Фінансування охорони праці

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасних випадків та професійних захворювань, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

На підприємстві фінансування з охорони праці здійснюється роботодавцем згідно із статтею 19 Закону України «Про охорону праці». Є наступна вимога по фінансуванню охорони праці на підприємствах:

− для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0, 5 відсотка від суми реалізованої продукції;

− на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0, 2 відсотка від фонду оплати праці.

3.1.5. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді

Колективний договір укладається нa основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим органом (особою) з одного боку, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності – представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з іншого боку.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

− зміни в організації виробництва і праці;

− забезпечення продуктивної зайнятості;

− нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

− встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

− участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

− режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

− умов і охорони праці;

− забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

− гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

− умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання.

Запитання для самоперевірки засвоєння матеріалу лекції:

1. Які державні органи України здійснюють управління охороною праці?

2. Які органи здійснюють державний нагляд за охороною праці в Україні?

3. Які організації в Україні мають право здійснювати громадський контроль за охороною праці, які вони мають права?

4. Роль уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці на підприємстві.

5. Державні вимоги щодо охорони праці під час проектування, будівництва та реконструкції підприємств.

6. Як здійснюється управління охороною праці на підприємстві, які обов’язки роботодавця?

7. Служба охорони праці на підприємстві, кому підпорядковується, які права і обов’язки.

8. Навчання з охорони праці, інструктажі з охорони праці.

9. Які вимоги до стажування, дублювання і допуску працівника до роботи?

10. Відображення питань охорони праці у колективному договорі.

Основна л-ра: [1, 2, 3, 7].

Додаткова л-ра: [1, 2, 4, 5].