Гранично допустимі рівні загальної вібрації на робочих місцях у приміщеннях для працівників розумової праці

Захист від вібрації досягається такими заходами і засобами:

ü зниженням вібрації в джерелах її виникнення (зміна конструктивних елементів);

ü запобіганням резонансним режимам роботи обладнання:

ü засобами віброгасіння (віброізолятори, віброгасії, килимки);

ü засобами індивідуального захисту (рукавиці, вкладки, прокладки);

ü режимом праці та відпочинку.

Вібрація машин, механізмів, устаткування й інших вторинних засобів та нових технологічних процесів, що впроваджуються у виробництво, не повинні перевищувати нормативні значення, які передбачені санітарними та гігієнічними нормами.

Причиною низькочастотних вібрацій, як правило, є дисбаланс роторів, що виникає внаслідок нерівномірності густини матеріалу машин, неправильного вибору допусків і посадок, різні значення коефіцієнтів об’ємного розширення або зносостійкості окремих елементів машин.

Якщо не вдається усунути вібрації в джерелі виникнення, тоді застосовують такі методи зниження вібрації:

· балансування роторів (валів);

· усунення надмірних люфтів та зазорів, що забезпечується періодичним оглядом машин та механізмів;

· вібродемпферування, в основу якого покладено збільшення активних втрат у коливних системах. Вібродемпферування можна реалізувати в машинах з інтенсивними динамічними навантаженнями, застосовуючи матеріали зі значним внутрішнім тертям: чавуни з малим вмістом вуглецю і кремнію, сплави кольорових металів;

· віброгасіння, пов’язане зі збільшенням реактивної частини імпедансу коливної системи;

· віброізоляцію (на віброізолюючих опорах), виконують шляхом введення в систему додаткової пружної маси, яка перешкоджає впливу від машини на другі елементи конструкції.

Зниження вібрації досягається шляхом вибору технологічних процесів та робочих режимів з урахуванням частот власних коливань машин та механізмів. Відносно джерела збудження вібрації методи колективного захисту поділяються на методи, котрі знижують параметри вібрації впливом на джерело збудження, а також ті, котрі знижують параметри вібрації в напрямку її поширення.

Для віброізоляції стаціонарних машин використовують віброізолювальні отвори у вигляді прокладок або пружин. Однак можлива їх комбінація. Комбінований віброізолятор поєднує пружинний віброізолятор з пружинною прокладкою. Пружинний віброізолятор пропускає високочастотні коливання, а комбінований забезпечує великий діапазон коливань, що гасяться. Пружинні елементи можуть бути металевими, полімерними, волокнистими тощо.

Вплив на джерело збудження та характеру змушуючих сил і моментів, зумовлених робочим процесом у машині, а також до зрівноваження окремих елементів машин та до застосування методів відлагодження від резонансу.

Крім організаційно-технічних заходів треба проводити також комплекс лікувально-профілактичних заходів:

· професійні і профілактичні медичні огляди не рідше одного разу на рік;

· працівники, зайняті на роботах із динамічними процесами, мають право на оплачувані санітарно-оздоровчі перерви (15...20 хв). Рекомендується, щоб час на роботах з вібромашинами, вібрація яких відповідає допустимим рівням, не перевищував 2/3 часу робочого дня;

· з метою підвищення стійкості організму проводять вітамінопрофілактику (вітамін С, В₁ та нікотинова кислота), курси масажу, лікувальну гімнастику.

На роботах із вібронебезпечними процесами працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг (вібродемпферні покриття, рукавиці комбіновані, рукавиці зі спецпідкладкою), спеціальне взуття (чоботи, черевики, туфлі – підошви їх з пружнодемпферного матеріалу). Значного поширення набувають вібродемпфірувальніі покриття у вигляді мастил (вініпор, антивібрит тощо).

Забороняється залучати до робіт із шкідливими умовами праці неповнолітніх.