіки є найбільш небезпечними для зайня­тих у них працівників.

Велика кількість нещасних випад­ків на виробництві стається на дріб­них і середніх приватних підприєм­ствах. У Бельгії, наприклад, полови­на нещасних випадків зі смертельни­ми наслідками і 40 % профзахворювань припадає на підприємства з кількістю працівників до 100 осіб. В Австрії в 2001 р. створено спеціаль­ний підрозділ (Всесвітня служба страхування від нещасних випадків на виробництві – AUVA) для обслу­говування підприємств з чисельністю працюючих менше ніж 50 осіб.

Багато уваги приділяється питан­ням охорони праці та здоров'я на виробництві у Європейському Сою­зі і країнах, що входять до нього. У структурі ЄС є кілька органів, які спеціально займаються пробле­мами трудового життя. З числа тих, що особливо дослі­джуються у ЄС, відзначимо пробле­му стресів на робочому місці. Зазна­чене агентство ЄС визна­чило стрес як «негативно забарвлену емоційну реакцію на трудовий процес, що виникає внаслідок пси­ічних перенавантажень працівни­ків, у тому числі через надмірні вимо­ги до роботи, авторитарного керів­ництва, конфліктів на робочому міс­ці, насильства і моббінгу» (третиру­вання з боку колег).